Шимон Перес: неполітичні сторінки
На 94-му році життя помер екс-президент Ізраїлю Шимон Перес. Політик був госпіталізований 13 вересня після перенесеного інсульту. Повідомлялося, що стан Переса почав покращуватися, проте потім було його погіршення.
Шимон Перес за час своєї політичної кар'єри обіймав посаду глави ізраїльського МЗС, посаду прем'єр-міністра країни, а в 2007 році був обраний президентом Ізраїлю. У 2014 році він покинув пост глави держави. У 1994 році Перес став лауреатом Нобелівської премії миру.
Зараз будуть багато говорити і писати про політичну біографію ізраїльського екс-президента, але не менш цікавими є неполітичні сторінки його життя.
ЧОЛОВІК УКРАЇНСЬКОЇ ЕМІГРАНТКИ
Шимон Перес народився 2 серпня 1923 року в містечку Вішнява Воложинського повіту Новогрудського воєводства Польщі (нині село Вишнево Воложинського району Мінської області Білорусі). Його батько, Іцхак Перес, був скупником пиломатеріалів, які потім міняв на інші товари. Мати Сара Перес (Мельцер) була бібліотекарем і вчителькою російської мови. Актриса Лорен Бекол була родичкою Шимона Переса: вона говорила, що він її «cousin»; але, мабуть, малося на увазі більш далека спорідненість, ніж двоюрідні брат і сестра. Сім'я говорила вдома на івриті, ідиш і російською, до того ж Шимон вивчав польську в школі. Дід Переса по материнській лінії, рабин Гірш Мельцер, нащадок рабина Хаїма з Воложина, справив великий вплив на його життя.
Під впливом свого діда, знавця Тори та єврейської поезії, Перес у чотири роки почав писати вірші, які отримали схвалення відомого єврейського поета Хаїма Нахмана Бялика. Захоплення поезією Перес зберіг на все життя. Пізніше, вже в Державі Ізраїль, він опублікував свої літературні твори. Зокрема дуже популярну, написану ним під жіночим псевдонімом, серію репортажів «З щоденника жінки».
У 1931 році Перес-старший емігрував до Палестини і, поправивши фінансові справи завдяки торгівлі зерном, навесні 1933 року розпочав вмовляти на репатріацію дружину з дітьми. Шимон разом з матір'ю і молодшим братом Гершон репатріювався в 1934 році. Всі родичі Переса, які залишалися в Вишнево в 1941 році, включаючи рабина Мельцера, загинули під час Голокосту. Всіх євреїв Вишнево нацисти загнали в синагогу і спалили.
У Тель-Авіві Шимон закінчив початкову і середню школу в гімназії «Бальфур», потім навчався в трудовій школі сільськогосподарського поселення Бен-Шемен, де в 1945 році познайомився зі своєю майбутньою дружиною Сонею Гельман, яка емігрувала до Ізраїлю з України. Отримавши диплом, кілька років працював фермером в кіббуцах Ґева в Ізреельській долині та Алумот у Нижній Галілеї.
Шимон був прихильником сіонізму і після прибуття на історичну батьківщину став активістом сіоністського руху. У 1941-1944 роках секретар молодіжної організації лівого спрямування «ха-Ноар ха-Овед ве ха-Ломед» («Трудящі та учнівська молодь»). Незабаром став активним членом МАПА і в 1946 році брав участь від цієї партії в роботі 22-го з'їзду Світового конгресу сіоністів. У 1947 році вступив на роботу в управління Хагани, де познайомився з Давидом Бен-Гурионом і Леві Ешкол.
Ще 2000 року Переса вважали найімовірнішим кандидатом у президенти країни, однак на президентських виборах, що відбулися 31 липня, він поступився кандидату від блоку «Лікуд» Моше Кацаву, набравши 57 голосів депутатів Кнесету проти 63 у суперника. Після того, як влітку 2006 року проти останнього були висунуті скандальні звинувачення, Переса називали його можливим наступником у разі відставки.
13 червня 2007-го він був обраний президентом Ізраїлю. Однак в першому турі виборів Перес отримав 58 з 120 голосів. Лише у другому турі, після того, як Реувен Рівлін з «Лікуду» і Колет Авіталь з «Аводи» зняли свої кандидатури і відмовилися від продовження боротьби за пост голови держави, за Переса, котрий залишився єдиним кандидатом, проголосували 86 депутатів Кнесету.
Вступив на посаду 15 липня (його попередник Кацав незадовго до закінчення терміну повноважень 29 червня подав у відставку через сексуальний скандал). Після церемонії складення присяги в своєму зверненні до парламенту він заявив про необхідність для Ізраїлю грати миротворчу роль.
Президент віддав хвалу своєму кумиру і наставнику, першому прем'єру Ізраїлю Давиду Бен-Гуріон, назвавши його «найбільшим євреєм, з усіх, кого я знаю». «Користуючись нагодою, хочу висловити скорботу в моєму серці через вбивство Іцхака Рабина», – згадав Перес ще одного колишнього прем'єра. А Аріеля Шарона він назвав «великим солдатом і безстрашним лідером».
