Візит українського Патріарха до США
Наприкінці жовтня Патріарх Київський і всієї Руси- України Філарет відбув із пастирським і дипломатичним візитом до Сполучених штатів Америки. Там український Патріарх зустрівся (при посередництві існуючої при Конгресі США громадської організації «Український конгресний комітет») із конгресменами Джорджем Войновичем, Семом Браунбеком, а також із Гасом Біліракісом — головою групи сприяння Грець кій православній церкві в США, що перебуває під омофором Вселенського патріарха Варфоломія I.
Наскільки відомо, це перша в історії зустріч Предстоятеля Української церкви з політиками США такого рівня (відомо, що попередня подібна спроба Патріарха була заблокована адміністрацією президента Кучми). На зустрічі з конгресменами патріарх Філарет підкреслив свої наміри об’єднати Українські православні церкви в єдину Помісну церкву, яка має ввійти в систему Вселенського православ’я і зайняти там належне їй місце — як велика Церква українського народу, заснована понад 1000 років тому.
Оптимісти вважають, що зустріч Київського патріарха з американськими конгресменами сприятиме визнанню Київського патріархату в православному світі. На жаль, це не зовсім так — навіть американські конгресмени безсилі виказати помітний вплив на сучасний православній світ. Однак обнадійливий штрих таки проглядає в цій ситуації: навряд чи конгресмени погодилися б зустрітися з патріархом Філаретом без благословення патріарха Варфоломія! Хоча йдеться аж ніяк про визнання Київського патріархату Вселенським патріархом, як це дехто сьогодні думає, а про конкретні початкові кроки назустріч Україні з боку, скажімо, деяких українських єпископів Вселенського патріархату.
У США патріарх Філарет займався не тільки високою політикою. Про подробиці цього візиту розповів нам архімандрит Євстратій Зоря — прес-секретар Київської патріархії, який розповів про пастирський бiк поїздки Патріарха до США.
— Із якою метою планувалася ця подорож Патріарха, окрім, звичайно, високої міжнародної політики?
— Це традиційний щорічний пастирський візит, який є обов’язком Патріарха — адже сьогодні в Штатах є близько десяти парафій, які належать до складу Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП). Всі вони прямо підпорядковані Патріарху, хоча оперативне ж керівництво цими церквами виконує вікарний єпископ Паїсій, громадянин США.
— Якою мовою спілкується Патріарх з американською паствою?
— Тут проблем немає — майже всі парафіяни зберегли свою рідну українську мову. Цьому чимало сприяло (сприяє і сьогодні) те, що американські православні церкви — то не тільки центри церковного життя, а й осередки української культури. Зазвичай при храмах є зали для зібрань, для спілкування парафіян, хорові колективи тощо. І це при тому, що, як правило, людям іноді доводиться добиратися до церкви з інших міст за сотні кілометрів. Але українці охоче їздять до церкви — помолитися, поспілкуватися із земляками, зробити щось корисне для храму. Іноді це має незнані в Україні форми. Наприклад, там є звичай заробляти гроші на потреби храму продажем українських вареників (!), які дуже популярні в американців, зокрема, через те, що є виробами «ручної роботи», а не машинної.
— Як складаються контакти з Українською православною церквою США, яка з середини 90 х років підпорядкована Константинопольському патріархату (і є, таким чином, канонічною — на відміну від Київського патріархату)?
— Контакти між двома церквами існують. Хоча єпископат УПЦ Константинопольського патріархату відчуває певну образу — за втрачені парафії — ті парафії, які відмовилися бути канонічними в чужій церкві й стали частиною Української церкви Київського патріархату. Однак дипломатичні вiдносини між церквами зберігаються; так, патріарх Філарет, буваючи в США, спілкується з митрополитами Костянтином і Всеволодом. Але певне відчуження залишається — адже ми по-різному оцінюємо деякі важливі церковні події. Так, Київський патріархат вважає, що з обранням митрополита Мстислава Українським патріархом виникла автокефальна Церква, що об’єднала православних як в Україні, так і в США. Значна частина американської церкви, однак, попросилася до складу Константинопольського патріархату — вони стали канонічними, але перестали бути частиною Української церкви. Це не вина Київського патріархату.
— Скажіть, шановний Отче, які сьогодні вiдносини Грузинської православної церкви з Московським патріархатом?
— Останнім часом давня Грузинська православна церкви все більше віддаляється від Москви, від її обтяжливого патронату. Відтоді як Московська патріархія почала відкрито підтримувати діяльність російських єпископів-«розкольників» на канонічних територіях Грузії. Характерним є такий штрих — на недавніх торжествах, присвячених тридцятиліттю служіння Католикоса-Патріарха всієї Грузії Ілії II, був присутній Вселенський патріарх Варфоломій I і відсутній Московський! І приймали Константинопольського патріарха в Грузії на найвищому державному рівні. Зокрема, він отримав у Тбілісі ступінь доктора Грузинської академії наук.
(До думки 75 літнього Католикоса-Патріарха в Грузії прислухаються всі. Тим більш, що останнім часом він виступив з кількома політичними заявами. Так, в одному зі своїх казань Католикос-Патріарх заявив, що грузинський народ не заспокоїться доти, доки Абхазія і Цхінвальський регіон не повернуться до складу Грузії: «Це рана на тілі грузинського народу, і нехай ніхто не думає, що наш народ примириться з такою ситуацією». В листі до президента США Буша глава Грузинської церкви висловив надію, що Штати допоможуть Грузії зберегти свою державну цілісність. — К.Г. )
— Які, на вашу думку, можливі наслідки зустрічі патріарха Філарета (під час перебування в США) з представниками Конгресу США, на якій начебто обговорювалася можливість створення в Україні єдиної Православної церкви. Це дійсно так?
— У розмові з конгресменами Патріарх проінформував своїх співрозмовників про релігійну ситуацію в Україні. Але це архіскладна проблема, й її розв’язка можлива тільки в системі Москва—Константинополь. Бо хоча Українська православна церква в цілому — Київський патріархат, УПЦ Московського патріархату та УАПЦ — майже дорівнює Російській церкві (разом із російськими закордонними «філіалами»), боротьба за автокефалію буде важкою і тривалою. Головним чином через те, що для Московського патріархату це є боротьба за першість у світовому православ’ї — першість понад усе!
Але переконаний, що зустріч на вищому рівні в США зробить свою справу. Завдяки цій розмові конгресмени можуть сформулювати певну позицію, а може, навіть запропонують якийсь варіант на розгляд Вселенського патріарха, що приведе до покращання вiдносин між Фанаром і Києвом.
P.S. То ж будемо сподіватися, що зустріч патріарха Філарета із главою сенатської групи сприяння Грецькій православній церкви відбулася зі згоди Вселенського патріарха і що це свідчить про те, що Константинопольський патріархат готовий зробити певні (нехай ледь помітні) кроки в бік визнання Київського патріархату. Адже ми союзники у цій справі — Константинопольський патріархат так само, як православ’я України, постійно так чи інакше потерпає від свавілля Московської церкви. І неважко підрахувати, що вихід українського православ’я з-під омофору Руської церкви вдвічі зменшить число парафій останньої. Яких ще союзників хоче мати Вселенський патріарх?
