Наталія КОРОЛЕВСЬКА: «Луганськ — не Донецьк...»
Останніми роками на Луганщині Наталія Королевська стала не просто обличчям Блоку Тимошенко, а й уособленням нового покоління політиків, які вже відіграють власну та вагому роль як у житті регіону та своєї політсили, так і в економіці країни. Пропонуємо вашій увазі частину інтерв’ю із нею, опублікованому на сайті www.ostro.org.
— Наталіє Юріївно, чому саме Луганська область уже вдруге відрізняється сумнівною політичною активністю у Сєверодонецьку? Там дійсно так гостро стоять питання мови чи це криза креативу у місцевій Партії регіонів?
— Мене, як луганчанку, часто питають, як я ставлюся до Партії регіонів. Я, жартуючи, відповідаю, що живу в Партії регіонів. Ці лозунги, настрої, дебати я бачу не у загальнополітичному плані, а на регіональному рівні. Бачу позиції, які декларуються саме у глибині електорального підмурка Партії регіонів. І тому з’їзд, який відбувся у Сєверодонецьку, я вважаю, за великим рахунком, програшем Партії регіонів. Лозунги, які проголошувала Партія регіонів, не відповідали очікуванням людей.
Соціологічні дослідження показують, що насамперед, луганчан хвилює низький рівень зарплат та пенсій, на другому місці — високі ціни на комунальні послуги, на третьому — погіршення стану навколишнього середовища і тільки у другому десятку постає питання російської мови. Сєверодонецьк-2 показав, наскільки далекі лідери Партії регіонів від людей. У тому ж питанні мови, — Луганська область більш ніж на 60% російськомовна, а близько 35% жителів є росіянами за національністю. Як бачите, на Луганщині питання, яке зараз модно ставити на всеукраїнському рівні — про дискримінацію російської мови, — не є актуальним. Луганчани цього на собі не відчувають. Навпаки, українська мова на Луганщині — велике виключення. Так само, як і в Донецькому регіоні.
Люди, на мій погляд, хотіли б, насамперед, почути — як депутати-регіонали бачать шляхи підвищення заробітної плати та пенсій. Чому, знаходячись при владі, протягом двох років Партія регіонів цього так і не досягла. Людей цікавить те, що стосується комунальних послуг і тарифів. Адже це компетенція місцевого самоврядування. А сьогодні, як в Донецькій, так і в Луганській областях усе місцеве самоврядування на 95% — представники Партії регіонів. Вони мають сьогодні можливість створювати там, по вертикалі місцевого самоврядування, унікальні умови, щоб усій Україні показати, як можна сконцентрувати ресурси та ефективно керувати. Наприклад, зробити тарифи на комунальні послуги в східних регіонах істотно нижчими, ніж в центральних областях. Але, на жаль, статистика показує абсолютно іншу ситуацію, коли тарифи навпаки вищі, ніж в інших регіонах.
Є маса інших проблем Луганщини, в яких вона лідирує по Україні. Наприклад, по туберкульозу ми займаємо третє місце. Проблема водопостачання постає тут гостріше, ніж серед інших областей України. Зате Луганська обласна рада, де більшість у Партії регіонів, примудрилася запропонувати, здавалося б, неймовірну пропозицію, — віддати до концесії іноземної держави обласну воду. А вода — це кровоносна система області... Ще одна проблема — в тому, що протягом останніх двох років на земельних аукціонах було продано лічені земельні ділянки. А решта віддається просто рішеннями сесій. У результаті вся інвестиційно-приваблива земля роздана. Комунальна власність області знаходиться або в оренді, або продана за копійки. Тобто існуючі соціальні проблеми та напруженість у регіоні хочуть прикрити красивими політичними лозунгами.
— У цьому є суб’єктивний чинник?
— Знаєте, є два підходи. Перший, це коли за політичними лозунгами приховують соціально- економічні проблеми. А другий, коли для розв’язання соціально- економічних питань шукають політичну платформу. На жаль, сьогодні керівництво Луганської області пішло першим шляхом — воно відмежувалося політичними щитами, а проблеми не вирішуються. У Луганській області, вже напевно, кожна прибиральниця пішла на лікарняний. Тому що керівники казначейства, інших серйозних відомств протягом двох років провалюють плани, сидять й «крышуют» партійний бізнес. А коли до них приходять не з політичними рішеннями, а з актами КРУ, УВС та ін., вони протягом години опиняються на лікарняному та кричать, що якщо їх звільнять, це буде політична репресія. Сьогодні поголовна політична епідемія грипу в Луганській області. Хворіють усі основні чиновники. Це також яскравий приклад того, що за політичним забарвленням хтось хоче прикрити недоліки та проблеми у роботі. Проте я вважаю, що тут було б чесніше й порядніше дати новій команді можливість реалізувати плани. Її можна й треба критикувати, але хоч би давши можливість працювати. Але, якщо ви не даєте можливості нічого зробити, то тим самим призводите область до стану повної стагнації...
