У Раді Європи готуються до системних реформ

У травні під час весняної сесії Ради Європи у Стамбулі Україна вперше очолить Комітет міністрів Ради, перейнявши повноваження від Туреччини. Для нашої держави це перше головування в організації за 15 років членства, тому не дивно, що Україна пов’язує з ним певні сподівання, зокрема й на поступ у євроінтеграційному процесі.

— Головування у Раді Європи — одне з головних наших досягнень, — зазначила заступник постійного представника України в Раді Європи Наталія ШАКУРО. — Україна як головуюча країна матиме певні відносини з Європейським Союзом, адже, очолюючи РЄ, ми виходимо на рівень відносин у контексті системи європейських інституцій. Тепер все залежить і від самої України — наскільки ми проявимо здатність впливати на рішення, що будуть прийматися у відносинах Ради з ЄС, а ці відносини сьогодні є й інтенсифікуються.

Кожна країна має можливість очолити Раду Європи раз на двадцять п’ять років. А головування — це особлива відповідальність і водночас особливий шанс. Уперше Україна фактично матиме змогу формувати європейський порядок денний. Адже, попри певну системну кризу, Рада Європи залишається найбільшою європейською організацією, яка об’єднує 47 держав-членів, зокрема й тих, які не є членами Європейського Союзу.

Хоча остаточний порядок денний травневої сесії поки ще не відомий — вичерпну програму головування Київ представить упродовж найближчих тижнів — проте ключові напрямки роботи Комітету міністрів активно обговорюють у Страсбурзі. Окрім звичних питань дотримання прав людини, боротьби з корупцією, особлива увага травневої сесії буде прикута до таких тем, як дотримання прав дітей, розвиток місцевого самоврядування і регіональної демократії та питання безпеки. У Раді Європи чекають на доповідь екс-віце-канцлера Німеччини Йошки Фішера «Як нам жити разом у Європі ХХІ століття», що буде виголошена на початку травня у Стамбулі. Цілком можливо, що ця доповідь окреслить ключові стратегічні напрямки розвитку організації та регіону. І Україна не лише має можливість наголосити на своєму баченні цього розвитку — від неї чекають такого кроку.

Як зазначив на зустрічі з українськими журналістами у Страсбурзі директор з комунікації РЄ Даніель Хьолтген, Європа має ключовий інтерес до української позиції з усіх зазначених питань.

У Раді Європи сподіваються, що Україна підтримає реформаційний процес організації, якому активно сприяє Генеральний секретар РЄ Торбйорн Ягланд. Не секрет, що в результаті динамічного розвитку Європейського Союзу інтерес країн-членів ЄС до Ради Європи знижується. Тому завдання реформи — зробити цю організацію більш помітною та впливовою на європейському просторі. Відповідно у РЄ очікують, що Україна під час свого головування долучиться до процесу реформації, а можливо, запропонує певне своє бачення цього процесу.

Загалом реформа Ради Європи здійснюється відразу в кількох напрямках. У першу чергу вона торкнеться роботи Європейського Суду з прав людини. У зв’язку зі складною процедурою та великою кількістю заяв (сьогодні їх понад 140 тисяч) Європейський Суд не може забезпечувати динамічний розгляд позовів. Кожна справа здебільшого розглядається п’ять-десять років, що відразу зменшує ефективність роботи Суду. Тому в Раді Європи прагнуть як спростити процедуру розгляду справ, так і створити свого роду фільтри на національному рівні, для чого кожна країна-член повинна покращити роботу власної судової системи.

Уперше за всю історію функціонування Ради Європи організація планує вийти за межі звичних для неї питань захисту основних прав та свобод і розпочати роботу також у політичній площині.

— Це в жодному разі не є конкуренцією з Європейським Союзом. Навпаки, ми сьогодні тісно співпрацюємо з ЄС, поєднуючи наші напрацювання з його економічними потужностями, — говорить генеральний директор політичних справ організації Жан-Луї Лоренс.

Цілком можливо, що Європейський Союз приєднається до існуючих конвенцій Ради Європи. До речі, РЄ планує також працювати над переглядом прийнятих конвенцій та їх, так би мовити, осучасненням. Тому процес реформації буде тривалим і складним. А передбачити його результат сьогодні фактично неможливо, адже планується зміна всієї системи організації. Утім, Україні пропонують взяти активну роль у цьому процесі, наслідки якого будуть відчутні для всіх європейських країн, і нехтувати цією можливістю не можна.