Сергій ОДАРИЧ: «Насправді в БЮТі немає жодного натяку на демократію»
Сергій Одарич вже понад три місяці перебуває на посаді мера Черкас. Країні він став відомий цього літа (хоча в політиці давно), коли у відкритому листі до Юлії Тимошенко зажадав очистити БЮТ від таких «розкручених» політиків, як Богдан Губський і Володимир Олійник. У результаті з БЮТу довелося піти самому Сергієві Одаричу. Про черкаські передвиборні баталії дізналася вся Україна, і 5 листопада 2006 року Сергій Одарич став міським головою Черкас.
Зараз жителі Черкас задоволені своїм обранцем. Отож ми вирішили запитати в Сергія Олеговича його думки з приводу сучасного стану так званої української політичної арени і не тільки. Зустріч відбувалася в Черкасах. Сергія Одарича довелося трохи зачекати, але, вибачившись, він пояснив свою затримку важливою зустріччю з представниками Черкасиінвестбуд. Після вручення подарунку від редакції — книги з «Бібліотеки «Дня» — Сергій Олегович мав гарний настрій, тому бесіда проходила в приємній та водночас офіційній атмосфері.
— Сергію Олеговичу, ви прийшли в політику в кінці 80-х — на початку 90-х років. Це було покоління максималістів, національних демократів. Як бачимо, на останніх виборах вони програли. Як ви вважаєте, чому?
— Націонал-демократи ніколи, в принципі, й не вигравали. Якщо говорити про парламентські вибори 2006 року, то я думаю, що такий результат був спричинений двома факторами — завищеними очікуваннями від Президента Ющенка і не завжди професійною роботою його урядовців (членів уряду, губернаторів, глав районних адміністрацій). З одного боку зіштовхнулись завищені очікування, а з іншого — часто непрофесіоналізм, інколи та сама корупція, яка була присутня в період президентства і Кучми, і Кравчука.
— Як ви гадаєте, чому той Рух, який виник на початку 90-х, був приречений на програш?
— Рух сам по собі — це явище тимчасове. У нього об’єднувалися люди для того, щоб руйнувати. Це відбувалося у всіх країнах, і Україна тут не виняток. Те саме було в Балтійських країнах, Польщі, й незалежно від того, що в польському парламенті «Солідарність» як партія сьогодні номінально існує, але — це зовсім не та «Солідарність», яка була там у 80— 90 х рр. Рух — це об’єднанняпротесту проти монополії на владу, політику, свободу слова і т.д. І на етапі, коли відбулося проголошення незалежності України, коли мали місце демократичні реформи шляхом внесення змін до Конституції, створили парламент — Рух мав би заявити про припинення діяльності. Далі всі колишні учасники руху мали б уже реалізовувати себе в різних політичних партіях, тому що в Русі об’єднувалися прихильники лівих і правих поглядів, тобто на етапі будівництва в кожного з них була своя політична ніша. Я думаю, що значною мірою завдяки харизмі, особистому лідерству Чорновола Рух ще тривалий час продовжував існування, але, по суті, уже не міг виконувати функцію такого об’єднуючого, єдиного націонал-демократичного фронту.
— Як відображається на вашій діяльності політична реформа?
— На моїй діяльності як міського голови вона ніяк не відобразилася. Хочу сказати, що я завжди був прихильником парламентської моделі. В період обговорення проекту Конституції очолював аналітичний фонд «Українська перспектива», де ми видавали цілу низку публікацій, аналітичних матеріалів і показували, відстоювали позицію, чому Україні важлива парламентська модель, а не президентська. На жаль, тоді, в 1996 році, ми програли. Гадаю, те, що відбулося в кінці 2004 року, коли була ухвалена реформа і що спостерігаємо сьогодні — це нормальний процес. Парламентська модель для України значно вигідніша, ніж президентська.
— Як ви вважаєте, чи не поспішили з партійним принципом формування місцевих рад?
— Я вважаю, що ні, адже ми повинні до цього прийти. Так, сьогодні набиваємо собі багато гуль.
— Всі партії зіштовхнулися з тим, що в них просто немає кадрового резерву, за яким можна було б відповідати в радах. І це змушує партію вже сьогодні готуватися до наступних виборів, підбирати кадри, готувати їх для того, щоб, приходячи в органи влади, вони могли ефективно працювати і не ганьбити ім’я цих політичних сил.
