Нову книжку професорки Елеонори Соловей я дочитав о пів на третю ранку. І вирішив, що мушу одразу ж записати ці свої думки й враження, не відкладати на ранок, бо можуть розвіятися, зникнути, ніби їх і не було, а просто наснилися. Річ у тім, що з книги «Упізнання святого» війнуло на мене...