В оточенні Назарбаєва посилюється боротьба за владу

Зайняті своїми внутрішніми колотнечами, ми не дуже уважні до навколишнього світу. Здається, що тільки в нас проблеми чи то з парламентськими виборами, чи то з Генеральною прокуратурою, чи з Конституційним Судом. Насправді в наших сусідів, близьких і далеких, труднощів досить, і пристрасті, які часто гідні пера Шекспіра, киплять не менше, ніж у нас.

Однією з найважливіших проблем у багатьох країнах СНД є труднощі з передачею влади. За час незалежності не сформувався механізм демократичної спадкоємності. В Україні, Грузії та Киргизії зіткнення елiт вилилося в кольорові революції, які до смерті налякали авторитарних правителів від Москви до Душанбе. Це наочно підтверджується на прикладі Казахстану. Президент Нурсултан Назарбаєв, як тільки міг продовжував своє правління. Спочатку він увів найтриваліший президентський термін — сім років. Потім забезпечив собі в 2005 році переобрання на черговий, при цьому його президентство, що почалося в 1990 році, зараховано не було. У травні поточного року парламент прийняв зміни в Oсновний закон, за яким обмеження в два терміни поспіль для зайняття вищої державної посади не розповсюджується на першого президента країни.

Випадок у сусідній Туркменії, коли внаслідок смерті «батька всіх туркмен» Сапармурата Ніязова влада потрапила в руки досить випадкової людини, безсумнівно, продемонструвала президенту Назарбаєву, що процес необхідно жорстко контролювати. Тим більше, що тут є багато проблем, у тому числі з рідними дочками та їхніми чоловіками.

Однак цілком зрозуміле бажання Нурсултана Назарбаєва затриматися на невизначений термін у годівниці влади, зіграло роль спускового гачка в розкрученні найгучнішого скандалу в його вотчині, багатою нафтою, газом, золотом та іншими стратегічно важливими корисними копалинами.

СКАНДАЛ

Не встигло висохнути чорнило під змінами до основного закону, що дозволяли Назарбаєву необмежену кількість разів балотуватися на президентську посаду, як вибухнула інформаційна бомба. Глава держави звільнив із посади посла в Австрії та в ОБСЄ, чоловіка своєї старшої дочки Даріги Рахата Алієва. Причому зроблено це було за представленням голови МВС Казахстану.

Зовнішнім поштовхом для виходу на поверхню цих кланових протиріч, що були до того часу приховані, стали зміни конституції, але головні події, що стосувалися кризи, почалися ще в січні поточного року, коли виник гострий конфлікт навколо одного з найбільших казахстанський банків — Нурбанка. Один з його керівників звинуватив найбільшого акціонера банку Рахата Алієва, який тоді займав посаду першого замміністра закордонних справ, у викраденнях топ-менеджерів Нурбанка й рекеті. Через кілька днів у раду директорів банку був введений 22 річний Нуралі Алієв, син Рахата Алієва. Потім контрольована зятем президента фінансова поліція порушила кримінальну справу проти двох керівників Нурбанка, але вони безслідно зникли, і їх шукають досі.

На захист чоловіка стала старша дочка президента Назарбаєва Даріга. Можливо, завдяки їй Рахат Алієв був знятий з посади заступника міністра закордонних справ і відправлений послом в Австрію. Проте події наростали, як сніжна лавина. За версією Рахата Алієва, інспірував направлені проти нього дії акім (мер) Алмати і екс-прем’єр Імангалі Тасмагамбєтов, двоюрідний брат одного з керівників Нурбанка й до того ж партнер із бізнесу голови МВС Бауржана Мухамеджанова. Алматинська поліція затримує кілька осіб із оточення Рахата Алієва, а вірна йому фінансова поліція відповідає арештом людей мера Алмати Тасмагамбєтова. На початку травня після зустрічі з керівництвом МВС Назарбаєв дав цьому відомству вказівку провести ретельне розслідування пов’язаної з Нурбанком гучної кримінальної справи — «незважаючи на посади й становища». Натяк цілком зрозумілий, і Рахат Алієв завдає удару у відповідь. Через підконтрольну йому газету «Караван» звинувачує мера Алмати й голову МВС у корупції й незаконному бізнесі.