— Після ухвалення рішення про зниження тарифів на квартплату керівництво Черкаської ТЕЦ заявило, що готує судовий позов до міської влади. Як ви до цього ставитеся?
— Спокійно. Я вже більше трьох місяців працюю на цій посаді, і вже було два чи три позови. Насправді сьогодні в нас нормалізуються стосунки з орендарями Черкаської ТЕЦ. Ми зі свого боку почали з ними співпрацювати і вперше за 15 років отримали доступ на підприємство (Черкаську ТЕЦ). До цього постійно було протистояння між містом і ТЕЦ. Я вважаю, що на сьогоднішній день у нас нормальні робочі стосунки, і якщо є якісь конфліктні ситуації, то ми їх, як правило, мирно вирішуємо. А коли не знаходимо порозуміння — йдемо в суди, однак цей процес судових спорів носить конструктивний характер, тобто це не призводить до того, що «ви на нас — в суд, а ми вам тут щось перекриємо».
— Але ж комунальники заявили, що внаслідок прийнятого радою рішення вже за місяць-два в квартирах жителів Черкас зникне гаряча вода та передчасно закінчиться опалювальний сезон. На скільки справдяться їхні прогнози?
— Це міфи, які запускаються невідомо звідки. Треба шукати різні способи зменшення затрат і економії. Я можу про це говорити, бо сам безпосередньо чотири роки керував одним із черкаських підприємств. За цей час в Черкаському деревообробному комбінаті ми зменшили споживання газу на 40 відсотків. І це без будівництва нових котелень і т.д. — лише заходи по енергозбереженню. А починали ми з найпростішого — чіткий облік того, що виробляється, скорочення витрат, зміни режимів роботи існуючих котелень. І нам вдалося буквально за два з половиною роки вийти на економію до 40 відсотків. Те саме має відбуватися і на Черкаській ТЕЦ, Теплокомуненерго. На жаль, більшість чиновників, керівників комунальних підприємств ніколи в такому плані не мислили. Вони завжди вважали, що треба просто підняти тарифи, отримати субсидії, які-небудь доплати, фінансові допомоги, а дивитися в першу чергу треба в середину затрат, скорочуючи їх.
— А якими ще способами ви збираєтеся покривати недостачу коштів комунальникам?
— З одного боку, зменшувати затрати, а з іншого — в період поки це зменшення відбувається знаходити кошти в міському бюджеті з інших ресурсів для перекриття різниці в тарифах. Зокрема, від проведення аукціонів на право оренди комунального майна або землі. Адже приблизно через 10—14 днів проект положення про їх проведення буде винесений на розгляд міської ради. Якщо депутати підтримають, то ми зможемо протягом місяця — двох після цього вже провести перші аукціони.
«ПРАКТИКА ЗАКРИТИХ З’ЇЗДІВ НЕПРИЙНЯТНА ДЛЯ ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ»
— Які у вас відносини з Юлією Тимошенко? Чи допоміг вам її приїзд в Черкаси для ухвалення рішення?
— У мене з Юлією Тимошенко робочі стосунки. В нас немає дружби і немає війни. В чомусь ми є однодумцями, а в чомусь у нас різні погляди. Безумовно, це було моє прохання, щоб Юлія Тимошенко приїхала в Черкаси і навела порядок у фракції свого блоку. Тому що, декларуючи в програмі, на словах принцип прозорості в земельних стосунках, фракція БЮТ в Черкасах займала діаметрально протилежну позицію. Для того, щоб змусити все-таки депутатів проголосувати за відкритість у земельних відносинах, за аукціони, я й запросив Юлію Володимирівну приїхати до Черкас. І саме це дало змогу проголосувати, хоча вже наступна сесія, яка відбувалася без Тимошенко на минулому тижні, показала, що її ж депутати намагаються відіграти назад ті рішення, які були прийняті. Тому порядок у фракції вона не навела. Партія як була налаштована на власний розсуд роздавати землю, так і досі налаштована.
— Які кроки Юлії Володимирівни, на вашу думку, є небезпечними?
