Оцінюючи японські катастрофи

В міру того, як ми намагаємося оцінити економічні та фінансові наслідки лиха в Японії, виникає спокуса для орієнтації провести історичні аналогії. Багато хто швидко пригадав про наслідки страшного землетрусу в Кобе 1995 року. Але тоді, коли цей приклад дає нам певну уяву, він не дає розуміння того, що чекає на Японію в майбутньому, і надмірне опертя на нього може перешкодити прийняти відповідні політичні заходи, як у Японії, так і за кордоном.

По-перше, розгляньмо схожість між нинішньою трагедією Японії і ситуацією 1995 року. В обох випадках сталися страшні землетруси, які призвели до величезних людських страждань і великих матеріальних збитків. Обидва випадки потребували від японського уряду прояву значної спритності в його зусиллях щодо порятунку. Обидва випадки викликали багаточисельні пропозиції допомоги від друзів і союзників у всьому світі. В обох випадках руйнування добробуту супроводжувалося збоями в повсякденному економічному житті.

Крім того, існує важлива перспективна схожість. Як і після Кобе, нинішній акцент на порятунок тих, хто вижив, супроводжуватиметься масштабною програмою реконструкції. Буде зроблено масивні бюджетні асигнування (2% від ВВП у випадку з Кобе). Потерпілі родини отримають фінансову допомогу, щоб вони могли відновити частину свого нормального життя. Дороги, житло й багато інших об’єктів інфраструктури буде відремонтовано та модернізовано.

На підставі цієї схожості декілька економістів зробило попередні прогнози щодо національних і глобальних економічних наслідків, у тому числі — різкого V-подібного відновлення темпів росту в Японії 2011 року, оскільки початковий спад супроводжується сплеском економічної діяльності, що має на увазі швидке відновлення податкової бази та рівня ВВП Японії. Такі прогнози застерігають від надмірної реакції політиків за межами Японії. Замість того, щоб негайно включати події в Японії до своєї стратегії, політики повинні розглядати вплив на світову економіку як «тимчасовий» — тобто тимчасовий і зворотний — і, таким чином, «дивитися крізь» нього при розробці своїх дій у відповідь.

Але є ризик того, що такий підхід може занизити оцінку внутрішніх і міжнародних наслідків японської катастрофи. Як такий він може сприяти недостатнім заходам у самій Японії — від уряду до окремих компаній і домогосподарств, а також у інших країнах. Насправді така погана діагностика може призвести до затримки того, що, я вважаю, буде остаточним міцним відновленням Японії.

П’ять чинників дозволяють передбачити, що перед Японією стоїть унікально складний і невизначений набір проблем. По-перше, економічні збитки від трьох лих у Японії (жахливого землетрусу, руйнівного цунамі та ядерної кризи) можуть вдвічі перевищити збитки від Кобе. І, на відміну від Кобе, ці лиха дійсно вплинули на Токіо — на щастя, опосередковано, в якому перебуває близько 40% промислового виробництва Японії.

По-друге, державні фінанси Японії слабші, ніж 1995 року, і демографічні чинники менш сприятливі. Внутрішній державний борг сьогодні становить приблизно 205% від ВВП у порівнянні з приблизно 85% 1995 року. Суверенний рейтинг країни сьогодні «AA-», а не «AAA», як 16 років тому. Це підриває гнучкість і кінцеву ефективність фіскальних заходів.

По-третє, ключові відсоткові ставки вже близькі до нуля, і вони були на цьому рівні вже певний час. Це підриває ефективність грошово-кредитної політики, попри сміливі та творчі зусилля Банку Японії забезпечити економіку ліквідністю.

По-четверте, дестабілізуюча ядерна невизначеність на додачу до жахливих наслідків стихійних лих підсилює проблеми відновлення. Враховуючи шкоду та небезпеку, Японії буде потрібен певний час, щоб повністю відновити свої потужності для вироблення енергії, що матиме вплив на потенційні темпи росту ВВП. Безпека харчових продуктів також викликає стурбованість, як і економічні наслідки впливу ядерної невизначеності на психіку японців.

Зрештою, зовнішнє середовище Японії сьогодні є складнішим. У період відновлення після Кобе світовий попит був пожвавленим, виробництво в глобальному масштабі зростало внаслідок зростаючого буму в Китаї, революції американських інформаційних та комунікаційних технологій, а також політичної і економічної конвергенції в Європі.

Сьогодні сукупний попит у країнах із розвиненою економікою все ще відновлюється після глобальної фінансової кризи, а системно важливі країни з економікою, що розвивається, такі, як Бразилія та Китай, використовують свої політичні механізми гальмування, щоб протистояти перегріву економіки. Тим часом, з боку пропозиції, країни стикаються з високими та нестабільними цінами на товари, включаючи стрибки цін на нафту внаслідок повстань на Близькому Сході.

Якщо цей аналіз виявиться правильним, то мається на увазі, що відновлення Японії буде складнішим, ніж після землетрусу в Кобе. Негативний ефект добробуту й прибутків цього разу буде важчим, і процес відновлення, можливо, займе більше часу й буде складнішим.

На національному рівні ситуація потребує єдності та рішучості, яких не вистачало в японській політиці протягом багатьох років. Без цього владі важко буде взаємодіяти та реалізовувати середньотермінові економічні програми, які передбачають у основі політичних заходів швидке та стійке зростання, а не лише відновлення.

Лиха Японії додадуться до зустрічних вітрів світової економіки — чи то буде початковий спад споживання в третій за величиною економіці в світі, чи збої в глобальних ланцюжках постачання (особливо в сфері технологій і автомобілів). Також ядерна криза в Японії означатиме велику невизначеність щодо ядерної енергетики в інших країнах.

Існує також фінансовий бік, значення якого залежить від поєднання нових запозичень уряду, перетворення боргових зобов’язань на готівку та репатріації японських нагромаджень, які використовуватимуться для фінансування програми відновлення Японії. Чим більше буде компонент репатріації, тим більшою буде негативна дія на деякі фінансові ринки.

Таким чином, якими б принадними вони не були, на цьому ранньому етапі краще утримуватися від аналітичних ярликів. Буде потрібен час і ретельний аналіз, щоб оцінити дійсні наслідки потрійного лиха в Японії, у тому числі — більш довготермінова дія на її економіку та економіку решти світу.

Японці проявили чудову мужність перед обличчям немислимої трагедії. У мене немає сумніву в тому, що успішна програма відновлення призведе їхню країну до зростання. Тим часом, проте, необхідність відновлення почуття нормалізації обстановки та надії в серйозно пораненому суспільстві гарантує вдумливий і глибокий аналіз.

Мохаммед А. Ель ЕРІАН — головний виконавчий директор і співдиректор з питань інвестицій у глобальній керуючій інвестиційній компанії PIMCO.