Корінь демократії в активності громадян, а запорука - в забезпеченні прав людини.
Зеновій Красівський, поет, письменник, громадський та політичний діяч, політв’язень радянських таборів, член Української Гельсінської групи

«Запитання про погляди – найскладніше»

або до яких думок мене привела бесіда з Ларисою Івшиною
4 липня, 2013 - 15:16

З дитинства оточення привчило мене: треба мати свою думку з будь-якого питання.  Часто ці думки виникали експромтом, ґрунтуючись на тому, що тим чи іншим чином було закладено у мою свідомість. Промовляючи певну думку, я вірила їй (бо сама ж говорю) та складала власну позицію ставлення до світу. Ще в дитинстві я зрозуміла, що власна думка – це сила і авторитет. Згодом підіймалися складніші та глибші запитання й стало важко кожен раз чітко окреслювати своє ставлення до них. Тепер, у «великому світі» потрібно мати неабиякий інтелект, щоб знов і знов завойовувати свій авторитет через висловлювання власної позиції та сформованої системи поглядів. 

Виявилось, що не одна я шукаю свої погляди та часто не можу знайти… Це проблема багатьох людей, але розуміють її не всі, тільки ті, хто здатен на аналітичне та критичне мислення. Отже, як висловилася Лариса Івшина, запитання про погляди – найскладніше. На мою думку, на нього треба намагатися відповідати собі щоденно. У кожного свої рецепти, свої приправи: розумні книги, цікаві співбесідники, подорожі чи щоденний життєвий досвід. Але з усією інформацію потрібно бути дуже обережними, навіть перебірливим, бо в іншому випадку, на кшталт київським архітекторам, прийдеться думати, як через 10 років демонтувати те, що «набудували». Почалася серйозна інтелектуальна боротьба, тепер будь-який невдалий експромт може мати неприємні наслідки у майбутньому. Іноді краще промовчати й дочекатися моменту, коли можна поповнити свої засіки якісним контентом, що може сформувати правильну думку. Маленька, але якісна думка має змогу стати великою та глобальною, подібно до теорії «маленьких справ», про яку пані Лариса говорила зі «школяркою» Соломією Луковецькою.

«Хтось повинен визначити стандарти, а хтось їх наслідувати», - зазначила Лариса Івшина. Визначення та наслідування чи наслідування та визначення нерозривно пов’язані. «День» працює з обома схемами: наслідує певний досвід минулих років, формуючи власну позицію, та вже у сучасному світі генерує думки, здобуваючи послідовників. Це той підхід, завдяки якому «День» має неабиякий авторитет. Для молоді особливо важливо долучитися до цього процесу як колективно, так і індивідуально, саме тому ми маємо вже ХІ-ту Літню школу. Необхідно розуміти, що для формування авторитету потрібні не тільки трохи пафосне «визначення» своїх стандартів , але й наслідування минулого. А щоб наслідувати, треба ретельно обирати… «Журналістика, до якої ви хочете долучитися, формується вже сьогодні», - сказала пані Лариса. Це як щоденна газета: над номером, що вийде завтра, працюють сьогодні. І номер за номер формується хронологія життя газети, її авторитет. Кожна людина як газета, яка працює постійно, без вихідних. У газети обов’язково повинні були сформовані погляди, ідеї. Щоб бути «якісною газетою» потрібно вміти відповідати на складні запитання.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments