ВіЗЕт
З три десятиліття тому, коли об’єднана Німеччина лише починала «жити по-новому», один мій знайомий мав змогу відвідати цю країну. Повертаючись додому, він зауважив, що німецькі дороги у східному напрямку буквально запроторені вживаними, але ще дуже добротними вантажівками, тракторами, комбайнами, екскаваторами та іншою сільськогосподарською і будівельною технікою, яку придбали від «східних» німців і везли додому громадяни Чехії, Польщі, Словаччини. Натомість наші співвітчизники масово скуповували від німців і везли на батьківщину старі «Audi», BMW і «Мerсedes».
Сусіди нації, що об’єдналася по закінченні холодної війни та падіння Берлінського муру, викуповували за безцінь цілком добротні засоби виробництва, аби розвивати власну економіку, збирати урожаї, зводити виробничі і житлові будівлі та отримувати прибутки, що дозволило їм через декілька років купувати у салонах нові «Мerсedes». Українці ж інвестували власні важко зароблені, часто й останні кошти, в оновлення потужного німецького автопрому, викуповуючи автівки престижних марок, які перебували за крок від утилізації. «Якщо не зміниться менталітет наших громадян – Україна приречена», – з нотками суму і розпачу сказав тоді мій знайомий.
Чому ця історія майже 30-річної давності пригадалася мені сьогодні? Минулої суботи, 6 липня, в Ужгороді Президент В. Зеленський представляв нового голову ОДА Закарпаття. Виснажена словесною тріскотнею і чиновницькими маніпуляціями попереднього губернатора громадськість області очікувала від новообраного, сповненого амбіцій молодого Президента, з яким пов’язувала надії на докорінне оновлення суспільства, нові месиджі стосовно соціально-економічного розвитку області, яка тривалий час потерпає від безробіття, хижацького нищення лісів, систематичних екологічних лих та інших бід.
Найбільш активні закарпатці самоорганізувалися на зустріч з Президентом, аби безпосередньо донести йому свій біль і тривогу за долю краю. І знаєте, про які проблеми йшлося на так очікуваній зустрічі? Боротьбу з контрабандою та пільги «євробляхерам».
Жодної тобі розмови як з представниками місцевої влади, так і з громадськістю, стосовно пріоритетів розвитку економіки області, залучення інвестицій, створення нових підприємств, розблокування децентралізаційної реформи та підтримку ініціатив місцевого самоврядування, розвитку транскордонної співпраці з сусідами, осучаснення дуже занедбаної за останні роки соціальної інфраструктури та катастрофічної «убитості» доріг ніхто й не починав. Ні Президент, ні представники його свити, ні місцеві очільники, ні прості громадяни…
Невже й справді наш народ приречений вічно жити у сірості й злиднях, а вершиною його мрій є можливість заробити на «відбудові» Європи, щоб придбати і провезти в Україну стару «іномарку», уникнувши при цьому сплати податків, а потім добивати її на розтрощених українських дорогах?