Сімейний скандал розкручується все сильніше, до нього залучається велика кількість людей, він набуває міжнародного характеру. Спочатку «агонією режиму» Назарбаєва назвав його фактичне довічне президентство академік із медицини Мухтар Алієв — один із керівників пропрезидентської партії «Нур Отан» (Батьківщина), батько Рахата Алієва. Його підтримав колишній голова комітету національної безпеки Альнур Мусаєв, близький до клану Алієвих. Влада припиняє на три місяці, «за порушення закону «Про мову», діяльність телеканалу «КТК» і газети «Караван», що входять у медіаімперію, підконтрольну старшій дочці президента та її чоловіку. Услід за цим порушується кримінальна справа проти Рахата Алієва за звинуваченням у викраданні людей та здирстві. Проводиться обшук у будинках його батька в столиці Астані й південній столиці Алматі. Шукають самого Рахата Алієва, хоч владі відомо, що він виїхав із країни й перебуває у Відні. Потім підконтрольне йому агентство Kazakhstan Today повідомляє, що оперативники з алма- тинської поліції «увірвалися до будинку депутата мажиліса парламенту Даріги Назарбаєвої й посла Казахстану в Австрії Рахата Алієва... Під час захоплення будинку відсутні поняті, що є найгрубішим порушенням закону... Порушена депутатська недоторканність Д. Назарбаєвої».

Генеральна прокуратура Казахстану видає міжнародний ордер на арешт Рахата Алієва, в Австрію від’їжджає оперативна група для розв’язання питань, пов’язаних з екстрадицією колишнього посла як кримінального злочинця. Як повідомив офіційний представник австрійського федерального кримінального відомства Геральд Хесцтер, за рішенням австрійської Державної прокуратури Рахат Алієв затриманий і супроводжений в Земельний суд Відню для розгляду його справи.

У свою чергу Алієв все це відкидає і в інтерв’ю московській «Незалежній газеті» заявив, що причини суто політичні й пов’язані з його бажанням балотуватися на посаду президента країни в 2012 році. Британська газета The Independent приводить його слова: «Можливо, для президента Назарбаєва буде великою новиною, що бажання балотуватися в президенти — це не злочин, а конституційне право будь-якого громадянина, і я не виключення».

НАСТУПНИКА ПОКИ НЕМАЄ

Ці події більшість оглядачів пов’язують із рішенням Нурсултана Назарбаєва стати фактично довічним президентом. Для Рахата Алієва й це було великим ударом і, очевидно, перекреслювало його амбіційні плани.

Падіння Рахата й розгром його медіагрупи на руку й акіму (меру) Алмати Імангалі Тасмагамбетову. Останній не тільки отримує можливість відмести кримінальні обвинувачення проти свого двоюрідного брата в економічних злочинах і організації нападу СЗШР (Спецзагін швидкого реагування) на головний офіс Нурбанка, але й нанести серйозну, якщо не остаточну поразку своєму давньому політичному опоненту. Проте перелік виграного ним не обмежується — відомо, що свого часу Рахат Алієв претендував на частину бізнесу провідних фінансово-промислових груп, тому не варто дивуватися тихій радості багатьох багатих людей Казахстану.

Боротьба за владу після відходу Назарбаєва вже давно розколола сім’ю. Донедавна на роль спадкоємиці претендувала старша дочка Даріга. У 2005 році Назарбаєв навіть возив її на оглядини в Москву до президента Володимира Путіна. Однак амбіційні плани Даріги і її чоловіка зустріли сильний опір із боку другої дочки Дінари й середнього зятя Тимура Кулібаєва. Поки Рахат підминав під себе ЗМІ, банки й правоохоронні органи, Тимур захопив у свої руки нафтовий і газовий бізнес. Він президент компанії «КазтрансОйл». При цьому він завжди разом із дружиною прагнув залишатися в тіні. Але це зовсім не виключає того, що вона бере найактивнішу участь у боротьбі за владу.