— Я думаю, що найбільш небезпечною є відсутність демократії в середині блоку. Тобто, блок Тимошенко побудований за принципом командної вертикалі, де обласні, міські, районні, сільські структури позбавлені взагалі можливості впливати на прийняття рішень. Процес відбувається таким чином. Невідомою групою осіб в Києві на закритих з’їздах чи політрадах приймається яке-небудь рішення, а далі по телефону спускаються директиви вниз. Тому місцеві організації по суті не можуть їх ні обговорювати, ні приймати. Це надзвичайно небезпечна тенденція. Свого часу, за півроку до виборів 2006 року, ми спілкувалися з Юлією Тимошенко, і вона запросила мене очолити склад її блоку в Черкаській області. Близько години з нею проговорювали ці моменти. Я висловлював свою стурбованість, що по суті партії як такої не існує — є Юлія Володимирівна, і є люди, які повинні виконувати її вказівки безпосередньо або близького оточення. Тому сказав їй, що готовий долучитися за умови, що ми будемо будувати нормальну партію з внутрішніми демократичними процедурами, де кожен член її має право голосу і можливість впливати на прийняття рішень. З боку Юлії Володимирівни було задекларовано, що саме таке їй потрібно. Однак тримісячна моя робота на посаді голови місцевого штабу показала, що, на жаль, Юлія Тимошенко та її найближче оточення не готове до прозорості в роботі, до внутрішньої демократії. Адже всі питання, пов’язані з формуванням списків кандидатів у Верховну Раду розглядалися тільки за закритими дверима, і взагалі не виносилися на обговорення в областях. І я, будучи включеним до прохідної частини списку під номером 107, дізнався про це із сайту Центральної виборчої комісії після реєстрації. Це я, будучи начальником обласного штабу, тобто одним із 27 ключових фігур у виборчій кампанії, не знав навіть про те, чи включений до списку кандидатів.
— А те, що під номером 107, вас не образило?
— Ні, мене це абсолютно не образило. Більше того, в мене й особливого наміру працювати у Верховній Раді не було, оскільки я мав у Черкасах два крупних підприємства, якими хотів продовжувати займатися. Також я мав тут молоду баскетбольну команду «Черкаські мавпи», яку ще треба було «розкручувати» на той момент, тому переїзд до Києва не надто цікавив. Мене образила не позиція — мене образив підхід, тобто кулуарність, закритість. Я просто сам проходив закриті з’їзди. Свого часу в Русі настав такий момент (це орієнтовно 1994 чи 1995 рік), коли В’ячеслав Чорновіл почав започатковувати практику закритих з’їздів, політрад. Я вважаю, що це неприйнятно для політичної партії. Все повинно відбуватися відкрито, прозоро. Якщо є внутрішня дискусія, різні точки зору, позиції в партії — не треба боятися показати це суспільству.
— Тобто ви хочете сказати, що все те, що Юлія Володимирівна говорить про демократію, відкритість — це лише слова, популізм?
— Це тільки декларації. Насправді в БЮТі немає жодного натяку на демократію. Це я можу стверджувати як людина, яка була в тому середовищі, більше того — це було причиною, чому я склав повноваження керівника штабу й відмовився від балотування в списку до Верховної Ради.
— Як ви вважаєте, чи зможе щось змінити на краще нова коаліція БЮТ із залишками «Нашої України»?
— Нічого не змінить. Вона все одно носить декларативний характер. Давайте подивимося на прикладі Черкас. В нашому місті БЮТ утворив коаліцію з Партією регіонів і комуністами. Ці три сили сформували Виконавчий комітет. Два заступники міського голови — представники від БЮТу, два — від Партії регіонів і один — від комуністів. Партійця від «Нашої України» навіть не допустили до голосування у склад Виконкому. Тому реальні кроки в Черкасах БЮТ може робити лише в коаліції з «Регіонами». Вони завжди спільно голосують на сесіях міської ради, сформували більшість у Виконавчому комітеті. Те, що є декларація про об’єднання БЮТ із «Нашою Україною» нічого не змінить, все одно БЮТ в Черкасах як працював з Регіонами, так і буде працювати.
«СИЛЬНА ОПОЗИЦІЯ ПРИМУШУЄ ВЛАДУ РОБИТИ ПРАВИЛЬНІ РЕЧІ»
— Чи вбачаєте щось позитивне в уряді Януковича? Можливо, щось негативне?
— Важко мені судити про це. З одного боку, імпонує те, що достатньо швидко була сформована команда, яка взяла під контроль всі ключові напрямки. Тобто підхід рішучий, бойовий і це, скажімо, радує. Але при цьому є деякі питання, які дуже турбують — це знову запровадження різноманітних розпоряджень по лінії податкової адміністрації. Непокоїть мене, як керівника, ситуація з діяльністю тендерної палати. На сьогоднішній день є кілька рішень, які просто роблять неможливими проведення тендерів на закупівлі за кошти міського бюджету. Уявіть собі, зараз для того, щоб нашому комунальному підприємству, яке не заробляє грошей, а просто надає послуги, взяти участь у тендері, треба заплатити 100 тисяч гривень на рахунок тендерного комітету. І це лише за участь. В підприємства немає таких грошей. Я розумію, що коли проводиш який-небудь аукціон, де є бажаючі щось придбати (землю, нерухомість, підприємство), то вони мають платити страховий внесок, який би підтверджував їхню готовність брати участь в цих торгах. Мова йде тоді про те, що гроші має платити той, хто ще й хоче далі заплатити, щоб щось придбати. А в даному випадку ми змушуємо давати гроші, причому не малу суму, ту організацію, яка розраховує їх отримати. Тому на сьогоднішній день ця позиція по тендерах — просто робить взагалі неможливим проведення конкурентних тендерів.
Плюсом уряду Януковича, я вважаю, є те, що він зрозумів, що треба йти на постійне, регулярне підвищення рівня доходів громадян. В кінці року, пам’ятаю, була дуже гостра дискусія під час прийняття бюджету, де я також був учасником. В один день і Президент збирав керівників регіонів, і Янукович. Але в результаті якраз того бурхливого дня все-таки урядом було прийняте рішення про внесення змін до бюджету. Там передбачалось триетапне підвищення мінімальної заробітної плати. І останні заяви Уряду про те, що вони готові вже з квітня проводити це підвищення, я вважаю, великим позитивом, тому що в нас зараз немає проблеми високих тарифів, високих цін. В Україні сьогодні є проблема низьких доходів. Тому, на мою думку, в першу чергу треба звернути увагу на те, як людям більше заробляти і як пенсіонерам отримувати вищу пенсію.
— Як ви вважаєте, чи є зараз на політичній арені той, хто міг би дійсно щось змінити на краще, можливо, якась політична організація?
— Будь-яка політична організація здатна щось змінити на краще. Ілюстрація цього — події останніх кількох місяців. От відбувається сьогодні жорстка конкуренція між Партією регіонів з одного боку й БЮТ — з іншого. Почалася дуже активна фаза боротьби за тарифи. Юлія Тимошенко підняла цей прапор і давай по регіонах їздити й зменшувати тарифи. Партія регіонів зрозуміла, що вона як влада програє у цьому й наввипередки помчалася силами прокуратури, інспекції по цінах теж контролювати, перевіряти обґрунтованість тарифів. Це той приклад, коли відкрита, публічна конкуренція в політиці призводить до позитивних результатів. І тому я переконаний, що за два-три місяці всі тарифи по Україні стануть обґрунтованими, звідки будуть зняті зайві витрати, незаконні «накрутки», які, на жаль, в більшості регіонів мали місце. Інший приклад: Ющенко говорить про те, що треба піднімати мінімальну заробітну плату. Побачивши це, Азаров наввипередки заявив, що вони навіть раніше почнуть, ніж Президент, тобто — це йде нормальний процес. Тому будь-яка сила здатна принести щось нове і краще. А для того, щоб було поменше помилок і щоб політична організація, яка приходить до влади, працювала на користь, має бути сильна опозиція, бо тільки її наявність примушує владу робити правильні речі.
— Що, на вашу думку, зараз більше потрібно Україні: стабільність у вигляді уряду Януковича чи радикальні зміни (розпуск парламенту, перевибори)?
— Поняття стабільності — придумане, міфічне. Стабільність тримається на простих людях, на начальниках управлінь, директорах заводів, підприємств тощо. Ми приблизно з березня до серпня минулого року жили по суті без уряду і не знали, яка буде правляча більшість у Верховній Раді. Тривали одні переговори, другі й нічого — держава собі стабільно жила, можливо, навіть стабільніше, ніж сьогодні при уряді. Тому я відразу відкидаю цю тему стабільність-нестабільність. А що стосується революційних змін, то я не бачу, як такі зміни можуть відбутися. Якщо й проведемо ми зараз перевибори, то у Верховній Раді отримаємо майже той самий розклад. Може, трохи менше отримає Юля, менше візьме «Наша Україна», але з’являться нові політичні сили в «помаранчевому» спектрі. Однозначно візьме голоси Луценко, я переконаний, що цього разу отримає голоси «правиця» (чи у формі УНП чи ще в якій-небудь). Тобто буде менше в Тимошенко і «Нашої України», зате буде більше в Луценка й Костенка. Те ж саме стосується «біло-синього» табору. Візьмуть трохи менше Регіони, зате проскочить Вітренко. Може, не попадуть соціалісти, але за рахунок них, можливо, більше візьмуть комуністи. Однак принципово між цими двома таборами склад сил не зміниться. Отак вони десь «крутяться» п’ятдесят на п’ятдесят: «помаранчеві» — «біло-сині». І взагалі, я вважаю, що за півроку і навіть за п’ять суттєво ця пропорція не зміниться. Тому радикальних змін не буде. Буде радикальний процес, який не дасть ніяких зрушень.
— В четвер у Черкаси приїздив пан Чорномирдін. Скажіть, що його цікавило?
— Посол Росії приїхав перш за все вручити ветеранам Великої Вітчизняною війни нагороди Російської Федерації. Було кілька бойових нагород, але в основному — це ювілейні медалі, присвячені 300 літтю Санкт-Петербурга.Ними були нагороджені ті жителі Черкас, які брали участь у захисті Ленінграда, під час Другої світової війни. Крім того, ми, звичайно, поспілкувалися щодо питань співпраці між Черкасами, нашою областю й різноманітними регіонами Росії. Плануємо, можливо, вже в травні укласти договір про співробітництво між Черкаською областю та Ленінградською. А щодо зміцнення міжміських зв’язків — між Черкасами, Санкт-Петербургом, Оренбургом. Тому будемо розвивати цю співпрацю, адже це дасть залучення додаткових коштів, інвестицій в Черкаський регіон.
ПЕРШІ СТО ДНІВ
— Яким досягненням на посту мера ви вже можете похвалитися? Що із запланованого не вдалося зробити?
— 100 днів на посаді міського голови — це дуже мало для того, щоб щось серйозне зробити або ні. Мабуть, моє найбільше досягнення — це те, що ми вперше прийняли прозорий і перспективний бюджет міста, заклавши ті статті видатків, які ніколи не закладалися. Ми передбачили три мільйони гривень на будівництво соціального житла, близько двох мільйонів на розробку й коригування генерального плану, а також визначили правила забудови міста, тобто стратегічні речі. Вперше заклали кошти на будівництво нових вулиць, тому що місто може ще рік-два проіснувати в такому стані, а далі перетвориться на Київ, Москву, тобто із суцільними вибоїнами на дорогах, їздою по тротуарах тощо. Для того, щоб цього не сталось — ми вже визначили кілька вулиць, які вже в цьому році мають бути прокладені, й таким чином розвантажать найнапруженіші магістралі міста від транспорту. Ми заклали кошти на придбання нових одиниць в тролейбусний парк, тому що протягом 11 років тролейбуси не купувалися в Черкасах. Перші придбали в січні цього року і плануємо ще до кінця року отримати вісім — дев’ять нових одиниць. Тому я вважаю, що це найважливіше, що вдалось зробити, бо без планування майбутнього, без інвестицій в мережі — місто просто буде приречене латати дірки. І щоб даремно не викидати ці кошти, треба вкладати їх в майбутнє. Я вважаю, що успішний бюджет ми ухвалили завдяки тому, що працювали в двох напрямках: з одного боку — скорочення витрат, а з іншого — збільшення доходів. І нам вдалося як в одному напрямку просунутися, так і в другому.
— На якому етапі розвитку зараз програма вдосконалення медичної галузі міста?
— Ми вже затвердили нову програму, яка докорінно відрізняється від попередньої і вже з початку цього року почали реформування медичної галузі. Там є кілька напрямів. По-перше, спеціалізація лікарень. Ми їх чітко визначимо на лікувальні заклади трьох ступенів. Перший ступінь — це лікарні невідкладної допомоги, куди входять лікарня швидкої допомоги, якої зараз насправді немає, і пологові будинки. Другий ступінь — лікарні планової допомоги, тобто там, де необхідно здійснювати якісь медичні операції, і де пацієнт не перебуває в критичному стані й може планувати своє лікування на тиждень, місяць. Серед цих лікарень також визначити чітку спеціалізацію. Третій ступінь — це оздоровчий рівень, тобто лікарні, санаторії, де пацієнти проходять період відновлення (відновлювальна медицина, післяопераційна, профілактична). Там має бути середній медичний персонал, який би нормально виконував свою роботу. По-друге, створення сучасного діагностичного центру. На нього виділили кошти з міського бюджету, й на сьогоднішній день є домовленість з урядом, що він візьме участь у фінансуванні придбання сучасного обладнання.