Перес був вдівцем, у нього троє дітей і шестеро онуків. Дочка Переса, професор Вальден, філолог за освітою, займається викладанням психології мови. Старший син Йонатан, агроном і ветеринар, заснував школу, де навчають і готують собак-поводирів для сліпих. Молодший син Нехамія був льотчиком, потім зайнявся бізнесом і став главою інвестиційного фонду Pitango.
Перес володів англійською та французькою мовами, розумів російську. 20 листопада 2008 королева Великобританії Єлизавета II справила Шимона Переса в почесні лицарі Великого хреста. Ізраїльському політику був вручений орден святого Михайла і святого Георгія шостого ступеня – вища нагорода в системі британських орденів, яку можуть отримати іноземці.
У 1994 році Перес вперше приїхав на батьківщину, де відвідав єврейське кладовище у Воложині, а також побував у селі Вишнево на тому місці, де до війни знаходився його будинок. 15 січня 1998 року він знову відвідав своє рідне село Вишнево. Там він поклав вінок на братську могилу, в якій покоїться прах його діда, який загинув у 1942 році. Під час візиту до Воложину Перес відвідав будівлю всесвітньо відомої Воложинської єшиви.
Соня Перес, дружина Шимона Переса, померла 20 січня 2011 року, в північному Тель-Авіві у віці 87 років. Останні 20 років подружжя не жило разом. Коли Перес був обраний президентом, Соня відмовилася переїжджати в президентську резиденцію в Єрусалимі, вважаючи за краще залишитися в Рамат-Авіві.
13 вересня 2016 року у Переса стався рясний крововилив в мозок. Перебував у стані штучної коми і був підключений до апарату ШВЛ. Стан оцінювалися лікарями як важкий, але стабільний…
«ПОПУЛЯРНІСТЬ ЯК ПОГОДА – СЬОГОДНІ КРАЩЕ, ЗАВТРА ГІРШЕ»
Екс-президентові Ізраїлю належить чимало цитат, які вважають афористичними – про життя, політику, людські відносини тощо. Напевно, їм можна присвятити окремий матеріал, але зупинимося лише на деяких з них, найбільш актуальних, зокрема – для сьогоднішньої України.
– Якщо у проблеми не існує рішення, можливо, це не проблема, а даність, з якою слід навчитися жити.
– Чи не наші кишені заповнюють наші мізки, а наші мізки заповнюють наші кишені.
– Може бути, найбільша революція 20-го століття – це було звільнення жінок, це все змінило. До цього був мир чоловіків, жорстоких чоловіків. А зараз ми бачимо світ, що складається з двох частин.
– Кожен політик повинен віддавати собі звіт в співвідношенні прогнозів і реальності.
– Мене питають, оптиміст я чи песиміст. Моя відповідь: оптимісти і песимісти вмирають однаково, а живуть по-різному. І якщо я можу запропонувати людям, то я б запропонував жити, як оптимісти.
– Дружні стосунки – це коли можна жити і з не дуже ясними аспектами.
– Місія людства – це дозволити кожній людині бути людиною, реалізувати свої можливості.
– Зараз економіка більше спирається на науку і технології. Практично немає ніякої цінності ні в територіях, ні в межах.
– Популярність як погода – сьогодні краще, завтра гірше.
– Тварина чує, відчуває, бачить, як людина. Кажуть, що вона навіть пам'ятає – наприклад, пам'ять, як у слона. Але є одна річ, якої немає у тварини, а є у людини – це мрія. Це бачення майбутнього. Кожен з нас повинен дивитися вперед, а не назад. Світ змінюється з величезною швидкістю. І ніхто не може видати наказ зупинити ці зміни. Ми тільки зараз відкриваємо життя.
– Телебачення зробило диктатуру неможливою, але демократію нестерпною.
– Територія Ізраїлю в довжину здобута його солдатами і селянами. Своєї території завширшки він позбавлений через наявність арабських країн. Висота Ізраїлю – у досягненнях його вчених та інженерів, системі освіти і загальному інтелектуальному рівні.
– Всі проблеми виникають від нерозуміння і неправильного використання слів.
– Марксисти говорили, що економіка – це наука, вони помилялися. Економіка спирається на науку. Але кожна з них залишається на своєму місці.
– Головне призначення влади – це допомогти іншим в прагненні йти вперед.
– Мене вважають автором ідеї нового Близького Сходу. Визнаю себе «винним». Я дійсно мрію про новий Близький Схід, де не буде ворожнечі між арабами і євреями.
– Сьогодні мене вже не цікавить, що про мене говорять. Я знаю свою задачу і виконаю її до кінця.
– Сучасна демократія – це не тільки рівність прав, це право кожної людини бути відмінним, бути іншим. Інший – це не означає, що ти чудовисько. Ви залишаєтеся людиною.