Не залишається збоку й молодша дочка Алія. Експерти стверджують, що навколо неї починає утворюватися активне політичне поле. На Алію можуть поставити «треті й четверті» сили, свого роду, dii minorum gentium — «боги молодших родів», в яких є фінансовий і організаційний ресурс, але які поки відтіснені на далекі орбіти від центру власті. Найвірогідніше, що Алія може виступати як потенційний союзник однієї iз сестер у запеклій сутичці старших зятів. Поки переваги Алії схиляються до Дінари й Тимура, що непрямо підтверджує інцидент зі старшим зятем Рахатом Алієвим. Крім того, вона може стати вічно другою для створення видимості «здорової конкуренції» як неодмінного атрибута демократії азіатського типу, що приблизно відповідає кремлівському винаходу — суверенної демократії.

Серйозне протистояння в оточенні Нурсултана Назарбаєва, що вийшло на зовні, має не тільки внутрішній, а й міжнародний вимір. Казахстан через багатство своїх надр, насамперед нафти й газу, опинився на перетині геополітичних інтересів США, Європи, Росії та Китаю. Відповідно розділилася й місцева еліта. Рахат Алієв тісно пов’язаний з фінансовими структурами Європи й частково Росії. Останні дуже зацікавлені в отриманні контролю над нафтовими й газовими джерелами. Поки їм це не вдавалося. У країні мають сильні позиції транснаціональні нафтові компанії, зокрема, Shevron. У її діяльності в свій час був дуже зацікавлений сам президент Назарбаєв. Як розповідали злі язики, не зовсім безвідплатно. Однак віднедавна американській компанії стало не зовсім затишно в безкрайніх степах. Це пов’язують не в останню чергу з бізнес-інтересами середнього зятя президента Тимура Кулібаєва. Він очолює групу, тісно пов’язану з Пекіном, і активно домагається будівництва трубопроводів нафти й газу в Піднебесну.

Для реалізації свого рішення про внесення змін в конституцію, Назарбаєв заручився міжнародною підтримкою. Американці задоволені його рішенням транспортувати казахстанську нафту трубопроводом Баку — Тбілісі — Джейхан, Росії також дістався пряник. На нещодавній зустрічі з Володимиром Путіним його казахстанський колега підтримав проект будівництва Прикаспійського газопроводу з Туркменії в Росію й погодився з російськими пропозиціями щодо ціни казахського блакитного палива й транспортних платежів. Тепер потрібно чекати поклону в бік Пекіна.

Здається, що геополітичний чинник зіграв не останню роль у рішенні Назарбаєва продовжити своє правління. Політичний крен у бік одного з найважливіших світових гравців міг серйозно дестабілізувати ситуацію в країні, що роздирається клановими й тейповими протиріччями. Те, що все падінням Рахата Алієва не закінчиться, демонструє поведінка мера Алмати Імангалі Тасмагамбєтова. Навряд чи випадковою була його недавня відмова від пропозиції Назарбаєва зайняти звільнене місце посла Казахстану в США. Амбіційний акім південної столиці організував 25 травня у своєму місті біля будинку, де жив колишній радянський керівник Казахстану і все ще популярний там Дінмухамед Кунаєв, свято під назвою «День фонтанів». Мер багато розповідав про роль Кунаєва в розвитку країни й ні разу при цьому не згадав Назарбаєва. Натяк для авторитарного Казахстану цілком прозорий і несе велике інформаційне навантаження.

Своїм рішенням президент продемонстрував, що не бажає перетворюватися в кульгаву качку й збирається й далі балансувати на тонкому канаті суперечливих інтересів. Заодно зятям дочкам та всім іншим, хто б’ється біля його трону, показано, що останнє слово залишається за ним і роль казахського короля Ліра не для нього. Найнетерплячішому — Рахату Алієву — вказано на його місце, і дуже може бути, що за гратами. Його приклад іншим наука.

КОМЕНТАР

Досим САТПАЄВ, Директор казахстанської Групи оцінки ризиків:

— До останніх конституційних змін, коли Назарбаєв скасував обмеження для своїх термінів повноважень на посаду глави держави, багато хто в правлячій еліті й близькі родичі президента починали замислюватися про термін 2012. Швидше за все, багато хто гадав, що рано чи пізно їм доведеться взяти участь у такій підкилимній боротьбі. Я виходжу з того, що ці люди входили в досить неформальний список наступників, що включав тих людей, які мають потенціал. Із самого початку в цьому списку Рахат Алієв аж ніяк не займав перші місця. Його призначення на посаду президента навряд чи підтримала б еліта. А з урахуванням дуже поганих відносин Алієва з опозицією виходить, що в нього в Казахстані не було союзників. Мені здається, не мають під собою ніякої підстави розмови про те, що він мав великі шанси замінити президента навіть у 2012 році.

