Підвищення тиску,

Підсумків виборів у російських регіонах чекали хто з цікавістю, а хто і з певними побоюваннями. На перший погляд, для державної партії «Єдина Росія» вони виявилися непоганими. У парламентах семи з дев’яти регіонів партії вдалося отримати більшість. Щоправда, підкачали великі міста, де обирали міські ради й мерів. Партія влади програла у Твері, набравши на 20% менше, ніж комуністи, й у Смоленську, де кандидат від єдиноросів зайняв третю позицію, а градоначальником став Едуард Качановський, підприємець, про виключення якого зі своїх лав «Єдина Росія» оголосила за місяць до виборів. Утім, відразу ж у керівництві партії заявили, що не встигли виключити Качановського й вітають його з перемогою. Комуністи в усіх регіонах зайняли другі місця. Найвищу підтримку вони отримали у Владімірській області (27,75%), а найменшу — в Кабардино-Балкарії (8,36%) й Татарії (11,08%). Третє місце всюди зайняла ЛДПР, лише у Волгоградській області попереду опинилася «Справедлива Росія».

Незважаючи на відносно високі результати партії влади, її керівництво та Кремль мають підстави для занепокоєння. Як вважає керівник регіональних програм Фонду розвитку інформаційної політики Олександр Кинєв, високий результат партії «Єдина Росія» на обласних виборах отримано за рахунок сільських районів, де адміністративний ресурс сильніший, а контроль за голосуванням і підрахунком практично відсутній. І це підтверджується арифметичними показниками в містах. В Анадирі віддали 30% голосів за вчительку з ЛДПР, а це на Чукотці, де традиційно сильна підтримка партії влади. У Петропавловську-Камчатському до діючого мера-єдинороса Владислава Скворцова (32,85%) близько підійшов висуванець «Справедливої Росії» Михайло Пучковський (28%). У Томську до другого туру вийшли виконуючий обов’язки мера Микола Ніколайчук (41,03%) і редактор тижневика «Томськая неделя» самовисуванець Олександр Дєєв (33,28%). У цих містах буде другий тур, і результати його не є очевидними. В Тольятті партія «Правое дело» не встигла з реєстрацією до старту кампанії. Але, виступаючи на виборах до міських зборів під прапором громадського руху «Декабрь», праві зайняли друге місце, набравши 26% (у «Єдиної Росії» — 39%). У міськраді Долгопрудного під Москвою громадська організація «Городское собрание» отримала п’ять мандатів із 20 — стільки ж, скільки КПРФ і «Справедлива Росія» разом узяті.

«Насправді результати виборів дуже тривожні для «Єдиної Росії». І нехай по федеральних телеканалах керівництво партії повідомляє про переможні результати, я гадаю, вже починається мозковий штурм зі зміни стратегії», — вважає Олександр Кинєв. І, як завжди, намагаються діяти старими прямолінійними методами. Якщо факти не вкладаються у вироблену схему — тим гірше для фактів. У жовтні мають бути вибори в інших регіонах, а тенденція до погіршення ситуації поки не дає приводів для оптимізму. Тому почалися розмови про необхідність скасування виборів. Приводів знайдеться достатньо.

Голосування показало, що невдачі партії влади мають не характер окремої шорсткуватості. Цього разу, й це всі розуміють, невдачі у великих містах свідчать про системні проблеми насамперед для Кремля. Наявне зростання протестних настроїв від Москви до самих околиць. Занепокоєння станом речей проникло не тільки в гущу народних мас. Дуже збентежені становищем, що створилося, великий бізнес і вища бюрократія. Це виразно виявилося під час VI Красноярського економічного форуму. На відміну від минулих років, він пройшов без пишноти, й учасників було набагато менше, ніж очікувалося. Родзинкою програми стала заява губернатора краю Олександра Хлопоніна про те, що «запас міцності навіть у найсильніших регіонів Росії складає всього місяць». І це не перебільшення. У більш депресивних регіонах становище близьке до катастрофічного. І особливої надії на Москву немає. Помічник президента Дмитра Медведєва з економічних питань Аркадій Дворкович на тому ж форумі дав зрозуміти, що держава втомилася від прохань бізнесу про підтримку. «Влада хоче бачити від бізнесу прийняття відповідальності на себе. Зараз не треба бігати до держави по допомогу. Нікого не рятуватимемо», — жорстко сказав помічник президента.