Ось як себе почуває бізнес у Луганській області? Місцева влада з політичних мотивів йому розповідає, що і як треба зробити.
А є абсолютно інші вертикалі влади, з якими бізнесу необхідно нормально працювати та розвиватися, й там зовсім інші критерії та установки. Саме ці непорівнянні нюанси — найбільша складність у Луганській області. Тому що там політичне домінування накладається абсолютно на все. Є політичні шаблони, які діють протягом тривалого часу, і вони придушують бізнес.
— Донецька область розташована поряд, але у ній, принаймні зараз, ця політична домінанта вже не так суттєво впливає на бізнес.
— В Донецьку є фінансово- промислові групи, які вже склалися, та, за великим рахунком, до яких би партій їх не зараховували, займаються капіталізацією свого бізнесу. Вони керуються загальносвітовим принципом — «гроші люблять тишу». Тому в Донецьку ця ситуація набагато м’якша. У Луганській області, за відсутності своїх сильних ФПГ, за відсутності серйозних інтегрованих компаній, на жаль, усе зводиться до рівня такої дрібної політичної суперечки всередині верхівки області, — я сказала б так. А всі інші чиновники місцевого плану підтанцьовують у такт тієї основної партії, яку виконують верхи.
— Так, може, донецьких до вас запросити, щоб життя легше стало?
— У нас і так донецьких досить. Припустимо, місто Алчевськ, де є чіткий соціальний договір бізнесу та влади (Індустріальний союз Донбасу. — Прим. «Острів»), який, як ми пересвідчилися, ефективно працює. Є Краснодон (СКМ. — Прим. «Острів»). Так, там є маса недоліків, але вони також працюють, розвиваються. Є Лисичанськ, де йде серйозна робота російських компаній. Але у зв’язку із цими постійними політичними суперечками, вони розвиваються в абсолютно замкненому середовищі, не маючи містка з владою. Тобто він, звичайно, є. На особистому рівні. Але його немає на соціально-економічному рівні області.
— Як ви оцінюєте перспективи БЮТ у Луганській області? На останніх виборах його показники різко зросли. З чим це пов’язано?
— Людям, напевно, просто набрид постійний тиск на них. Якщо включити місцеве телебачення у Луганській області, можна через 15 хвилин задрімати під лозунги Партії регіонів. Там постійно розповідають, як Партія регіонів посадила дерево, побілила будинок... А люди сьогодні знаходяться абсолютно в іншому соціальному статусі. І коли шахтарю розповідають, що ми для твого добробуту пофарбували баню, але при цьому не підняли тобі зарплату, то...
Тому, звичайно, люди шукають альтернативу. Протягом багатьох років будували схему стін між БЮТом та Луганською областю. Зі сторони регіоналів закладався у підсвідомість страх можливого входження Блоку Тимошенко до Луганської області. І ця стіна була дуже чітка. Були лозунги про колючі дроти, про те, що Донбас треба відділити... — створювалася страшилка. У відповідь ми протягом двох років просто йшли до людей з відкритим серцем та показували не на словах, а на ділі, що робить БЮТ. Наприклад, у вугільній промисловості — змогла Юлія Володимирівна ліквідувати бартер? — змогла! Зуміла примусити платити гроші за вугілля? — зуміла! Змогла розплатитися з боргами по зарплаті? — змогла! А що зробили наші опоненти? Та нічого! За допомогою доводів кожного дня по цеглинці розбираємо цю стіну. Як бачите, тенденція зростання рейтингу БЮТ є. Хоч ми вважаємо, що він був ще на порядок вищим, але ми не змогли своїм ресурсом проконтролювати кожну дільницю й стовідсотково захистити свій результат.
— Є конкретні плани по зростанню показників? Скільки плануєте отримати у 2010 році?
— На сьогоднішній день оцінюю нашу електоральну симпатію на рівні 15%. Вважаю, що реально до 2010 року — близько 30%. Це без радикальних підходів — нормальна, спокійна, ефективна робота.
— Це залежить від того, чи знаходиться Тимошенко при владі, чи в опозиції?