Я взагалі вважаю все, що трапилося навколо Нурбанка, по суті, зовсім не пов’язано з проектом наступника. Просто, коли Рахат Алієв опинився за кордоном і щодо нього порушили кримінальну справу, він насправді вирішив використати свій статус, саме як статус опозиціонера — політичного опонента. Природно, для нього це був хороший аргумент на користь того, чому на нього почали «наїжджати», — а тому, що він вирішив створити конкуренцію й брати участь у виборах. Я вважаю, це був чистої води піар із боку Рахата Алієва. І він сам розумів, що ні за яких обставин в нього не вийде стати наступником Назарбаєва. Можливо, крім якихось серйозних зіткнень, під час яких його могли призначити на цю посаду. Але це малоймовірно.

Чи могла Росія робити ставку на Рахата? Ні. Мені здається, що Росія нині повністю здивована тим, що сталося з Рахатом Алієвим. Звичайно, це було великою несподіванкою для багатьох, у тому числі й для Росії. Більше того, Росія сама повністю не розуміє, на кого робити ставку. Тому що в Казахстані, насправді, президент ні зараз, ні найближчим часом не має намір конкретно натякати на ту чи іншу людину, яка може його замінити. У нього ще є термін до 2012 року. І ще не факт, що він може скористатися своєю новою поправкою й залишитися після 2012 року. Адже він може ухвалити рішення піти з політики. Я гадаю, що до 2012 року навряд чи хтось може конкретно усвідомлювати, що та чи інша людина вже точно готується на роль наступника.

У мера Алмати міцніші позиції. Він популярніший в Казахстані серед казахомовного населення та інтелігенції. Мер має стабільні, більш-менш нормальні відносини з багатьма представниками еліти. Разом із тим, він лояльний до президента й на даний момент не представляє йому загрози як політичний опонент. Ніхто зараз завчасно вистрілювати не хоче.

Не варто робити дуже серйозні висновки з того, що мер Алмати під час свята фонтану хвалив Кунаєва, але не згадав Назарбаєва. Тому що всіма визнається роль Кунаєва, особливо враховуючи те, що за його участю було створене сучасне місто Алмати. І зрозуміло, що його необхідно було згадати. А те, що не був згаданий Назарбаєв, не є переконливим доказом того, що Імангалі Тасмагамбетов реально претендує на владу. Мер Алмати добре розуміє, що дід ще в силі. Він не Борис Єльцин, який сам хотів піти й залишити комусь посаду.

Що стосується ставлення Заходу й США до того, що Назарбаєв може далі балотуватися й стати довічним президентом? Мені здається, там покричать і заспокояться. Тому що для Європи й США Назарбаєв цілком передбачуваний політик. Я гадаю, що після подій в Киргизстані Захід зрозумів, що зміна влади, відхід президента ще не гарантує певну політичну стабільність. А Казахстан, це не Киргизстан. Тут західними компаніями вкладені дуже великі інвестиції. І ризикувати ними, особливо після прецеденту з Киргизстаном, Захід не захоче. Критика, звичайно, буде. Вона й зараз лунає. Але, я вважаю, Назарбаєв зручний для Заходу, оскільки Казахстан як енергетичний партнер цікавий США і Європі, які лобіюють свої проекти в центральноазіатській країні. Ще й тому, що з ним можна вести переговори. Це не Іслам Карімов, який дуже різко змінює свої політичні орієнтації. У Назарбаєва стабільніші погляди й орієнтації.

Що думають самі казахи про те, що президент залишиться. По-перше, жодного загальноказахстанського соцопитування щодо цієї теми не було. Мені ж здається, що основна частина населення підтримає Назарбаєва. Я гадаю, що тут це пов’язано з дуже популярним міфом: Назарбаєв та його сім’я вже наїлися, наситилися. А прийде новий — все почнеться знову. У цьому випадку — краще старий кінь, який борозни не зіпсує.