«Майданчик» діалогу

Черговий неформальний саміт СНД у Санкт-Петербурзі не вніс нічого нового у розвиток цієї організації. СНД, як і раніше, перебуває у стані стагнації. Це визнав головний ініціатор реформування СНД президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв. Виступаючи на Петербурзькому економічному форумі, він критично висловився про СНД, заявивши що Співдружність «так і не стала ефективним об’єднанням» і «вже протягом десятка років зазнає стагнації».

Однак країни-учасниці по- різному бачать розвиток Співдружності. Якщо російський президент Володимир Путін акцентував увагу на економічній і гуманітарній складовій цієї організації, то президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв говорив про реформування Співдружності і продовження інтеграційних процесів у рамках СНД.

Зі свого боку український Президент Віктор Ющенко говорив про системність у роботі СНД. За його словами, Україна внесла свої пропозиції до проекту концепції подальшого розвитку Співдружності.

До переваг нинішнього саміту можна, мабуть, віднести те, що голови СНД дійшли рішення виділяти кожного року одне пріоритетне питання, згідно з яким прийматиметься консенсусне рішення. За ініціативи Казахстану першим таким питанням буде дозвіл проблеми міграції та підготовка договору СНД із міграції. Україна запропонувала звернути увагу на питання гарантій прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, в тому числі — можливості отримання пенсій у всіх країнах СНД. Український Президент також висловився за уніфікацію соціальних стандартів, зокрема, стосовно учасників Великої Вітчизняної війни.

Потрібно зазначити, що учасники саміту СНД використовують цей «майданчик» для розв’язання двосторонніх проблем. Український Президент використав цю нагоду, щоб при зустрічі з російським президентом наголосити на важливості російсько-українських відносин. «Для нас дуже важливі відносини з Росією, і тому ми готові працювати в напрямi їхнього розвитку, робити аналізи з того, що відбувається, в тому числі й в політиці, й в економіці, й в інших сферах», — сказав Ющенко після зустрічі з Путіним.

За словами українського Президента, «сторони готові до роботи другого засідання Міждержавної комісії Путін — Ющенко і підписання Плану дій «Україна—Росія» на 2007— 2008 роки». Очікується, що цей документ президенти готові підписати в рамках роботи другого засідання Міждержавної комісії Путін — Ющенко», яке відбудеться в серпні. Крім того, глава Української держави також повідомив, що під час зустрічі сторони досягли попередньої домовленості про «симетричне» скасування обома країнами взаємних списків персон нон грата, яким заборонено перебування на території сусідньої держави. Президенти вирішили створити робочу групу, яка протягом одного-двох тижнів проведе консультації.

КОМЕНТАР

Валерій ЧАЛИЙ, заступник генерального директора Центру ім. Разумкова:

— Саміт у Санкт-Петербурзі продемонстрував, що досі країни-члени СНД не змогли знайти оптимальну модель реформованої Співдружності незалежних держав. Для Росії ця структура залишається інструментом впливу на пострадянському просторі. Інші країни, наголошуючи на економізації, не досягли поставлених цілей. Сьогодні, дійсно, цей «майдачник» важливий з точки зору обміну інформацією між країнами регіону. Але те, що ця організація не стає ефективнішою, — факт. Мабуть, пройшов час, і завдання цивілізованого розведення колишніх республік, які входили в Радянський Союз, на сьогодні виконано. Україна пропонує сконцентруватися на питаннях економічного розвитку, на вирішенні соціальних проблем. У принципі, пропозиції є. Але інтереси і бачення учасників СНД розходяться. Про це свідчить створення нових регіональних структур. З одного боку, під провідною роллю Росії це — ЄврАзЕС, Єдиний економічний простір, Організація Договору колективної безпеки. З іншого боку, країни, які мають стратегію розвитку в напрямі Європи, об’єдналися в ГУАМ. Таким чином, очікувати якихось проривів, нових результатів від цих самітів уже не варто. Треба говорити про конкретні прагматичні досягнення саме з цих питань, які цікавлять країни СНД.

Якщо говорити про двосторонні відносини, то сам факт того, що питання списків персон нон-грата виходить на перший план, — це абсолютно не конструктивно. По суті, це прикриває, мабуть, неготовність вирішувати той порядок денний, який роками накопичився у двосторонніх відносинах між Україною і Росією. Вже треба закінчувати питання з демаркацією суходолу, делімітацією і демаркацією морських кордонів. Треба закрити всі ці питання, які залишилися в спадщину від радянських часів. Але, на жаль, вони тягнуться досить довго. Я б сказав, що не з вини України ми не можемо викреслити з порядку денного застарілі питання як позитивно вирішені. Вже настав час говорити про перспективу.

До речі, підготовленні українською стороною питання до розгляду на засіданні комісії Ющенко — Путін відкладаються тому, що ми не знаходимо спільної позиції по всіх питаннях. Якщо говорити про розмежування кордону в Керченській протоці, то Україна орієнтується на міжнародне право, а Росія — на виняткову ситуацію, пов’язану з історією проблеми. Існують питання, які мають нашарування комплексів і стереотипів радянських часів. У нас ще не повністю завершено процес виявлення своїх національних інтересів і моделей ефективних відносин, в тому числі двосторонніх з Росією. На жаль, багато питань буде залишатися на наступні роки. Це буде стосуватися умов і термінів перебування Чорноморського флоту РФ, питань взаємних боргів і активів. Але за політичної волі двох сторін ці питання можна було б закрити. Наразі треба оцінювати зустрічі на вищому рівні та їхні результати відповідно до існуючих умов. А вони сьогодні не найкращі. В даному випадку важлива навіть не позиція Росії, а те, щоб Україна говорила одним голосом. Щоб не було якихось розбіжностей між Президентом, прем’єр-міністром, парламентом. У зовнішній політиці особливо важливі єдині цілі, об’єднана позиція та ефективні дії.