Новий статус — толерантного перебування

«День» уже писав про проблеми перебування на території України нелегальних мігрантів. Ця проблема загострюється тим, що, за словами працівників прикордонних служб, наша країна з транзитної країни поступово перетворюється у місце кінцевого перебування мігрантів (найбільше це стосується людей із країн Азії та Африки). Особливої гостроти набуває ця проблема у контексті переходу України до співпраці з Європейським Союзом. Так, ЄС ратифікував не лише угоду про спрощення візового порядку для громадян України, а й угоду про реадмісію — тобто, повернення нелегальних мігрантів в Україну і облаштування їхньої долі у країні-посередниці. Тому наразі наша держава відчуває посилену увагу з боку європейської сторони щодо вирішення проблем нелегальних мігрантів, зокрема, надання цим громадянам статусу біженців та збільшення кількості пунктів тимчасового утримання нелегалів.

— У процентному відношенні серед осіб, які подають заяви на отримання статусу біженців, майже 85% становлять економічні мігранти, тобто дешева робоча сила для закордонних роботодавців, — пояснив директор Департаменту міграційної служби та перспективного планування Микола Єрух. — Якщо змалювати середньостатистичний портрет мігранта в Україні, то найчастіше це особи чоловічої статі віком до 40 років різноманітних національностей. Приблизно 70% людей, що їдуть у Європу транзитом через Україну, — це громадяни країн пострадянського простору.

Наразі в Україні розглядається понад 1700 заяв іноземних громадян про надання їм статусу біженця. Якщо їм буде відмовлено, Україна повинна вислати цих людей зі своєї території за власні кошти. За даними Департаменту міграційної служби, минулого року на видворення мігрантів було виділено всього три мільйони гривень, тоді як на ефективне проведення депортаційних заходів треба вдесятеро більше.

Оскільки нинішня міграційна ситуація в Україні дещо схожа з тією, яка була в Польщі п’ять-сім років тому (нині наші сусіди успішно розв’язують усі міграційні питання), Микола Єрух запевняє, що нам доцільно скористатися досвідом цієї країни. Наразі в Польщі існує добре розвинена структура державних органів, які займаються міграційними питаннями (в Україні ще й досі тривають суперечки навколо створення Державної міграційної служби). Польща має досить потужну законодавчу базу для вирішення міграційних проблем, а також достатню кількість прикордонних пунктів для утримання біженців.

Україна, на відміну від Польщі, поки що не надає мігрантам статусу толерантного, терпимого або ж допоміжного перебування на території чужої для них країни. Цей статус оформлюється мігрантам у разі відмови від надання статусу біженця і гарантує їм захищеність на час проживання у транзитній державі. Наразі законопроект про надання статусу толерантного перебування Міністерство юстиції України готує до розгляду в Кабінеті Міністрів.

Директор Департаменту у справах надання статусу біженця у Польщі Йоанна Маєвська радить українським міграційним службам застосовувати уніфіковані принципи надання статусу біженця чи терпимого перебування, що дозволить вирішувати долю іноземних громадян у ході однієї процедури. А перед видворенням людей у країну походження наші сусіди рекомендують індивідуально розглянути кожну заяву іноземного громадянина у Верховному комісаріаті з питань біженців. Адже часто після повернення додому, за словами пані Маєвської, на мігрантів чекають тортури, насильство чи переслідування через приналежність до певних політичних чи релігійних груп. У Польщі особливу увагу також звертають на неповнолітніх осіб, осіб із особливими фізичними потребами та людей із тяжкими формами травматизму. З’ясовуючи причини їхньої міграції, інтерв’ю проводять у присутності педагогів та психологів, які проходять спеціальну підготовку.

Оскільки Україна тільки- но стає на шлях міграційних перетворень, їй доведеться подолати чимало труднощів та перешкод. А від того, наскільки швидко вона з цим упорається, залежить успіх реалізації програми «Україна на шляху до ЄС».