Чи може мрія про «російську Думу» бути корисною Україні?
У перший день жовтня у Сімферополі відбулася Кримська окружна конференція організацій російських співвітчизників. У ній узяли участь понад 20 зареєстрованих і легалізованих неурядових організацій Криму та Севастополя — серед них Російська громада Севастополя, Російський політичний форум Севастополя, КРО «Росіяни України», Комітет громадянської безпеки «Наше право», «Конгрес російських громад Криму» тощо. На конференції створена Кримська окружна координаційна рада організацій російських співвітчизників для співпраці та взаємодії з усіма організаціями співвітчизників у Криму та в Україні. Планувалося, що ця конференція вперше спробує об’єднати російські організації.
За словами учасників конференції, головна причина проведення конференції — відсутність реальної роботи з росіянами Криму та їхніми організаціями з боку «Російської громади Криму» й делегованих від неї депутатів у Верховній Раді автономії та місцевих органах влади, їхня «нездатність ефективно захищати конституційні права росіян і російськомовних громадян в умовах насильницької українізації».
Лідери організації заявили, що «збираються рішуче вимагати захисту інтересів російських співвітчизників із боку політичного керівництва РФ та її дипломатичних служб». Зокрема, делегати Конференції ухвалили рішення звернутися з проханням про зустріч із Повноважним Послом РФ в Україні Віктором Черномирдіним і Генеральним консулом РФ у Сімферополі Ігорем Астаховим і затвердили склад делегації для поїздки до Києва, у тому числі для участі в роботі Всеукраїнської (Республіканської) Конференції організацій російських співвітчизників, яка запланована на 18—19 жовтня. Учасники конференції висловили побажання керівництву РФ дотримуватися в роботі зі співвітчизниками світової практики — тобто «мати справу не з українським чиновництвом в особі державних службовців і депутатів усіх рівнів, а з неурядовими організаціями росіян і російськомовних громадян Криму і Севастополя».
Створення своїх національних структур етнічними росіянами, як і представниками інших національних громад Криму, — не новина. Їх уже існує кілька десятків. Новина в тому, що тепер створюється системна структура, яка координуватиме зусилля всіх організацій представників російської національної громади у Криму та Севастополі, а потім і в Україні, що зробить їх, безсумнівно, ефективнішими і, варто сподіватися, більш цивілізованими. Втім, у самому Криму ідея такої організації вже існувала давно — було багато спроб створити чи то російську Думу на зразок кримськотатарського меджлісу, чи то який-небудь етнічний парламент в іншій формі, але далі створення конгресу, до якого ввійшли кілька споріднених організацій, справа не пішла. Більш того, у Криму та Севастополі й зараз не припинилися певні протиріччя і навіть ворожнеча між організаціями російської громади, що говорить лише про те, що фінансуються вони з різних джерел у Росії, які також не можуть знайти між собою спільної мови, а тому не можуть знайти згоду і їхні сателіти у Криму.
Разом із тим в об’єднанні російських організацій зацікавлені не тільки сама Росія, не тільки самі росіяни, але й Україна. Немає сумніву, що наша країна зацікавлена в тому, щоб такі організації краще розуміли нашу країну, національні інтереси українців, зусилля влади зі знаходження спільної мови між етнічними громадами багатонаціональної української політичної нації. Адже росіяни в Україні де-юре хоч і є національною меншиною, але де-факто це не проста меншина, а важлива і вкрай складна, чисельно найбільша етнічна спільнота, яка може стати як ресурсом подальшого становлення України, так і ресурсом для деструктивних процесів. За оцінками багатьох аналітиків, у середовищі росіян ще не відбулися безповоротні зміни, і росіяни у Криму та в Україні ще можуть стати як основним помічником українців у будівництві України, так і «п’ятою колоною» противників України в Росії. І цю користь, і цю небезпеку наша влада має реально бачити і реально оцінювати. Тому об’єднання росіян в Україні здатне за певних умов підвищити як ефективність, так і рівень культури, рівень взаємодії з іншими національними громадами заради благополуччя країни та розвитку демократії. Щоправда, для досягнення цієї нелегкої мети в Україні потрібна цілеспрямована й системна робота влади, що ѓрунтується на ретельній підготовці та підборі кваліфікованих кадрів, розробці важливих і складних соціально-економічних і політичних програм розв’язання проблем етнічних меншин. Натомість поки що, як бачимо за підсумками кримської конференції, у діяльності багатьох російських організацій в Україні переважають негативні тенденції, критиканство, етична нестриманість, політична ангажованість, гра на протиріччях з інтересами інших етнічних громад у країні, підтримка реакційних сил, які діють у Росії. Частина російських організацій в Україні вже перетворилася на радикальні об’єднання, відверто недружні Україні й українцям, що становлять «передові загони» екстремістських організацій у Росії, які керують їхньою роботою.
