Життєздатний Альянс

НАТО продовжує зводити нанівець усі зусилля тих, хто після закінчення холодної війни пише Альянсу некрологи

Джордж Буш отримує задоволення від поїздки до тієї частини Європи, яка вітає його, не стискаючи при цьому зуби. Але йому краще підготуватися до того, щоб у ході свого прощального турне взяти на озброєння жорстку дипломатію, особливо у питаннях НАТО. В іншому випадку Бушу доведеться передавати свої справи новій адміністрації незавершеними.

Центральним пунктом східноєвропейського турне президента є триденний саміт НАТО в Бухаресті, який відкривається сьогодні. Вашингтон доклав багато зусиль до того, щоб він відбувся в столиці Румунії, для підкреслення ролі НАТО у колишньому радянському блоці. Румунія — одна з семи нових членів Альянсу, прийнятих до його складу впродовж років правління Буша. Однак стратегія НАТО несподівано опинилася під питанням через сумніви, які виникли в ряді європейських столиць відносно наступних кроків Альянсу.

Вечірка з приводу запрошення до Альянсу трьох нових членів з Балкан — Хорватії, Албанії та Македонії — сьогодні у небезпеці, оскільки її може зіпсувати Греція. Афінський уряд меншин наполягає на тому, щоб сусідня Македонія змінила свою назву — інакше він не пустить її до НАТО. Ця абсурдна суперечка через символи, пов’язана із зазіханнями на назву батьківщини Олександра Македонського, загрожує стабільності в регіоні, який і без того вже розбурханий наслідками косовської незалежності. Греки на поступки не підуть, тому Бушу та іншим лідерам доведеться виявити винахідливість у пошуках рішення.

Також на порядку денному в Бухаресті буде стояти питання про те, бути чи не бути Україні та Грузії разом із Заходом. Попереднім кроком у цьому напрямку є план дій по підготовці до членства, який дає можливість для вступу в НАТО у перспективі. Запрошення приєднатися до плану — це початок довгого процесу, результат якого не визначено зазделегідь. Македонія, Албанія та Хорватія приєдналися до цього плану десять років тому. Виступаючи учора у Києві, Буш сказав: «Я твердо вважаю, що Україна та Грузія мають приєднатися до плану підготовки». Він також пообіцяв, що у Росії «не буде права вето».

Але сигнали, які надходять сьогодні, говорять про зворотне. Після зустрічі з Володимиром Путіним у Москві 8 березня канцлер Німеччини Ангела Меркель посилила свою протидію відкриттю натівських дверей для України та Грузії. За нею пішли ще 10 країн-членів. Вони стверджують, що сама Україна дуже роз’єднана у питанні щодо вступу в НАТО, а грузинська демократія виявилася вибитою із колії зимовим вуличним безладдям та достроковими виборами. Та й навіщо (це справжня причина) дратувати Росію?

Категорична відмова в Бухаресті, яка станом на вчорашній день здається цілком реальною, якщо американці не натиснуть сильніше, створить загрозу Україні, Грузії, НАТО та Європі загалом. Вона також є помилковою з точки зору моралі — адже ці країни самі просять надати їм шанс.

Незважаючи на всі свої проблеми, Україна сьогодні — найбільш здорова демократична країна на пострадянському просторі (після трьох держав Балтії). Німеччина, по суті, хоче відправити цю велику й важливу у стратегічному плані країну на орбіту російського впливу. Грузинський президент Михайло Саакашвілі зробив Грузії погану послугу, придушивши взимку демонстрації протесту. Але позитивний сигнал з бок у НАТО — це кращий спосіб направити найбільш вільну на Кавказі державу у бік Заходу. Альянс грав непомітну, проте надто важливу роль наставника після закінчення холодної війни, почавши із запрошень до вступу Польщі, Угорщини та Чехії. Зараз він може зробити те ж саме для України та Грузії.

Інші деталі головоломки у Бухаресті поєднуються краще. Президент Ніколя Саркозі збирається оголосити про нарощення французької військової присутності в Афганістані, дослухавшись до закликів Канади та НАТО укріпити угрупування на півдні цієї країни. США, Велика Британія та Канада ведуть боротьбу з талібами, у той час, як Німеччина, Італія та Іспанія переконані, що головне для Афганістану — це «відновлення». На саміті будуть зроблені необхідні зусилля щодо перегляду й перерозподілу задач в Афганістані.

НАТО продовжує зводити нанівець всі зусилля тих, хто після закінчення холодної війни пише Альянсу некрологи. Ця організація сміливо зустрічає нові виклики — Східна Європа, Балкани, Афганістан — і користується наростаючою політичною підтримкою, у тому числі, з боку нового французького уряду, що дуже несподівано й приємно. Але в Бухаресті НАТО знову виявиться на роздоріжжі. І на завершальному етапі свого терміну у керівника Білого дому з’явилася ще одна можливість підштовхнути Альянс у правильному напрямку.