Сердитий лист

Кому закон не писаний

Нині чинні такі закони щодо пенсійного забезпечення громадян України, що звичайні громадяни отримують «звичайну» пенсію, а чиновники, при такому ж трудовому стажі та зарплаті і відповідно однакових грошових відрахуваннях до Пенсійного фонду — «спеціальні» пенсії, у кілька разів більші від пенсій звичайних громадян.

Чиновники Пенсійного фонду нині порушують чинне законодавство при перерахунку пенсії пенсіонерам, що працюють. Пенсіонерам, які перерахували пенсії в останні два роки, зменшено пенсію мінімум на третину. Також не виплачують у повному обсязі доплати до пенсій дітям війни. І це при тому, що Конституційний Суд України визнав вищезазначені дії незаконними!

Так звана пенсійна реформа не ліквідовує несправедливості в пенсійному забезпеченні громадян. Передбачається узаконити несправедливий перерахунок пенсії пенсіонерам, що працюють: враховувати тільки страховий стаж і середню зарплату в Україні, з якої було нараховано пенсію, а не враховувати середню зарплату в Україні за попередній рік, як передбачено чинним законодавством. І це при тому, що пенсіонер та підприємство сплачують (!) внески до Пенсійного фонду в тих же розмірах, що і за працівника, який не є пенсіонером. Це — явна дискримінація пенсіонерів, які працюють, це порушення Конституції України.

Чиновники свої дії пояснюють відсутністю коштів. Але чому для чиновників коштів вистачає у повному обсязі, а для звичайних громадян їх немає? Адже коштів чиновникам вистачає і на виплату «спеціальних» пенсій, і на «спеціальне» та санаторне лікування тощо.

Кошти мають розподілятися справедливо — як для «звичайних» громадян, так і для «спеціальних». Конституція України передбачає рівність усіх перед законом. Пенсійний закон повинен бути один для всіх громадян.

Чесні депутати Верховної Ради України! Станьте добродіями, не будьте панами та господами. Ініціюйте проведення народного референдуму щодо вилучення із чинних законів привілеїв та пільг для чиновників. Якщо ви «підріжете сук», на якому і ви сидите, то тоді ви будете справжніми народними депутатами. 

Пісні з тіні

Пишу, шановні, тому, що обурення накопичувалося роками й уже не маю права мовчати.

А справа ось у чому.

У місті Чернігів живе відомий композитор і поет Микола Васильович Збарацький.

Це його пісні: «Я козачка твоя», «Чураївна» (виконувала Раїса Кириченко), «Рання весна», «Вишнева віхола», «Заручини» (виконував квартет «Гетьман»). Усього він написав понад 400 мелодій пісень. Це пісні на слова Л. Костенко, Б. Олійника, Т. Шевченка, С. Єсеніна, М. Шевченка та інших українських та білоруських поетів. Усім відомий квартет «Гетьман» виконує, а точніше — має в репертуарі, багато пісень М. Збарацького.

Так от: де б не виконувались його пісні, ніколи й нізащо не оголошують автора музики. Чому? І взагалі: співаків може бути море, а от той, хто написав пісню, — один. Може, через це когось бере зло, але це так. То чому й по радіо, й по ТБ не оголошують (і дуже-дуже часто) автора слів і музики, а натомість представляють лише виконавців, ніби супергероїв.

Прикро, що в тіні залишаються автори, а особливо боляче за пісні Миколи Васильовича Збарацького.

Якось на початку листопада зайшов до обласної Бібліотеки ім. Короленка і в картотеці знайшов: «Збарацький М. «Я козачка твоя», слова Галковської Н. Українська культура. — 1994.— №4-6. — С. 27». І все. Збарацького більше немає. І це Чернігів, де живе композитор.

Можливо, й у інших областях таке твориться. Тому ми мало чуємо нових українських пісень. А під час концертів «Зірка+зірка» та «Україна має талант» ми чомусь більше чуємо російськомовні пісні. А хто й де буде розвивати національну культуру? Чомусь не проводяться огляди самодіяльності областей. Там теж були різні співи й танці, але більше було нашого: великого й рідного, з глибинок.