Андрій Любка

Споглядаючи за рейтингами продажів книжок, за небувалою домінацією так званої «мотиваційної» літератури, все більше відчуваю себе осторонь цих процесів самовдосконалення й розвитку. У людях мені подобаються недоліки й безпосередність, а читати я – наче останній з могікан –...

Він відкрив багажник автомобіля і – наче герой чудесної перської казки – почав діставати звідти багатства. Каністру з червоним вином, пляшку розе, пляшку ракії (він казав – ракІя), різноманітні болгарські пасхальні наїдки, що спакувала йому бабуся, сири, фрукти, спальник і рюкзак...

Я люблю Сербію. За багато чого, але передусім – через те, що в нас немає спільного кордону. А немає кордону – немає й напружених відносин, взаємних суперечок, провокацій і територіальних претензій. Коли ваші держави – не сусіди, то більше шансів на те, що ваші народи не вбивали...

Наприкінці серпня мені дуже хотілося в школу. Літо вже встигло набриднути і втомити,  кортіло побачити друзів, погомоніти і знову з’їсти котлету зі шкільної їдальні. Манили кольорами й незайманістю сторінок нові зошити, підручники вже були охайно загорнуті в обгортки, а щоденник –...

Посеред спекотного серпневого дня молода дівчина на виході зі станції метро в центрі Києва роздає рекламу туристичної фірми. «Гарячі пропозиції, Болгарія, Туреччина, Хорватія, готелі без росіян!», ‒ заохочує вона.З початком туристичного сезону в українських ЗМІ час від часу з’...

Є в нашій частині світу місто, яке люблю якось по-особливому. Це не моє улюблене місто, і не найважливіше для мене, але все одно маю до нього якийсь неповторний сентимент. У шкільні роки мені взагалі здавалося, що прізвище Любка – десь звідти, з Любліна (тоді я ще не здогадувався про...

У це важко повірити навіть моїй нареченій, але я розплакався. На театральній виставі. Востаннє щось подібне трапилося зі мною далекого жовтневого вечора 1999 року, під час футбольного матчу Україна — Росія. Той матч був таким важливим, що на московський стадіон «Лужнікі» приїхали...

У це важко повірити навіть моїй нареченій, але я розплакався. На театральній виставі. Востаннє щось подібне трапилося зі мною далекого жовтневого вечора 1999 року, під час футбольного матчу Україна-Росія. Той матч був таким важливим, що на московський стадіон «Лужнікі» приїхали прем...

Коли організатори перед презентацією або творчим вечором хвилюються, чи прийде достатня кількість людей, я їх заспокоюю такою історією. Трапилася вона на Міжнародному літературному фестивалі ім. Рісто Ратковича у Чорногорії у 2012-му році.Фестиваль відбувався у гірському містечку Бєло Полє на...

Є рідкісні миті, коли я заздрю невідомим і непопулярним письменникам. Наприклад, після презентації. Бо вся твоя компанія посунула в ресторан і вже почала замовляти, а ти залишаєшся наодинці зі своїми читачами, щоб ще мінімум годину підписувати книжки, усміхатися, тиснути руки і фотографуватися.Але...