Корінь демократії в активності громадян, а запорука - в забезпеченні прав людини.
Зеновій Красівський, поет, письменник, громадський та політичний діяч, політв’язень радянських таборів, член Української Гельсінської групи

Вавилон XXI

«23-29.06.2017»
29 червня, 2017 - 17:02

Як сьогодні формується топонімія міського простору. Інститут національної пам’яті, міські власті Києва, різного ступеня адекватності краєзнавці й активісти у своїй короткозорій гордовитості вважають, що нову топонімію міського простору формують вони. — Захотіли — повернули історичну назву, ні — дали нову; в голову напекло — оголосили дренажну канаву на Оболоні річкою Почайною, хоч заново вмочай у неї всіх киян. Насправді ж, карта міста останніми роками невпізнанно змінюється без будь-якої їхньої участі, і здійснюють це особи, уповноважені хіба що грошовими внесками міських жителів. Почалося, як у середньовічних містах, з окремих будинків і офісних центрів, а тепер уже і цілі квартали отримують назви в міру скромної — та хоч би зважаючи на їхню архітектуру — фантазії забудовників. А там, дивись, замахнуться і на цілі міста. І «Горішніх плавнів», повірте, від них не діждешся, максимум «Комфорт-таун» у стилістиці лего, ну  як же в такому жити!

Як ви будинок свій назвете, так ви на ньому і заробите. Потрібно називати, щоб надійно, по-багатому, чим далі від центру, чим нижча якість будівництва, чим більша поверховість — тим голосніша назва. У 2000-ті символом багатства стала наближеність до влади, і ось уже в кожному спальному районі, та що там, у кожному місті-супутнику з’явилися свої «Липки». — Дарма, що оригінал відрізняє рекордно низька для Києва поверховість і щільність забудови, контрафактні копії вдають із себе елітні «человейники» на 18—28 поверхів. Ну і кволі сосни замість тінистих бульварів із каштанів і лип. І навіть криза останнього десятиріччя не позначилася ні на розмірах будівельної бульки, ні на топонімічних амбіціях. Скоріше, навіть навпаки, чим гірші  продажі, тим голосніші назви нових кварталів і будинків. Не знаю, як у вас, розповім на своєму прикладі свого району.

Коли в другій третині ХІХ століття почали перебудовувати Київську фортецю, жителів Печерської слобідки насильно пересилили вниз, у долину Либіді — так і прозвали, Нова будівля або Либідська частина. Що тут у нас ще було — знаменита Яма, Саперне поле, а для тих, хто історичну топографію міста погано знає, прив’язками все ще є Палац «Україна», Володимирський ринок, Миколаївський костел, метро «Либідська». Але це поки. Вже майже з усіх боків обклали: «Чикаго» і «Нью-Йорк» добудовують на Антоновича, «Бруклін» — на Ямській, нью-йоркський «Централ Парк» — на «Либідській», «Річмонд» — на Дружби Народів, «Торонто» — напроти костелу. — Це лише західна півкуля. Хочете Європу? Їх у нас теж вистачає! Як вам відразу два «Паризькі квартали» з Ейфелевою вежею в масштабі у промзоні на Саперному полі? Нехай там погано з під’їздом і паркуванням, а «Ейфелева вежа» з’їла практично всю зелень і дитячий майданчик, але все одно амбіції навіть найвимогливішого клієнта це напевне задовольнить.

Адже це лише маленький шматочок міста, за теперішніх часів практично його центр. Якщо вам мало «Нью-Йорка» на Антоновича, до ваших послуг ще один на Звіринці, плюс окремо «Башти Нью-Йорка» (дарма що оригінал був трагічно зруйнований) у приміському Ірпені. Не розраховуйте, що я забуду «Манхеттен» на КПІ та прекрасну в своєму, без перебільшення, пекельному треші «Нову Англію» на межі Теремків і Жулян. Утім, не впевнений, що забудовник у курсі, що Нова Англія розташована в Сполучених Штатах. І підтверджує це вульгарна пародія на британську архітектуру та  цілий «Британський квартал», який зводять суміжно з ним. Отак, але щоб закінчити  британську тему, згадаю «Брістоль» на Деміївці (по четвергах від сусіднього Автовокзалу вирушає чартерна каравела до Острова скарбів). А, стоп, є ще «Шервуд» на Чоколівці — вочевидь, не рекомендований для заселення співробітників податкової інспекції, і взагалі, статечних осіб.

«Венеція» на Теремках, «Женева» на Відрадному, «Барселона» і «Баварія» на Софіївській Борщагівці, «Прованс» в Ірпені, Варшавський мікрорайон на Сирці... На честь якої битви отримав свою назву «Грюнвальд» в Академмістечку, і хто переміг в ньому — ЖЕК чи ОСББ? Апетити забудовників зростають, і ось уже всю Данію втиснули в затишний закуток Теремків, а вся Чорногорія в масштабі 1 до 1 вмістилася в затишному чотириповерховому клубному будиночку на Чорній горі.

Навіщо безвіз? Увесь світ, усю планету можна за декілька годин відвідати, не покидаючи околиць Києва — від броварської «Саванна-сіті» до «Єнісейської садиби» й «Амуру» на Деміївці. І це, повірте, лише мала частина. Інститут Національної пам’яті, міські власті Києва, різного ступеня адекватності краєзнавці й активісти в своїй короткозорій гордовитості вважають, що культуру міста та його жителів, приналежність до Європи формують назви вулиць, а не архітектура, висотність і щільність забудови. Що там проспект Бандери, багаточисельні київські «Парижі» та «Нью-Йорки» наочно демонструють, що назва зовсім не зумовлює зміст, і скільки «Європейських міст» у Крюківщині та «Французьких бульварів» у Вишгороді не будують, кожного разу в результаті виходить усе той же Совок. Що ж, значить, потрібно ще вище і ще щільніше. Знаєте, що нас чекає далі? О-о-о-о... Ну звичайно ж «Галактика» на Лівобережній і «Космос» на Лук’янівці — ми вам ще покажемо, ми добудуємо до самих зірок!

Рубрика: 
Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments