Чи небезпечні допитливі однокласники?
Якщо ви, дорогі співгромадяни, сентиментальні, або якщо вам не вистачає спілкування або просто у вас є вільний час, — то рано або пізно ви опинитеся у «Контакті» з «Однокласниками». Або станете клієнтом ще якого-небудь інтернет-проекту, що надає вам можливість практично безкоштовно перекинутися кількома словами з тими, хто живе в сусідньому місті або на протилежному боці земної кулі. І це може струснути вас, підбадьорити новими емоціями або хоча б ілюзорно на декілька хвилин повернути в минуле — те саме минуле, яке йде назавжди.
Знаю зі власного досвіду. Рік тому я, взагалі-то без особливого бажання, увійшов на один з інтернет-сайтів, де можливий пошук людей та спілкування з ними. Першого вечора я старанно вписував імена та прізвища тих, із ким був не проти відновити давно загублені зв’язки, — але все було безуспішно. Потім, упродовж місяця, раптом знайшлися колишні колеги, однокурсники, мої колишні студенти... Часто на фотографіях, розміщених на сайті, лише ледве вгадувалися риси, що зберігалися в пам’яті. Деякий час я повністю поринув у минуле: знову згадував уже давно забуті епізоди, рився у своїх фотоальбомах у пошуках старих фотографій. Дійшло до того, що вранці я насамперед поспішав до комп’ютера і включав цей сайт. Знаходилося все більше старих знайомих. На жаль, приходили й погані повідомлення. Сумно було дізнатися, що моя колишня студентка Анюта — дуже красива, розумна й добра дівчинка, зовсім не розпещена життям, — уже давно загинула в автокатастрофі. Виявилося, що вже давно немає на цьому світі й деяких інших приятелів або знайомих із колишніх часів, яких я вважав живими
Однак яка це була радість, коли я зустрівся з близьким приятелем, корейцем за національністю, з яким ми зростали і закінчили школу в одному селі в Казахстані. Потім я навчався в столиці Казахстану, а він — у столиці Киргизії. Зв’язок обірвався. Зустрілися ми зовсім недавно в Україні, бо він, виявляється, давно живе тут. З’ясувалася одна дивна деталь: далекого 1970 року ми, залишивши рідні краї, їхали з ним до України потягом «Алма-Ати — Москва», розділені лише кількома вагонами, — і не знали про це! Я був вдячний інтернету за зустріч із приятелем.
Однак невдовзі я почав помічати дивні речі. Деякі добре знайомі з тих часів люди уперто не могли пригадати, хто я такий — незважаючи на запропоновані мною навідні епізоди з життя, в яких ми брали участь разом. Вони мене так і не згадали, і це було великим розчаруванням.
Неприємною несподіванкою стала підозрілість, що простежувалася в посланнях кількох моїх колишніх приятелів. Так вийшло, що дехто з них живе тепер за кордоном. Саме вони й страждали, як мені здалося, зайвою підозрілістю. Один із них запропонував мені перейти на зв’язок у відеорежим, а коли я не зробив цього, просто перервав зі мною спілкування. Така підозрілість здалася мені смішною, але, розсудливо розміркувавши, я вирішив, що найкраще з’ясувати весь «підспідок» комунікації в інтернеті, а вже потім робити висновки. Після майже річного вивчення виникла пістрява картина: спілкування в інтернеті приносить як задоволення, так і розчарування і навіть біду.
Від кого можна постраждати? Передусім, від різноманітних шахраїв. Уміло ставлячи навідні запитання, можна абсолютно непомітно для нас, користувачів, створити повну картину про нас, наші заняття, зв’язки, знайомства та перспективи — після чого будуть зроблені висновки, як це можна використати у своїх цілях. Ці цілі можуть бути найрізноманітнішими. Можуть «кинути» когось особисто, або його близьких чи знайомих. Можуть використати особисті дані для створення «легенди» для якого-небудь афериста, який націлився на ваших родичів або знайомих, з якими ви давно втратили зв’язок. Варіантів використання чужих даних безліч, не випадково кажуть, що інформація — це дорога до влади та грошей. Отримати всіляку інформацію про людей стараються як окремі аферисти або злочинні групи, так і різні спецслужби, спілкування з якими не завжди йде на користь. Остерігатися варто не лише в тому випадку, якщо ви особисто є успішним бізнесменом. Політики й журналісти, «силовики» й чиновники, письменники й артисти, низові клерки приватних компаній і навіть нічні сторожі можуть викликати великий інтерес людей певного роду діяльності. Інтерес можуть викликати ваші родичі, знайомі або колеги.
