Саміт домовленостей і розбіжностей

На III саміті прикаспійських держав, що відбувся в столиці Азербайджану, головною темою були проблеми безпеки. У зустрічі взяли участь глави всіх держав каспійського регіону, які провели ще й низку двосторонніх зустрічей.

Враховуючи особливий правовий статус Каспійського моря як замкненого водоймища, учасники приділили цій проблемі велику увагу. Політико-правові рішення, що ухвалюються або будуть ухвалені щодо нього, поза сумнівом, враховують або повинні будуть враховувати цю особливість. І тут існують великі проблеми.

Уже багато років п’ять країн намагаються їх вирішити. Поки що безуспішно. Серед них розглядаються питання використання водної поверхні, завершення розмежування морського дна, рибальство, судноплавство, у тому числі й проблеми, пов’язані з безпекою, демілітаризація, рух військових кораблів та інші питання комплексного характеру. Всі вони й досі не вирішені. Хоча ситуація на півночі та півдні Каспійського моря істотно відрізняється. Казахстан та Азербайджан першими з прикаспійських держав домовилися на юридичній основі про принципи взаємодії на Каспії. Між цими країнами існує домовленість щодо визначення модифікованої серединної лінії на основі використання світового досвіду. Пізніше до них приєдналася й Росія, що підписала відповідні угоди окремо з Казахстаном та Азербайджаном.

На півдні труднощі виникають через позицію Ірану, який наполягає на рівному розподілі Каспійського моря. А доки домовленості не закріплені відповідними міжнародно-правовими документами, на думку Тегерана, мають діяти договори Ірану та СРСР від 1921 і 1940 рр. Згідно з ними, Каспійське море було розділене в співвідношенні 8:2 відповідно до протяжності берегової лінії держав, що їх підписали. Позиція Ірану виглядає тупиковою, оскільки принципово не враховує реалій, що склалися. Якщо прийняти підхід Тегерана, то Росія, Казахстан і Азербайджан повинні будуть денонсувати раніше підписані угоди. Це практично неможливо, оскільки спричинить вельми тяжкі наслідки економічного, фінансового та міжнародного характеру. Виникає відчуття, що іранським керівництвом рухають не стільки мотиви доступу до енергоресурсів каспійського дна (в іранському секторі їх немає, але їх Тегеран не дуже сильно потребує), скільки абсолютно інші міркування геополітичного характеру, що мають до Каспійського моря дещо віддалений стосунок.

Виступивши на зустрічі із вступною промовою, президент Азербайджану Ільхам Алієв підкреслив важливість досягнення консенсусу при визначенні правового статусу Каспію. «Сьогодні для перетворення Каспію в море дружби необхідно укріпити економічне співробітництво п’яти прикаспійських країн». Ільхам Алієв також зауважив, що невирішеність питання з визначенням статусу Каспію не має негативного впливу на відносини прибережних країн. «У напрямі визначення юридичного статусу Каспію здійснюється велика робота. Упевнений, що в майбутньому щодо цього будуть досягнуті практичні рішення, неврегульованість цього питання не має на наші відносини прикаспійських держав жодного негативного впливу».

У принципі, це справді так. Незважаючи на існуючі проблеми, двосторонні відносини прикаспійських держав розвиваються досить успішно. Напередодні саміту в Баку з офіційним візитом прибув президент Ірану Махмуд Ахмадінежад. Він провів переговори з керівництвом Азербайджану, підсумком яких стало підписання «Меморандуму взаєморозуміння про співробітництво між Азербайджаном та Іраном у сфері енергетики й транспорту». Як повідомив президент Азербайджану Ільхам Алієв, «у транспортному секторі передбачене створення коридору Північ — Південь і вживання додаткових заходів у цій сфері, відбиті питання створення спільних електричних потужностей. Меморандум взаєморозуміння передбачає з’єднання електричних ліній, співробітництво в газовій сфері. Дані відповідні доручення, щоб ми невдовзі приступили до реалізації меморандуму».

Проте невирішеність правового статусу Каспійського моря, відсутність закріпленого юридично розділу водної поверхні та морського дна негативно впливає на багато процесів, у тому числі й на таких важливих як видобуток і транспортування енергоресурсів. До речі, тут виявився абсолютно різний підхід учасників зустрічі.

