Дорости до... велосипеда

Якщо переїхати з Теремків на Оболонь — через весь Проспект 40-річчя Жовтня (і коли його вже нарешті перйменують?), через мою «улюблену» Московську площу, де приємним є лише те, що ти є свідком грандіозного будівництва естакади, потім вийти біля метро «Либідська», вдихнувши на повні груди смороду від перегорілого бензину змішаного з сигаретним димом, трохи дати перепочити легеням в підземці, а потім від станції метро «Оболонь» дочимчикувати до місця роботи, — то у вашому носі буде чорно. Це — перевірено (до речі, Оболонський проспект, Московська площа та район Бесарабки вважаються найбільш забрудненими в Києві). Авто, авто, авто — люди наче подуріли: будуть годинами стояти в заторах, але не «опустяться» до громадського транспорту. Пригадую випадок з одним із моїх знайомих, який, здається, ніколи й не їздив у ньому: він узимку 3,5 години стояв на Подолі в заторі; коли раптово випав сніг, його водій запропонував вийти до метро за три метри, але — ні... Престиж — це божок, який примушує людей із середнім і вище заробітком робити всі ці дурниці, ускладнювати собі й іншим людям життя, втрачати здоров’я. А така геніальна ідея — пересісти на велосипеди і розвантажити забиті дороги — може, й приходить в наші голови, але ж, хай це спочатку зробить хтось, а ми — подивимося... І, звісно, ніхто не проти.

ЗАТОРИ, ЯК І РОЗРУХА, — НЕ В КЛОЗЕТАХ...

Побачити, що зранку по київських дорогах, як по дорогах, скажімо, Лондона, Парижа, Торонто, Копенгагена чи Амстердама в костюмах, в джинсах, навіть в спідницях пересуваються усміхнені чоловіки й жінки, хлопці й дівчата — можна хіба що в снах, бо навіть в уяві таке довго не втримаєш. І головне ж — ніхто нікому не забороняє їздити по дорогах на двохколісному транспорті. Виявляється — ні: самі одне одному не даємо.

— Як правило, наші спортсмени переміщаються на велосипедах в будь-якому місці: приїхали на збори, і з вокзалу — на велосипед, сумки — на спину, — розповів тренер Федерації велоспорту України Володимир Супрун (хто-хто, а велосипедисти — люди, які півжиття проводять на двох колесах, то кому як не їм знати про ставлення до них автомобілістів). — По Києву ж переміщаємося на велосипеді тільки по вихідних — є дуже багато проблем із міським транспортом та з автомобілістами. Доводиться їхати по лісо-парковій смузі, бо з таким ставленням автомобілістів до велосипедистів по проїжджій частині іноді зовсім неможливо. Є дуже багато випадків, коли автомобілісти підрізають, затискують, сигналять, лякають... Це — дуже неприємно. Коли ж потрапимо в затор — то лавіруємо серед авто, водіям це не подобається. Виходить, що порівняно з іншими країнами, ми дуже відстаємо...

Пан Супрун навів приклад Італії та Франції, де він був свідком як місцеві автомобілісти терпляче ставляться до велосипедистів, привітно махають їм рукою. І це тоді, коли ці велосипедисти їдуть не по спеціальних доріжках, а поруч iз автівками. Нам потрібно ще років 10—15, щоб люди почали змінювати своє мислення, культуру поведінки — тоді й покращиться транспортний рух, вважає тренер .

Із тим, що питання пересідання з авто на велосипед — це питання внутрішньої культури та «ломки» свідомості (це те, що дається людині найважче) — погодиться кожен. Навіть сміливців-оригіналів зупиняє те, що проїхавши з десяток кілометрів, так надихаєшся вихлопними газами, що матимеш сумнів, що це — здоровий спосіб життя.

— У нас щороку збільшується кількість автомобілів, це спричиняє забруднення атмосфери. Через неправильну організацію руху виникають затори і це ще більше отруює повітря. Якщо ж подивитися останні дослідження якості бензину, то побачимо, що вона є дуже низькою (через різні домішки). Відповідно, чим нижча якість бензину, тим більше небезпечних викидів, — пояснила юрист громадської організації «Екологія-Право-Людина» (Львів), в компетенції якої — захист людей у сфері дотримання їхніх екологічних прав Ольга Мелень.

Виходить замкнуте коло: не пересідаємо на велосипеди, бо довкола — брудно, а брудно — бо не пересідаємо на велосипеди. Як же надати реального звучання такій хорошій ідеї, яку сприйняв на «ура» весь цивілізований світ?

ВЕЛОСИПЕД І... НАТО

Мерам наших міст наразі не до велосипедистів: купа проблем в комунальній сфері, міста потопають у смітті — не до романтики. Про розробку генерального плану замислилася нещодавно київська влада: до участі в його створенні запросили фахівців з Берліна, Варшави, Парижа, Санкт-Петербурга, Лондона. Список можна продовжувати і продовжувати. Хочеться думати, що західні фахівці порадять нашій владі щось хороше, пов’язане з велосипедами, бо який тоді інший вихід? Наразі подробиці плану не розголошуються — інтригу тримають до осені, тоді й пообіцяли дати прес-конференцію.