Якщо ви спілкуєтеся лише письмово, то цілком можливі наступні варіанти.
Зустрівшись з вашим інтернет-партнером особисто або зв’язавшись по телефону, ви зі здивуванням можете дізнатися, що до деяких із нібито відправлених ним повідомлень він не має жодного стосунку. Або в повідомлення, написане вашим партнером, «випадково» потрапило декілька чужих слів. Більш того, ви можете дізнатися, що ця людина взагалі вам ніколи й нічого не писала. Такі варіанти зустрічаються.
Тому постарайтеся час від часу спілкуватися і за слуховим зв’язком, а ще краще — через відеозв’язок. Це коштуватиме не набагато дорожче, але вбереже від неприємних несподіванок.
Потрібно врахувати також, що відтоді, коли ви бачилися з вашим нинішнім інтернетним приятелем востаннє, в його житті могли статися великі зміни. Всі ті, кого судять за шахрайства або криваві злочини, це в минулому непогані хлопці й дівчата, чиїсь однокласники або однокурсники. Не може бути повністю виключений варіант, що хтось із ваших родичів, друзів дитинства або нових інтернет-партнерів зробив кар’єру в сумнівних сферах людської діяльності, або — якщо він живе за кордоном — став співробітником або агентом спецслужб іноземної держави. У такому випадку він без будь-яких вагань використовуватиме вас у своїх цілях. Крім цього, ваш партнер може нашкодити вам, навіть не підозрюючи про це, якщо до нього «присисався» той, хто вами цікавиться. Саме «той» може порадити відповідне запитання або цікаву пропозицію для повідомлень. Ваш люблячий родич, друг дитинства або новий інтернет-партнер може без жодних поганих думок почати з вами спілкування по інтернету, і лише через деякий час його «візьмуть у кліщі» і примусять (або умовлять обіцянками) виконувати певні завдання. Дочку моїх знайомих намагалася заманити в сексуальне рабство за кордон її найкраща подруга юності, і лише пильність батьків не дозволила статися цій біді.
Одна моя знайома, яка за родом своєї діяльності могла представляти інтерес для криміналу або іноземних спецслужб, перевірила інтернет-зв’язки своєї неповнолітньої дочки і виявила кілька партнерів із Росії, інтереси яких були, висловлюючись м’яко, дуже дивними. Ця знайома — дуже розумна й бувала людина — переконана, що її дочку намагалися піймати на гачок російські спецслужби. Може бути й так, що до вас особисто підібратися не можуть, тоді на гачок можуть узяти вашу племінницю, внука або будь-яку іншу людину, з ким ви тією або іншою мірою пов’язані...
Ми звикли до того, що деякі наші розмови — «не для телефону». Це вже давно зрозуміло. Тепер нам потрібно звикати до того, що багато яка інформація, що є в нас, — не для інтернету.
Так що ж — не спілкуватися в інтернеті, не шукати однокласників або просто старих знайомих, не заводити нових партнерів? Чому ж... Але, перш ніж зайнятися цим, потрібно подумати — чи варто? Минуле не повернути. Чи настільки потрібно ворушити це минуле? Потрібно врахувати також, що теми для спілкування з друзями дитинства або молодості іноді швидко вичерпуються, і стає зрозуміло — мотивів для продовження дружби або інтенсивного спілкування на відстані вже немає. У кожного було своє життя зі своїми власними друзями та близькими, зі своїми радощами і проблемами, в це своє життя пускати людей, які були близькими у вже минулі часи, не завжди розумно.
Потрібно врахувати також, що вас можуть відшукати й ті, кого згадувати з радістю у вас немає жодних причин.
Але якщо все-таки ви вирішили, що вам спілкування в комунікаційних інтернет-програмах не зашкодить, то потрібно пам’ятати: той, хто дуже довірливий в інтернеті, піддає себе тій самій небезпеці, як і той, хто дуже довірливий у потязі або в чужому місті.
Я, наприклад, вирішив продовжувати спілкування зі своїми інтернет-партнерами. Нещодавно мені вдалося знайти людину, яку я знаю з шестирічного віку. Наші сім’ї кілька років жили в глухому казахському аулі, де була лише чотирьохкласна школа. У мене досі зберігається фотографія, на якій ми, двоє маленьких хлопчаків, стоїмо поруч і тримаємо в руках голубів. Пізніше обидві наші сім’ї переїхали в більше село, де ми обидва й закінчили школу. Він уже давно живе в Німеччині. Можливо, нам вдасться зустрітися. Тож інтернет приніс мені досить багато радощів. Але коли мої партнери виявляють обережність або підозрілість, я не дивуюся: просто вони розумні та обачні люди.