Президент Росії Дмитро Медведєв особливо підкреслив небезпеку техногенних катастроф на Каспії у результаті будівництва трубопроводів його дном. Він нагадав про катастрофу в Мексиканській затоці і розповів про свою ініціативу, зроблену ним у рамках зустрічі великої двадцятки G20, про посилення відповідальності за таку роботу. У цьому питанні з Росією солідарний Іран, який також виступає проти прокладення трубопроводів дном моря, але з зовсім інших причин. Якщо Москва таким чином хоче перешкодити розвитку нових маршрутів транспортування енергоресурсів в обхід своєї території, то для Тегерана це дві проблеми: юридичного статусу і визначення кордонів, а також участь у таких проектах великих західних компаній. Хоча особливої дискусії щодо цього питання на саміті не було, однак президент Туркменії Гурбангули Бердимухаммедов досить жорстко заявив, що прокладення трубопроводів може здійснюватися лише за згодою країн, акваторією яких проходить трубопровід. Зрозуміло, при дотриманні всіх питань екологічної безпеки, додавши, що «делімітація на Каспії має здійснюватися суворо на основі норм міжнародного права. Тут я хотів би зауважити, що не треба надавати цьому політичної оцінки. Це питання є виключно юридичним», — зауважив Бердимухаммедов. Іншими словами, в Ашгабаді вважають, що Москва не має права заважати будівництву транскаспійських трубопроводів, що йдуть поза російською акваторією Каспію.

Проблемам безпеки в регіоні на саміті не випадково приділялася настільки велика увага. Каспійський регіон є одним із перспективних центрів економічного зростання на планеті. Наявність у ньому величезних запасів вуглеводневої сировини визначає інтерес до них із боку провідних держав упродовж багатьох десятиліть. Кілька років тому Росія виступила з ініціативою створення Організації каспійського економічного співробітництва. Проте її перспективи не завжди оцінюються однозначно. Цьому заважають не лише протиріччя між прикаспійськими державами, а й вплив ззовні. Каспій є великим геополітичним вузлом і тому викликає сильний інтерес європейських країн, Туреччини та США. Іран і Росія вважають, що вплив найбільших гравців перешкоджатиме розподілу ресурсів і розділу Каспійського моря. Виступаючи на саміті в Баку, президент Росії недвозначно дав зрозуміти: якщо країни регіону в якийсь момент ослаблять взаємодію, немає сумнівів, що каспійськими питаннями захочуть займатися інші держави, які жодного стосунку до Каспію не мають, але яким цікаво тут з’явитися для вирішення власних економічних і політичних завдань. Саме тому російський президент нагадав про свою пропозицію заснувати Організацію каспійського економічного співробітництва, що не зустріло ентузіазму його колег.

Це й зрозуміло, оскільки країни регіону чудово розуміють, що вона сприятиме домінуванню Москви, враховуючи досвід подібних організацій та договорів. Азербайджан, Туркменія, як, утім, і Казахстан, хочуть забезпечити собі певну свободу у виборі партнерів і максимально диверсифікувати можливість постачань енергоресурсів у багатьох напрямах і не залежати від Росії у їхньому транспортуванні.

У рамках саміту відбулися й двосторонні зустрічі. Президенту Росії випала можливість єдиному з членів «великої вісімки» зустрітися з президентом Ірану Махмудом Ахмадінежадом. Останній нещодавно заявив, що припиняє переговори зі світовою спільнотою щодо іранської ядерної програми. Особливий відтінок зустрічі додавало те, що Ахмадінежад назвав такими, що «продали душу дияволові», тих, хто відмовився поставляти Ірану системи С-300, тобто й президента Росії.

Хоча переговори президентів починалися з посмішок, після зустрічі іранський лідер вийшов похмурим. Жодних заяв для преси не було. Помічник Медведєва з міжнародних питань Сергій Приходько був небагатослівний: «Бесіда носила відкритий характер, співбесідники не уникали неприємних запитань». Вочевидь, сторони залишилися на своїх позиціях, зближення не відбулося. Втім, іншого чекати було важко. Дуже сильні протиріччя між Москвою й Тегераном, у тому числі й щодо проблем Каспійського моря.

Хоча учасники зустрічі й домовилися активізувати роботу над конвенцією про правовий статус Каспію, проте проблема навряд чи буде вирішена найближчим часом. Регіон Каспійського моря поки що залишається нервовим вузлом міжнародних відносин, що кидає тінь і на інші проблеми як Південного Кавказу, так і Центральної Азії.