У кожному жарті є частка жарту?
Сьогодні словесні й силові битви у Верховній Раді, мабуть, уже не дивують нікого. Стає навіть нуднувато, якщо в новинах немає чергових зведень з шоу — арени під великим куполом. Одних ці сцени забавляють, інших — роздратовують, третіх — примушують глибоко замислитися над тим, що відбувається в країні. Так чи інакше, поступово більшість тих, хто спостерігає за цими міні-олімпійськими іграми перемагає азарт вболівальника. І, безсумнівно, як під час будь-якого змагання, вболівальникам не подобається пасивна гра або явне підсуджування. А цього якраз на арені вдосталь.
Наприклад. Ще зовсім недавно представники від донецьких циганським табором розташувалися прямо під куполом арени, заявивши, що не вийдуть із нагрітого містечка, поки їхній старшой не посяде прибуткове місце. Як з’ясувалося, двотижневого почивання в кулуарах головної арени виявилося достатньо для того, щоб здійснити заповітну мрію. Протиборствуюча сторона яро заявляла про бандитське захоплення спецоб’єкта й неминучу кримінальну відповідальність за нечувану зухвалість. Але, на жаль, чомусь актуальність цього питання поступово відійшла на другий план. Можливо, тому, що один із капітанів олімпійської команди, змінивши колір спортивної форми, вмить змінив думку мільйонної когорти своїх вболівальників. Сан Санич, будучи досвідченим граючим тренером, очевидно, вирішив додати дотепності чемпіонату. І пішла гострота. Гравці «синьо-білих братків» перейшли на силовий стиль. Але збагнувши, що дотепу, крім як нападу на спортивного коментатора, буде замало, додали до свого складу підставних молотобійців. Ті, будучи лише членами дворових команд, що не знають правил вищої ліги, переборщили в силовому стилі. «Помаранчевий» гравець травмований. У відповідь червона картка й «попередження» про кримінальну відповідальність. Але враховуючи, що це були представники команди переможців — пробачили. Адже переможців-то не судять! Наступне коло змагань — звукотропні ігри. На фініші виникла палка суперечка про необхідність відшкодувати фізичний збиток граючим спортсменам. Але, судячи з усього, у команд дещо виснажилися бюджетні резерви, тому відшкодування відклали до кращих часів, із подальшим відшкодуванням, безумовно, за рахунок вболівальників. А далі — змагання яскравіше й ефектніше. У хід пішли позиційні бої з захоплення технічних зон. Знову червона картка з претензією на припинення чемпіонату. Але враховуючи, що за правилами чемпіонат переривати не можна, то в найближчий період головна арена країни буде розділена на чіткі ігрові зони зі своїми укріпрайонами, а тут уже не до червоних карток. Не сумнівайтеся, саме так і буде! Адже в протиборствуючих командах уже визначилися, й досить ефектно діють передові ударні групи з числа «майстрів міжнародного класу». Візьмемо хоча б професійні дії з захисту воріт команди «синьо-білі братки». Цюрко, Геллер, Калашніков, Ілляшов, Тедєєв, Селіваров, Корж — слів немає. Бійці! До речі, бійці вирішили посилити свою гру наявністю вогнепальних засобів. Заборонений прийом? Та ні — червоні картки все одно ж умовні. Так що фінальна гра обіцяє бути особливо цікавою.
Без сумніву в численних вболівальників команди «воїнів- світляків» викликають захоплення блискучі флангові атаки улюбленців по захищеним об’єктам суперника. Визнані форварди Кожемякін, Чудновський, Забзалюк, Воротнюк, Міщенко, Рибаков, Сенченко демонструють не тільки чудову фізичну витривалість, але й відчайдушну зухвалість у проведенні ігрових комбінацій, особливо лінією електрощитових, і попередженню тактичних замислів команди суперника. До речі, у відповідь на вогнепалку «синьо-білих» терміново освоюється великокаліберне оснащення з оптикою під кодовою назвою «світляк».
Про капітанів збірних команд і говорити не доводиться. Тимошенко, Турчинов, Богатирьова, Чечетов, Симоненко, Мартинюк, поза сумнівом, — вища ліга. Аси!
Задля об’єктивності, необхідно зазначити, що істотно знижує загальне враження про чемпіонат команда «помаранчевих». Тут тренеру явно необхідно посилено попрацювати з гравцями, які хронічно втрачають орієнтацію на ігровому полі й колірні відмінності команд. Відчувається перенасиченість кандидатів на капітанську пов’язку, так ще з претензіями на пов’язки з інших команд, а ось грати на полі нікому.
Ну й як водиться під час організації ігор на такому високому рівні, не обійшлося без групи висококласних масажистів загального користування. Болдирєв, Цушко, Бокий, Ляшко, Безпалий — поза конкуренцією, хоча група «червоно-рожевих» масажистів на чолі з Балгою й Грачом уже починає складати відчутну конкуренцію.
А ось із суддівським складом поки явно не гаразд. Обидва Вітьки відверто не дотягують до вищої ліги. Так, до суддівської майстерності обом поки що далеченько.
Загалом, звичайно, чемпіонат цікавий, якщо не брати до уваги те, що ці ігри не до місця, адже, як відомо, видовища без хліба ні до чого хорошого не приводять. Так може, поки не пізно, відкласти все-таки чемпіонат до кращих часів і з новими командами?