Але навіть втілюючи генеральний план, головне — пояснити людям, які захопилися автомобілями, що треба думати не лише про власну престижність та комфорт (якщо немає заторів), а й про довкілля.

— Це — надзвичайно важлива проблема, але немає реклами, немає роз’яснень. Я б порівняв важливість цього питання і знання про нього із питанням вступу України до НАТО: пересічні люди вважають що це наш ворог, бо нічого про цю організацію не знають, але що ми можемо знати про НАТО, якщо далеко не всі розуміють важливість для людини велосипеду, — каже заступник голови Всеукраїнської автомобільної спілки Степан Грищук.

Він не звинувачує людей в тому, що ті йдуть на поводі своїх слабкостей. Каже, що й сам би пересів на велосипед, але ... страшно:

— Я б сам їздив на велосипеді, але боюся тієї інтенсивності руху, яка нині є на столичних дорогах: коли я бачу велосипедиста на вулиці Артема, то втягую голову в плечі: його в будь-який момент можуть збити. До такого рівня, який є, наприклад, в Канаді чи Європі, нам слід йти поступово. Наприклад, я вітаю ініціативу міської влади заборонити рухатися вдень важким автомобілям, — стверджує пан Грищук.

Якщо ж копнути глибше, то «завести» велосипед — це не просто перекинути проблему з хворої голови на здорову. Як правило, такий двохколісний транспорт з’являється в дорослої людини тоді, коли вона починає дбати про своє здоров’я. Наприклад, їздити на ньому в гори, як це роблять екологи у Львові, а поїздка на роботу — це вже наслідок того, що психологія людини змінюється, вона по-іншому ставиться до себе, а від того — до людей, з якими зустрічається і загалом до природи.

От так здоровий глузд, зрілість, критичність і відповідальність за те, що ти залишиш світу після себе виявляється лише в тому, що людина сіла на ровер і залишила авто в гаражі. Як тут не згадати моє спілкування з дружиною екс-посла Великої Британії в Україні пані Мері Брінклі. Вона розповіла, що є в захопленні від ціни на проїзд в автобусі (50 копійок) — як і її сини, які приїздили в гості. А ще — що автомобілем свого чоловіка вона користується тільки тоді, коли потрібно дотримуватися протоколу: «Як, я одна жінка, буду їздити в авто? Я ж забруднюватиму повітря, стану причиною створення заторів у Києві?..»

ДО РЕЧІ

У столиці набула чинності заборона на в’їзд до міста великих вантажівок. Тепер з 7.00 до 20.00 вони вимушені чекати за містом, щоб не створювати заторів. А вночі можуть їздити тільки великими магістралями, повідомляє glavred.info з посиланням на «Сегодня».

Обмеження цілодобово контролює ДАІ на семи підходах до столиці — Чернігівському, Харківському, Дніпропетровському, Одеському, Житомирському, Овруцькому та Ковельському напрямках. Правда, для всіх заборона працює лише в години пік — з 7.00 до 10.00 та з 17.00 до 20.00, з 10.00 до 17.00 міжнародні вантажівки (TIR) пускають у місто. Це, як пояснюють чиновники, і є тими поступками, на які пішла адміністрація після переговорів з Асоціацією міжнародних автоперевізників. Вдень дальнобійники зобов’язані стояти в місцях для відстою. Таких 440. «Для вантажівок, які в’їхали у місто, є спецоб’їзди, щоб машина змогла розвернутися, виїхати за межу міста та зупинитися в місці для відстою», — розповідає директор КП «Київдорсервіс» Василь Стус.

Старшина ДПС Володимир Губець розповів, що вантажівку- порушника зупиняють патрулі та пояснюють, як доїхати до відстійника. Штраф поки маленький — всього 17 грн. Інспектори роздають брошури з картами розворотів та правилами в’їзду. Перший зампред КМДА Денис Басс обіцяє, що стоянок стане більше: «Протягом цього року ми побудуємо термінали, де будуть склади, техсервіс та зручності для водіїв. Одне таке місце вже є, біля Південного кладовища, це Одеський напрямок».

У недалекому майбутньому нічний в’їзд до столиці стане ускладненим. «Ми організуємо в’їзні термінали перед містом для усіх вантажівок, — говорить Стус. — Там будуть стояти шлагбауми та пункти оплати — і водіям доведеться оплачувати нічний проїзд столицею». Контролювати все буде автоматизована система управління транспортом (АСУТ). Водії зможуть розплатитися як готівкою, так і спеціальними чіп- картами. Розміри плати розраховують управління ціноутворення та транспорту. Говорять, що «буде небагато». Прибутки від вантажівок підуть на ремонт доріг, які, на думку чиновників, більше за усе псують фури. А в місті всі вантажівки будуть відстежувати камери АСУТ (їх вже 200). Ті, хто «проплатив в’їзд», продовжать рух, «нелегалів» «здадуть» ДАІ. Така футуристична система має з’явитися до кінця цього року.