Iнвестицiйний попит як гарнтiя економiчного зростання
Реальне зростання ВВП України у вересні становило 6,2% у порівнянні з вереснем минулого року, а за січень- вересень — 7,3% проти аналогічного періоду торік. Згідно урядового прогнозу, зростання ВВП у 2007 році має становити 6,5%, а в 2008 році — на 7,2%. Дані за вересень, як заявив міністр економіки Анатолій Кінах, дають можливість урядові не переглядати свій прогноз на цей рік.
Тож розглядаючи вересневий економічний пейзаж, можна твердити, що економічне зростання триває, але уповільнюється. Та достатні підстави для агресивного монетарного реагування на вересневе прискорення інфляції відсутні. Спад темпів економічного підйому не є істотним. Проте він повинен стати об’єктом певної стурбованості.
В головній макропарі (ВВП/інфляція) спостерігається дисгармонія: зростання ВВП залишається прискореним (7,3%), хоча й усе більше стриманим, а споживчі ціни йдуть у розгін (8,6%). ВВП за 9 місяців зростав на 0,2% повільніше, а інфляція — на 2,2% стрімкіше, ніж за 8 місяців.
На жаль, вересень приніс шостий місячний спад темпів. Як промислового виробництва, так і валової доданої вартості. Дев’ятимісячна кумулятивна динаміка ВВП поступилася восьмимісячній на 0,2% (7,3% проти 7,5%). У серпні відповідний показник становив 0,2% (7,5% проти 7,7%). Те саме у липні (7,7% проти 7,9%). У травні й червні цей показник не зазнав змін (7,9%). У квітні спад темпу росту був мінімальним 0,1% (7,9% проти 7,8). У березні й лютому уповільнення мало найвище значення — відповідно 0,6% та 0,7%.
За винятком травня й червня індекси відповідної динаміки в цьому році тільки знижувалися. З урахуванням минулорічного підвищення бази порівняння вересневе зменшення кумулятивної динаміки ВВП сягнуло 0,2%.
Однак перспектива вписатися в бюджетний орієнтир 6,5% зберігається. Але зростання ВВП може пробити рівень довгострокової трендової лінії — 7,3% у 2000—2006 р. і не вийти за межу 7%—7,2%. До того ж дефлятор ВВП удвоє перевищує минулорічний (20,8% проти 8,5%). Отже, цінова безпека послаблена. Триває дебетізація. Хоча державний борг стабілізується, але приватний збільшується.
Серед лідерів висхідного руху економіки залишається промисловість, та її локомотивами виступають торгівля й інші сервісні галузі. Темпи зростання валової доданої вартості в торгівлі (17,1%) є не тільки вищими, ніж у всіх інших галузей, але й поступаються лише історичному максимуму вересня 2004 року (21,1%). Переробна промисловість (12,7% зростання за дев’ять місяців) поступається за динамікою лише торгівлі. Покращилася динаміка транспорту (на 1,4% у порівнянні з даними за вiсiм місяців).
Прикро, що у фазі спаду перебуває аграрний сектор, який до того ж послаблює роль споживчого попиту у висхідному русі ВВП. Сільське господарство залишається єдиною галуззю, яка не додає, а «відбирає» динаміку ВВП країни. Маршовим двигуном економіки служить здебільшого інвестиційний попит.
У цих умовах прогнози на найближче майбутнє виглядають так. Розворот тренду на прискорення можливий, але ймовірність цього невисока. Вона залежатиме від того, чи підставить плече переробка сировини нового врожаю. Можна також розраховувати на відновлення аграрного експорту і деяке пожвавлення кон’юктури на ринках металу. Більш реальним зробила б можливе пожвавлення сезонна розкутість ліквідності в четвертому кварталі. Та як буде «розвантажуватися» казначейський рахунок бюджету? Однозначно, що треба «битися» з інфляцією. «Призом» стане посилення споживчого фактору економічного підйому, нове загострення апетиту інвесторів. Настрій бізнесу покращило б «штатне» проходження бюджету в парламенті.
Вище вже йшлося про те, що агресивна реакція монетарної політики поки що не начасі. Національний банк України має керуватися тим, що роль його монетарної активності в прискореній інфляції не є вирішальною. Слід також взяти до уваги ризики триваючого уповільнення макроекономіки. Те ж стосується відсутності різких змін у русі витрат уряду, а також невизначеності щодо умов поповнення ліквідності банківської системи з джерел зовнішніх запозичень.
Ризик прискорення інфляції все ще є домінуючим, але й уповільнення зростання вже варто реагування. Тому радив би утриматися від надто сильних сигналів ринкам через облікову ставку. Поки що її можна було б залишити на нинішньому рівні. Уникаючи радикальних заходів, Нацбанк водночас має сприяти розміщенню депозитних сертифікатів населення. Можна було б також підвищити вартість послуг Нацбанку з проведення активних і пасивних операцій. Корисно продовжити поступове й помірковане зменшення інтенсивності й обсягів інтервенцій НБУ на міжбанківському валютному ринку при збереженні курсових коливань у звичному коридорі. Усе це дозволить забезпечити краще управління ліквідністю з метою зниження інфляційного тиску і не завдасть шкоди перспективам довгострокового економічного зростання.
