Три «цеглинки» для «Будинку Казки»

У пари Катерини Кузнєцової та Марата Нуделя найемоційніший хореограф. Може, тому, що Хосе Амадор Лопес — палкий латиноамериканський хлопець. Гаразд, репетиції в них проходять часом дуже бурхливо, але й на ефірі Амадор виділяється тим, що не може стримати емоцій і сліз. За словами венесуельця, в нього сімейний задок Лопеса (можна подивитися на співачку й актрису Дженіфер Лопес, яка теж належить до їхньої фамілії, щоб у цьому переконатися). Амадор у дитинстві серйозно займався двома видами спорту: з чотирьох років хореографією і з семи фехтуванням. Пластика в нього від мами, а спорт від тата. Лопес 15 років займався фехтуванням, потрапив до збірної Венесуели й навіть став чемпіоном світу з фехтування 2000 року. Оскільки тренер Амадора працював в Україні, то 20 років тому венесуелець приїхав до нашої країни. Тут він навчався. Через політичні зміни й дівчину Амадору довелося шукати роботу в Києві. Лопес почав викладати в клубах латиноамериканські танці. Зараз у нього свій колектив, танцювальна школа та сім’я.

КАТЕРИНА

Актриса Київського молодого театру запам’яталася багатьом глядачам за серіалом «Серцю не накажеш», але після старту програми «Танцюю для тебе» в актриси побільшала армія шанувальників.

— У мене й Амадора такі важкі характери, — зізнається Кузнєцова. — Були ситуації, коли хореограф вимагав: «Катю, зберися!» — а я не розуміла, чого він від мене хоче. Незважаючи на наші суперечки, Амадор і мій партнер Марат мені дуже подобаються. Ми змагаємося, щоб здійснилася мрія тітки Марата й з’явився «Будинок казок» для хворих дітей.

— Ви раніше танцювали?

— Трохи в інституті — я закінчила чотири курси театрального інституту ім. Карпенка-Карого, акторський факультет. Узагалі, в мене сім’я спортсменів, тому мене хотіли бачити в спорті — теніс, фехтування. На танці мене запрошували, але коли я приходила на заняття, мені так подобалося бачити в дзеркалах, як я танцюю, що я все забувала, й викладачі казали батькам, щоб вони мене забрали. Тому я пішла на фехтування й займалася роки зо два...

— Так ви повинні з вашим хореографом узагалі дуже добре розуміти одне одного, як фехтувальник фехтувальника.

— Так, ми порозумілися. До речі, я співала десять років у хорі, мала вступати до консерваторії, але якось не сталося. А ще граю на фортепіано, але нот не знаю, я все підбираю на слух.

— До театрального інституту одразу вступили?

— Так. Я займалася з Раїсою Степанівною Недашковською. Саме ця чудова актриса мене відштудіювала, розказала про всі плюси й мінуси майбутньої професії. Монологи й вірші для вступу я підготувала з нею.

— Чому така іменита актриса взялася за вашу підготовку?

— Це сталося випадково. Виявилося, що її син знайомий з моєю мамою, дізнавшись, що я збираюся вступати до театрального, він замовив за мене слово перед Раїсою Степанівною. Так вона стала моїм першим педагогом-репетитором.

— Знаменитий футболіст Олег Кузнєцов — ваш батько?

— Так.

— Вам це допомагало в житті чи заважало?

— Я зрозуміла, що батько відома людина лише років у 15—16. Може, це здасться неймовірним, але це факт. Хоча часто їздила з батьком (ми жили й у Англії, й у Ізраїлі), але пережила хвилю уваги до нього, коли він став головним тренером ЦСК «Арсенал». А коли він став тренером збірної України, тоді зрозуміла: мій батько — авторитетна людина й відома. Це було приємно усвідомлювати, але наша сім’я зовсім не зіркова. Ми дуже прості люди.

— Тобто не було такого, що фани дошкуляли з автографами?

— Усе це було. Але я нормально це сприймала. Мій батько дуже скромна людина, він узагалі не любить підвищеної уваги до своєї персони, але нікуди не подінешся, «Динамо» дійсно легендарний клуб, і там грають чудові футболісти, а це означає, що батька часто впізнають, просять автографи...

— Як батьки поставилися до того, що ви пішли в актриси?

— Батьки хотіли, щоб я вступила до Інституту іноземних мов, бо мені дуже добре давалися мови. Але я казала, що хочу спробувати стати актрисою, але якщо не вдасться вступити, тоді піду до Інституту іноземних мов. Коли вони побачили, що я отримую величезне задоволення від репетицій, пораділи за мене. Вони мене всіляко підтримують. Я завжди з ними раджуся, якщо в мене виникають якісь труднощі.

— А що вас привабило в програмі «Танцюю для тебе»?

— Передусім, що це танці, але коли я зізналася, що крім танців є ще й дуже благородна ціль — допомогти, щоби мрія збулася, то сказала Марату, що ми боротимемося до кінця. Зараз на ТБ дуже багато різних проектів, але цей дуже потрібен конкретним людям...

МАРАТ

— Я з міста Краматорська Донецької області, — розповідає Марат Нудель. — На проект потрапив, бо моя тітка Ріва мріє збудувати «Будинок Казки» для хворих дітей. Вона хоче дати дітям надію й віру в те, що вони потрібні, щоб вони боролися зі своїми недугами заради життя.

— Судячи з ваших виступів, ти людина танцююча?

— Я займаюся танцями всього чотири роки.

— Відчуваєш відповідальність зі свого боку?

— У мене відчуття, що я мушу зробити все, що від мене залежить, максимально. Не на 100%, а на 300% виконати те, що від мене залежить, повністю викластися, щоб допомогти дітям.

АМАДОР

— Яку цікавинку має пара Кузнєцова — Нудель?

— Вони не вдають щось, а залишаються самими собою. Ми показуємо гарні танці за технікою, а часом додаємо трохи гумору до своїх номерів (наприклад, у вальсі). На жаль, зараз так багато сумного, а ми хочемо, щоб глядачі отримали позитивні емоції від кожного танцю, виконаного Катериною та Маратом.