Супутникове й кабельне телебачення - сучасні Клондайки

Десятки мільйонів доларів вже "обертаються" в цьому сегменті українського ринку. Кабельне телебачення - ті ж мас-медіа, чиї можливості були щойно обкатані під час минулих парламентських виборів. До американських масштабів йому все-таки ще далеко, та очевидно, що бізнес, добре розвинений за межами України, набирає обертів і в нас.

Ринок кабельного телебачення сьогодні забезпечує роботою тисячі колишніх радянських інженерів. На ньому, наприклад, пропонуються десятки марок супутникових антен, розроблених у колишньому секретному конструкторському бюро.

"Мені подобається уявляти себе таким собі "Доном Корлеоне", коли мене запитують про розподіл київського ринку кабельного телебачення між компаніями-операторами," - пожартував у розмові Олексій Іванюк, заступник генерального директора компанії ІВК????? , що є одним із двох найбільших київських операторів кабельного телебачення. Починалася її діяльність 1992 року ще з обслуговування невеликої кабельної мережі на лівобережжі столиці. Сьогодні компанія декларує 280 тисяч користувачів, котрі мешкають у чотирьох районах Києва.

Єдиний серйозний конкурент ІВК у Києві - компанія КТМ???, створена 1989 року як підрозділ "Київміськбуду" для планового забезпечення масиву "Троєщина" мережами кабельного телебачення. КТМ, що фактично була підрядником "Київміськбуду", пізніше виділилася в самостійну структуру. Сьогодні 350 тисяч киян користуються її послугами.

Чарівність цього бізнесу і конкуренція в ньому пояснюються тим, що в умовах тотальних неплатежів він здатен приносити "живі" гроші. Якщо кожен користувач своєчасно оплачує послугу (2,80 грн. ІВК та 3,90 КТМ щомісяця), то легко уявити можливості нових телекомпаній. "Ми були б щасливі, якби половина наших користувачів оплачувала наш сервіс," - поділився своїми проблемами Іванюк.

Однак Київ з його тримільйонним населенням - найбільший ринок супутникового й кабельного телебачення в Україні. При цьому обидва названих оператори вже зайняті передачею "досвіду" партнерам в інших містах країни. ІВК має партнера в Дніпропетровську, а КТМ - у Чернігові й Донецькій області. Отже, операція з розподілу ринку триває. При цьому нерідко виникають цікаві ситуації. У промисловому Кривому Розі, наприклад, у кожному із шести районів міста розгортається власна кабельна мережа, причому кожен з операторів жорстко відстоює свою першість за кількістю абонентів.

Будь-який бізнесмен розуміє, наскільки солодкий цей "пиріг". У Німеччині навіть підприємець, котрий володіє кабельною телемережею, яка нараховує всього чотири тисячі абонентів, уже вважається "марочним" мільйонером. "Інвестиції в нашому бізнесі повертаються протягом двох років, - пояснює Іванюк. - Ми уникаємо називати себе мільйонерами. Сьогодні все зароблене інвестуємо в розвиток, у те ж будівництво оптико-волоконних ліній".

Бесіди з підприємцями показують, що практично кожен серйозний оператор кабельного телебачення в Україні вже обговорював пропозиції іноземних партнерів, чи німців, чи італійців, чи канадців. Але українські оператори побоюються повторення досвіду польських колег, де 95% акцій найбільшого оператора кабельного телебачення - компанії PST - належать американцям. Однак якщо в нас мережі поки що вітчизняні, то необхідне обладнання в основному купується за рубежем.

Парадокс нашого ринку полягає в тому, що побутове супутникове обладнання часто дешевше, ніж у сусідній Росії. "Досі дивуюся: продукти в Україні дорожчі, ніж у Росії, а побутове супутникове обладнання дешевше," - зазначає Сергій Гаврилко, директор київського представництва другої за розмірами на російському ринку кабельної компанії "Дженерал Сателлайт". Цю компанію було засновано в Санкт-Петербурзі 1992 року, й для свого зростання вона скористалася кабельною телемережею московської телекомпанії НТВ, котра створювалася.

Сьогодні кожен, хто має в своєму розпорядженні кількасот гривень, може встановити власний приймач супутникового ТБ. При цьому багато хто бажає користуватися як власною "тарілкою", так і послугами місцевих кабельних мереж. Менеджери кабельних мереж іноді чують монологи "нових українців": "Ти знаєш, який я ледачий. Легше платити вам три гривни щомісяця й дивитися сорок каналів, ніж постійно підстроювати тарілку на "канал для дорослих".

Той, хто не лінується в цьому бізнесі, вже живе заможно.