Одні розмови

Саміт самітом (Україна — ЄС), а в чому ми самі додали європейськості останнім часом? А абсолютно ні в чому! У політиці все продовжується перманентна виборна катавасія з нульовим (як бачимо) результатом. Ніхто ні з ким тут не планує об’єднуватися й співпрацювати. Усі хочуть тільки перемоги при повному осоромленні тих, хто програв... У економіці ціни (при малюсіньких зарплатах і пенсіях) зростають усе так само нестримно, незважаючи навіть на всілякі «заборони» експорту, «відкритості» імпорту... У культурі (на TV, медіа-ринку, інтернеті) — найповніший розгул чужого «гламуру» й «джинси». Ніхто тут і не планує нікого й ніщо освічувати чи освітлювати. Нашу рідну українську історію, філософію, літературу (крім, звичайно, нашого найпрекраснішого 11-річного ювіляра — газети «День») ніхто навіть ніколи й не згадує... І з таким відмороженим «багажем» ми прагнемо нині потрапити в Європу? Просто смішно! А знаєте, чому нас туди не пускають, незважаючи навіть на всі наші запевнення, доповіді, «наукові» праці, закордонні поїздки, саміти й майдани?! Та тільки тому, що ми давно розучилися вже що-небудь по-справжньому робити. А тільки все говоримо — говоримо — говоримо — як заведені іграшки (із зіпсованим механізмом). І користi від нас (таких ось поки що) — абсолютно ніякої. Одні розмови...