Що ж показали підсумки проведення подібних конференцій в інших регіонах України? Наприклад, у Харкові такі збори пройшли ледве не зі скандалом. Як повідомив журналістам Геннадій Макаров, лідер партії «Російський Блок» у Харківській області, який брав участь у конференції, створення окружних (відповідно до консульських округів Росії в Україні) та Всеукраїнських координаційних рад організацій російських співвітчизників (ОРС) у консульських округах в Україні давно виношувалася чиновниками МЗС. За його даними, конференція, що пройшла у Харкові, мала об’єднати представників організацій співвітчизників не лише з харківського регіону, але також і з Луганська, Дніпропетровська, Донецька, Сум і Запоріжжя — ці міста також входять до Харківського округа російського консульства.
Однак у результаті виявилося, що в Харківській області ціла низка ОРС просто не була сповіщена про скликання конференції. Причому учасникам зборів не були розіслані положення про майбутню організацію (вісім сторінок), а документи були роздані перед самим його початком.
«Вибори КСОРС і делегатів на всеукраїнський і всесвітній з’їзд були антидемократичними. Обласним делегаціям було відмовлено у пропозиціях своїх кандидатів до КСОРС, а потім вибори були проведені шляхом фактичного схвалення вже призначених Коноваловим кандидатів», — розповів журналістам Валерій Цюрток, представник організації Міжнародного Союзу Радянських офіцерів, яка також не була зареєстрована на конференції.
Тим часом немає сумніву, що з більшою чи меншою часткою згоди, та всеукраїнська конференція буде проведена, і всеукраїнська координаційна рада росіян буде створена. Тому конструктивно працювати з ними слід уже зараз, бо потім буде запізно. Сам факт створення єдиних структур російських етнічних організацій в Україні говорить про багато. По-перше, в цьому прочитується прагнення підпорядкувати їх єдиному центру й цілеспрямовано керувати з нього всіма процесами в усіх регіонах України.
По-друге, це об’єднання напевно дасть можливість цьому організаційному центру позбутися входження в систему деяких одіозних організацій, котрі проводять нецивілізовану і часто екстремістську роботу.
Немає таємниці й у тому, що працювати з усім загалом російських і проросійських організацій окремо в МЗС Росії, вочевидь, вважали дуже клопітною справою, зазначають аналітики.
— Тепер ми маємо ситуацію, коли між російськими організаціями та новим російським агентством у справах СНД з’являється нова структура, — каже Геннадій Макаров. — Багато керівників ОРС розглядають нову організацію як узурпацію права прямо вийти на російські структури та керівництво українських регіонів, особливо якщо ця організація матиме статус юридичної особи. Посередництво КСРС можна було прийняти за умови повної до нього довіри, яка була б забезпечена дотриманням демократичних процедур запрошення всіх керівників ОРС і за обговорення та голосування за кандидатури КСРС і делегатів на з’їзди всіх рівнів. Але оцього якраз і не було.
Така методика роботи з організаціями співвітчизників, зауважують аналітики, йде врозріз із загальноприйнятою в світі практикою. Так, наприклад, американські фонди, доброчинні організації, фінансові донори й інші ѓрантодавці працюють якраз прямо, без жодних посередників. Їхній принцип простий і прозорий: якщо організація не надала переконливого звіту ѓрантодавцю про витрачені грошові кошти — з нею просто припиняють працювати. А ті організації, які освоюють вилучені грошові кошти на заявлені проекти, отримують потім розширене фінансування. Як відомо, фінансові скандали не є рідкістю й серед проросійських організацій, наприклад, у Криму. Серед них відбулося кілька розколів на грошовій основі, у ЗМІ звучали гучні обвинувачення, в яких називалися суми отриманих коштів і їхнє нецільове використання, проте «одержувачам» усе зійшло з рук саме тому, що фінансова робота Росії побудована на закритій, непрозорій основі та не у формі відкритих ѓрантів, які розподілялися б на прозорій основі відкритих конкурсів і проектів, а на основі нелегального фінансування.
