Не можуть вести когось за собою ті, що не мають ніяких внутрішніх даних на те, щоб самих себе повести.
В’ячеслав Липинський, український політичний діяч, історик, історіософ, соціолог, публіцист

VII Великий Скульптурний Салон: серед хмар і химер (фото)

У Національному культурно-мистецькому та музейному комплексі «Мистецький Арсенал» відкрився масштабний арт-форум

Щорічну подію цього разу присвятили сучасній українській скульптурі. Важливо, що автори  багато експериментували з технікою і матеріалами. Загалом, в експозиції твори понад 70 митців, це – близько 200 робіт і декілька спецпроектів. «Великий Скульптурний Салон не проходив минулого року. Можливо, завдяки цьому зараз ми представляємо стільки нових творів, – вважає генеральний директор «Мистецького Арсеналу» Наталія Заболотна. – Скульптура – складний вид мистецтва, його «важка артилерія». Ми презентуємо не зовсім традиційне бачення скульптури. Ми робили ставку виключно на сучасних митців і показуємо оригінальні форми та образи».  

Декілька об’єктів на виставці тематично пов’язані з хмарами та зірками. Одним з ключових проектів форуму є «Хмаринка-мандрівниця» Степана Рябченка. Скульптура виконана з глини. Біла хмарка на острівці з піску уособлює свободу. Навколо світиться неоном серія рельєфів «Калейдоскоп». «Кераміка непередбачувана. Ніколи не знаєш, що дістанеш з печі, – розповідає про створення «Хмарки-мандрівниці» Степан Рябченко. – У принципі, всі об’єкти роблю з високотехнологічних матеріалів. А глина – архаїчний і традиційний для України матеріал, який контрастує з футуристичною формою. На стику цього вийшло щось своєрідне». 

«Еволюцію хмари» показав митець Юрій Мусатов. Його об’єкти, також з кераміки, відсилають до сучасних хмарних технологій, коли величезні обсяги інформації зберігають в інтернеті, у так званих «хмарах». «Інтернет еволюціонує у щось невідоме. Я сам активний користувач мережі, часто зберігаю інформацію у «хмарах». Тож, для мене це важливо», – зізнається Юрій Мусатов. Його сірі керамічні хмарки виблискують зсередини зеленими чи червоними поливами. З глиною Юрій працює з 2002 року. Каже, що це – складний матеріал, з десяти робіт дві-три доводиться викидати. 

Твори на VII Великому Скульптурному Салоні взаємодіють між собою. Проект «Війна з Богом. Світ як безпредметність» автори так і назвали: «скульптурний діалог двох об’єктів».  Композицію присвятили 100-річчю картини Казимира Малевича «Чорний квадрат». Проект складається з двох об’єктів. Центральне місце посідає скульптура Василя Татарського «Малевич Казимир Северинович». Робота з чорного граніту віддзеркалює стиль, у якому працював Малевич. 

Оддалік висить обладунок з 3300 розп’ять, друга частина проекту під назвою «Кольчуга праведного ратника». Число розп’ять дорівнює кількості жертв серед цивільного населення у конфлікті на Донбасі станом на 20 вересня 2014 року, коли створювали роботу. Задум належить куратору з Донецька Віктору Гризі. Розп’яття відливали ювеліри у Краматорську. Для цього використали артилерійську латунь та осколки снарядів, підібраних на сході України. «Будь-яка перемога кується з життя мирних жителів. Ми маємо розуміти, до чого приводить війна з Богом», – акцентує Віктор Гриза. 

Притягують і жахають «Аккадські песиголовці» Анатоля Степаненка. Це – серія скульптур зі стільників диких бджіл. Формування стільників відкоригували так, що вони схожі на голови чудовиськ. «Песиголовці – спотворений образ людини, у якому віддалено можна пізнати первісний гармонійний посил Бога. Ми всіляко псуємо у собі прояви людського», – пояснює Анатоль Степаненко. Митець працює зі стільниками 12 років. Розповідає, що майже все – робота бджіл, він тільки «трохи ускладнює» їм життя. 

Оживила монстра і художниця Оксана Чепелик. На виставці показані фотографії її роботи з льоду «Левіафан». Мисткиня створила скульптуру у лютому на фестивалі «Міфогенез-2015» у Вінницькій області. З води випинаються великі льодяні трикутники, немов шипи на спині біблійного чудовиська Левіафана. На «шипах» відблиски рожевого сонця, що заходить. «Скульптуру робили разом з сином. Це – відгук на міф, який став нагальністю, коли Росія напала на Україну, образ загрози, яка над нами нависла. Робота пов’язана з міфологією, це – не інтерпретація однойменного фільму Андрія Звягінцева. Втім, неможливо позбавитися багажу, закладеного цією стрічкою», – розмірковує Оксана Чепелик. 

Світові тенденції впливають на українських митців, переконана арт-директор форуму Соломія Савчук. «З’явилося багато робіт зі, скажімо, «нескульптурних» матеріалів. Скульптори шукають потрібну форму і спосіб презентації, – ділиться Соломія Савчук. – Митці тяжіють відійти від класичного розуміння скульптури і працюють з архітектурними, декоративними речами. Та ж форма інсталяції у нас розвинена менше, ніж на заході. Але українські художники їздять за кордон, дивляться, що там відбувається, і самі намагаються працювати у подібному ключі». 

VII Великий Скульптурний Салон триватиме у «Мистецькому Арсеналі» у Києві до 15 березня.

Марія ПРОКОПЕНКО, «День», фото Олексія ІВАНОВА

«День» у Facebook, , Google+

Новини партнерів