VII Великий Скульптурний Салон: серед хмар і химер (фото)
Щорічну подію цього разу присвятили сучасній українській скульптурі. Важливо, що автори багато експериментували з технікою і матеріалами. Загалом, в експозиції твори понад 70 митців, це – близько 200 робіт і декілька спецпроектів. «Великий Скульптурний Салон не проходив минулого року. Можливо, завдяки цьому зараз ми представляємо стільки нових творів, – вважає генеральний директор «Мистецького Арсеналу» Наталія Заболотна. – Скульптура – складний вид мистецтва, його «важка артилерія». Ми презентуємо не зовсім традиційне бачення скульптури. Ми робили ставку виключно на сучасних митців і показуємо оригінальні форми та образи».
Декілька об’єктів на виставці тематично пов’язані з хмарами та зірками. Одним з ключових проектів форуму є «Хмаринка-мандрівниця» Степана Рябченка. Скульптура виконана з глини. Біла хмарка на острівці з піску уособлює свободу. Навколо світиться неоном серія рельєфів «Калейдоскоп». «Кераміка непередбачувана. Ніколи не знаєш, що дістанеш з печі, – розповідає про створення «Хмарки-мандрівниці» Степан Рябченко. – У принципі, всі об’єкти роблю з високотехнологічних матеріалів. А глина – архаїчний і традиційний для України матеріал, який контрастує з футуристичною формою. На стику цього вийшло щось своєрідне».
«Еволюцію хмари» показав митець Юрій Мусатов. Його об’єкти, також з кераміки, відсилають до сучасних хмарних технологій, коли величезні обсяги інформації зберігають в інтернеті, у так званих «хмарах». «Інтернет еволюціонує у щось невідоме. Я сам активний користувач мережі, часто зберігаю інформацію у «хмарах». Тож, для мене це важливо», – зізнається Юрій Мусатов. Його сірі керамічні хмарки виблискують зсередини зеленими чи червоними поливами. З глиною Юрій працює з 2002 року. Каже, що це – складний матеріал, з десяти робіт дві-три доводиться викидати.
Твори на VII Великому Скульптурному Салоні взаємодіють між собою. Проект «Війна з Богом. Світ як безпредметність» автори так і назвали: «скульптурний діалог двох об’єктів». Композицію присвятили 100-річчю картини Казимира Малевича «Чорний квадрат». Проект складається з двох об’єктів. Центральне місце посідає скульптура Василя Татарського «Малевич Казимир Северинович». Робота з чорного граніту віддзеркалює стиль, у якому працював Малевич.
Оддалік висить обладунок з 3300 розп’ять, друга частина проекту під назвою «Кольчуга праведного ратника». Число розп’ять дорівнює кількості жертв серед цивільного населення у конфлікті на Донбасі станом на 20 вересня 2014 року, коли створювали роботу. Задум належить куратору з Донецька Віктору Гризі. Розп’яття відливали ювеліри у Краматорську. Для цього використали артилерійську латунь та осколки снарядів, підібраних на сході України. «Будь-яка перемога кується з життя мирних жителів. Ми маємо розуміти, до чого приводить війна з Богом», – акцентує Віктор Гриза.
Притягують і жахають «Аккадські песиголовці» Анатоля Степаненка. Це – серія скульптур зі стільників диких бджіл. Формування стільників відкоригували так, що вони схожі на голови чудовиськ. «Песиголовці – спотворений образ людини, у якому віддалено можна пізнати первісний гармонійний посил Бога. Ми всіляко псуємо у собі прояви людського», – пояснює Анатоль Степаненко. Митець працює зі стільниками 12 років. Розповідає, що майже все – робота бджіл, він тільки «трохи ускладнює» їм життя.
Оживила монстра і художниця Оксана Чепелик. На виставці показані фотографії її роботи з льоду «Левіафан». Мисткиня створила скульптуру у лютому на фестивалі «Міфогенез-2015» у Вінницькій області. З води випинаються великі льодяні трикутники, немов шипи на спині біблійного чудовиська Левіафана. На «шипах» відблиски рожевого сонця, що заходить. «Скульптуру робили разом з сином. Це – відгук на міф, який став нагальністю, коли Росія напала на Україну, образ загрози, яка над нами нависла. Робота пов’язана з міфологією, це – не інтерпретація однойменного фільму Андрія Звягінцева. Втім, неможливо позбавитися багажу, закладеного цією стрічкою», – розмірковує Оксана Чепелик.
Світові тенденції впливають на українських митців, переконана арт-директор форуму Соломія Савчук. «З’явилося багато робіт зі, скажімо, «нескульптурних» матеріалів. Скульптори шукають потрібну форму і спосіб презентації, – ділиться Соломія Савчук. – Митці тяжіють відійти від класичного розуміння скульптури і працюють з архітектурними, декоративними речами. Та ж форма інсталяції у нас розвинена менше, ніж на заході. Але українські художники їздять за кордон, дивляться, що там відбувається, і самі намагаються працювати у подібному ключі».
VII Великий Скульптурний Салон триватиме у «Мистецькому Арсеналі» у Києві до 15 березня.