— Я молодий політик, 2006 року мені відразу ж пощастило попрацювати в опозиції. Тому що влада, — я це зрозуміла впродовж трьох місяців перебування нашої команди при владі, — це набагато складніше. В опозиції ти критикуєш, пропонуєш альтернативні рішення, але при цьому, їх не реалізовуєш. І для електоральної підтримки завжди простіше критикувати, пропонувати альтернативні варіанти, аніж самостійно робити. Тому, я вважаю, що якщо БЮТ буде в опозиції, його рейтинг у Луганській області буде набагато вищим. Справа у тому, що, якщо при владі знаходиться Партія регіонів, то для ПР Луганська область — це завжди така «невістка». Луганщина дає регіонам божевільну електоральну підтримку, але при цьому у парламенті представлена усього декількома депутатами та ніколи в житті не мала ніякої фінансової або економічної підтримки з боку уряду Януковича. А сьогодні: бюджет уряду Тимошенко краще; депутатів луганських, які БЮТ представляють у коаліції, більше; проблеми на рівні Кабміну вирішуються набагато ефективніше... Крім цього, вперше, можна сказати, за історію вугільної промисловості міністром вуглепрому призначено луганчанина, а не одного з кланових донецьких товаришів. Думаю, що голосуючи за Януковича, Луганщина емоційно голосувала за свого сусіда. Однак, пропрацювавши багато років на Луганщині, я можу сказати, що Луганськ — не Донецьк. У нас завжди по відношенню до Донецької області була така внутрішня конкуренція: якщо вони будують храм, то ми свій побудуємо на 2 метри вище; якщо у них є нормальна річка, — ми свою також почистимо; якщо до них приїхав Лужков, ми його до себе два рази запросимо. Це у підсвідомості луганчан завжди було присутнє. Раніше Луганщина завжди була електоральним полем комуністів. Зараз ті відсотки, які має у нас Партія регіонів — це перевербування відсотків комуністів. Просто комуністи не виправдали очікувань, не відпрацювали кредит довіри, який їм видали луганчани, і люди пішли до тих, хто їм у прямому значенні ближчий — до сусідів. Але, вже скоро наступить той момент, коли луганчани заберуть у сусідів його назад.
— Як ви оцінюєте розблокування роботи парламенту? І наскільки вірогідними можуть бути чутки про переформатування коаліції через місяць та відставку уряду Тимошенко?
— Вважаю, що сьогодні переформатування коаліції неможливе. Адже, можна в політику грати, як у гру сьогоднішнього дня, а можна дійсно займатися цим стратегічно. Багато хто зробив висновки з V скликання, отож більшість політиків уже грають стратегічно. І спасибі Партії регіонів за те, що тих хлопців, які не утримали в душі стрижень і все- таки пересіли з лави на лаву, сьогодні немає в Раді.
— Можливий варіант, коли депутати не вийдуть з коаліції, але голосувати будуть в унісон з опозицією і таким чином зроблять більшість непрацездатною.
— Упевнена, що така критична, як кажуть, кількість голосів у коаліції веде до більш чистої та зрозумілої політики, коли лобістські рішення прийняти дуже складно. 227 голосів — відмінний фільтр для виключно популістських та лобістських рішень. Але не є перешкодою для голосування із соціально-економічних питань. Коли в комітеті розглядаємо соціально-економічні рішення, — вони проходять одноголосно. А коли починається політика або лобізм — ось тут починаються зіткнення інтересів. І опозиція тут також дуже важлива — вона, критикуючи нас, не дає нам можливості здійснювати помилки. Тому я не бачу сьогодні абсолютно ніякої проблеми у життєздатності коаліції. Більш того, я упевнена, що і комуністи, і депутати з блоку Литвина це чудово розуміють та оцінюють перспективи своїх політсил. Сидіти, постійно критикувати, але не приймати рішень... — адже люди все це бачать і розуміють. Якщо є необхідність прийняття певних потрібних соціально-економічних рішень, а вони не приймаються через опозицію, то й рейтинг цих політичних сил відповідно падає. Тому я упевнена, що політичного сміття, на якому сьогодні могло б статися переформатування коаліції, в парламенті немає. Я також упевнена, що по соціальних та економічних питаннях проблем із прийняттям законопроектів не буде.
ДОВІДКА «Дня»
Наталія Королевська — голова комітету Верховної Ради України з питань промислової та регуляторної політики та підприємництва.
Народилася 18 травня 1975 р. у місті Красний Луч Луганської області.
З 2001 р. голова Наглядової ради ВАТ «Луганськхолод». Створила власну торгову марку «Королевское мороженое».
Депутат Луганської облради від м. Красний Луч.
З 2006 р. народний депутат України, фракція БЮТ.
Одружена. Є син.
Брат, Костянтин Королевський, працює першим заступником керівника Департаменту містобудівної політики мерії Москви.