Але сказати — одне, а зробити — зовсім інше. Кажуть, що після бесіди з президентом власник компанії «Російський алюміній» Олег Дерипаска отримав мільярди на підтримку свого металургійного комплексу. Тепер у чергу став голова «Ростехнологій» Сергій Чемєзов. І відмовити йому ніяк не можна, дуже вже він близький до прем’єр-міністра.

Такий розподіл бюджетних коштів вельми дратує тих, кого таке «розкидання грошей із вертольота» оминуло і хто не має перспектив припасти до державних фінансів. Звідси невдоволення й попередження, яке висловив губернатор Хлопонін. Провідний науковий співробітник Інституту географії Російської академії наук, відомий політолог Дмитро Орєшкін вважає, що «фундаментальна слабкість «вертикалі» в тому, що вона хороша, коли об’єм ресурсів зростав рік від року, й усім учасникам процесу вистачало. Тоді виникає те, що Гліб Павловський вдало назвав «путінським консенсусом еліт»... Її мешканці (вертикалі влади. — Авт.), звісно, вступають у конфлікт за контроль над перспективами, що вужчають. Кінець консенсусу».

Це підтверджується зростаючим потоком публікацій про кризу цієї самої вертикалі, що назріває. Дійшло до того, що в інтерв’ю газеті «Московський комсомолець» той же Гліб Павловський уже заговорив у термінах змов і переворотів. Так уже повелося, що кремлівський соловей завжди починає говорити про те, що його роботодавців найбільше хвилює. Закидання інформації від нього покликане насамперед перевірити суспільну реакцію на два вічні питання: «хто винен?» і «що робити?» Малопомітні на перший погляд, але доволі істотні зміни акцентів у висвітленні президента і прем’єр-міністра на головних каналах російського телебачення показують, що відповідь на перше питання вже активно шукається, і небезпека, що воно зійдеться на Володимирі Путіні, зростає з кожним днем. Рейтинги Медведєва й Путіна вже зрівнялися, і це для другого доволі неприємна динаміка. Відповідь на друге питання витікає з першого. Як сказав у своєму інтерв’ю Гліб Павловський, «це в них зветься «немає грошей — давай свободу!» У кого це у них? Паролі та явки називаються практично прямо: «За чисельністю група невелика: частина великого бізнесу, люди у верхах федеральної влади, столичні кола, частина губернаторів...» Дуже небезпечна компанія, у якої, в разі необхідності, знайдуться владні та матеріальні ресурси для вирішення проблем у їхньому розумінні.

Конспірологія Павловського відображає наростання панічних настроїв у тій частині російської владної вертикалі, яка орієнтована на Путіна. Її лякає можливе руйнування тандему, зміщення центру бюрократичних мас у бік Медведєва. Як побоюється Павловський і ті, від імені яких він виступає, президента штовхають зробити прем’єра відповідачем на перше питання, «ну а за вас, Дмитре Анатолійовичу, ми, як то кажуть, горою».

Якби група, про яку йдеться, була невеликою, то й нервувати було б не варто. Насправді її чисельність і вплив достатньо великі та мають очевидну тенденцію до зростання. Оточення Путіна явно відчуває небезпеку змови бюрократів, великого бізнесу і, що найстрашніше, силовиків. І не знаходить відповіді на питання: «що робити?» Поки ж Аркадій Дворкович в інтерв’ю американській газеті The Wall Street Journal старанно спростовує наявність розбіжностей між президентом і прем’єром, а перший заступник глави адміністрації президента Владислав Сурков на форумі «Стратегія 2020» перестерігає, що «почуття пристойності не має покидати навіть у кризу». Сприймається як анекдот. Значить, що робити — не знають. А тиск у казані під назвою Росія зростає, і вибори це показали.