— Коли будуть встановлені платні послуги в лікувальних закладах, адже ви про це раніше заявляли?
— Деякі рішення Виконкому вже є і зараз проходять погодження. Підхід такий: невідкладна медична допомога надається тільки за рахунок міського бюджету, а все, що стосується поліклінік, планового лікування — може фінансуватися як за кошти міського бюджету, так і за рахунок пацієнта. Але, якщо відбувається спільне фінансування і десь пацієнту треба платити, то рішення Виконавчого комітету має бути чітко визначеним, яка послуга надається, скільки вона коштує і куди здійснюється оплата. Тобто місто оплачує приміщення, обладнання, заробітну плату персоналу тощо, а пацієнта ми просимо оплатити вартість медикаментів, які йому потрібні для лікування. І їхня ціна (наприклад плівки для рентгену — 12 гривень) має бути затверджена, опублікована в газетах, вивішена на стінках лікувальних закладів. Тоді у лікаря не буде ніякої потреби просити пацієнта, щоб той сходив до кіоска й купив цю плівку набагато дорожче.
— Чи це рішення унеможливить хабарництво?
— Це зменшить кількість хабарів. Та оплата, яку люди сьогодні здійснюють, складається з двох частин: хабарів і компенсації витрат. І це не тільки проблема Черкас, а й усієї країни. Треба нарешті на державному рівні чесно сказати людям, що держава не здатна, не має змоги і не матиме ніколи повністю взяти на себе оплату медичних послуг. Тому треба чітко визначити пропорцію оплати, розумно розподілити її між державою й пацієнтом. А щодо хабарів, то з ними буде набагато складніше боротися, бо значна їх частина носить ментальний характер. Адже у нас чомусь вкоренилася думка, що лікарю треба щось подарувати, віддячити за працю. З цим можна буде боротися тільки тоді, коли ми запровадимо по всій Україні страхову медицину, поява якої буде передбачати платне лікування, що відбуватиметься за рахунок страхових компаній. Внаслідок цього заробітні плати медиків стануть легальними й високими, і тоді відпаде необхідність додаткової віддяки лікареві.
— Яка робота ведеться по відновленню аеропорту?
— Минулого четверга був черговий приїзд комісії по сертифікації аеропорту. Ми усунули вже всі зауваження, крім одного. В нас залишилося ще відновити повноцінну роботу метеостанції. І я думаю, що до кінця березня ми вже сертифікуємо аеропорт. Це не означає, що з квітня почнуть літати, але змога така з’явиться, і я гадаю, що після цього ми зможемо нормально залучити інвесторів для реконструкції аеропорту і виведення його на абсолютно інший якісний рівень.
— Скільки уваги звертаєте розвитку гуманітарного блоку: освіті, краєзнавству?..
— На сьогоднішній день дуже мало. Я, на жаль, зараз більше переймаюся політичними питаннями — це робота з депутатським корпусом, бо значна частина депутатів ще й досі не хотіла б мене бачити міським головою. І другий блок, на який я звертаю основну увагу — це робота комунальних підприємств, утримання житлового фонду. Але я переконаний, що з часом, при упорядкуванні роботи в міській раді й з комунальними господарствами, більше часу буде приділено гуманітарному напрямку.
— Який образ Черкас вам вдалося створити за цей період? По чому знають і впізнають Черкаси в інших регіонах країни?
— Під час діяльності на посаді міського голови мені, на жаль, не вдалося поки прославити Черкаси. Я думаю, що деякі черкаські політики шляхом зриву виборів міського голови двічі за минулий рік «розкрутили» славу Черкас (в лапках) і не лише на Україну — в Європі також, бо Рада Європи цікавилася порушеннями прав виборців Черкас у 2006 році. Якщо говорити про те, що вдалося мені, то я вважаю своїм активом створення й «розкрутку» баскетбольної команди «Черкаські мавпи», яким місяць тому виповнилося лише три роки, але про них уже знає вся Україна й частина Європи.
