Борис БЕСПАЛИЙ: «Конституційних причин для розпуску парламенту нині немає, а ось моральні є»
«Насамперед тому, що чимало фракцій проводять політику, що кардинально відрізняється від їхнiх передвиборних обіцянок. Так вважає нашоукраїнець Борис Беспалий. Про подробиці засідання ради партії «Наша Україна», необхідність вдосконалення Основного Закону, бюджету на наступний рік та причини протистояння президентської та прем’єрської канцелярій розповів Борис БЕСПАЛИЙ в інтерв’ю «Дню».
— Депутати від опозиції під час бюджетних слухань неодноразово наголошували на антисоціальній спрямованості фінансового кошторису на наступний рік. Більше того, після прийняття в цілому проекту бюджету-2007 окремі представники «Нашої України» публічно говорили про те, що нині Президенту було б доцільно накласти вето на бюджет і розпустити парламент. Чому опозиція, так жорстко критикуючи бюджет, не завадила його прийняттю?
— Діяти треба адекватно. Голосування щодо бюджету висвітлило розклад голосів у парламенті: люди побачили і оцінили, хто і як голосує. Підстав для блокування трибуни цього разу не було, бо ще не вечір — є ще право вето Президента. Гадаю, що у цьому випадку цей інструмент кращий за блокування трибуни: адже ми не хочемо зривати бюджетний процес, ми прагнемо лише змінити його антисоціальне спрямування. Ймовірно, що Президент скористається вето щодо цілої низки положень бюджету-2007. (Це інтерв’ю Борис Беспалий давав за день до вчорашнього рішення Президента, який наклав вето на закон про бюджет і направив його зі своїми пропозиціями назад до парламенту. — Ред. )
Чому цей бюджет антисоціальний? Хоча б тому, що він закладає падіння рівня мінімальних пенсій, зарплат бюджетників відносно зростання цін, тобто — зниження життєвого рівня більшості українців. Крім того, у десятках випадків передбачено, що бюджетні кошти розподілятимуться у ручному режимі —постановами Кабміну. Чи треба пояснювати, що тут криються величезні можливості для зловживань, підкупу, корупції.
— Тобто, як на вас, нині немає жодних підстав для розпуску Ради? Але ж опозиція каже, що вони є і, більше того, її представники називають навіть час «Ч». Приміром, Юрій Луценко нещодавно натякнув, що перевибори будуть тоді, коли з’являться перші бруньки.
— Правових підстав для розпуску Верховної Ради на сьогоднішній день дійсно немає. А моральні є. Адже ряд парламентських фракцій діють всупереч тому, що вони обіцяли виборцям. Приміром, соціалісти йшли на вибори як політична сила, що підтримує Президента Віктора Ющенка, його політичний курс. А що ж вони зробили? За посади перекинулись до Януковича.
Чи комуністи. Вони що обіцяли своїм виборцям — зблокуватись у парламенті з мільярдерами? А потрапивши туди, хутко обміняли Леніна на Януковича. Та, на жаль, серед підстав дострокового переобрання парламенту не передбачено такої — за обман виборців.
— Останнім часом через часто ситуативне голосування правлячої більшості оглядачі прогнозують розпад коаліції. Та й самі комуністи заявляли, що не виключають свого виходу із тандему ПР— СПУ—КПУ. Якщо коаліція таки зазнає тріщини, ви продовжите перемовини про входження до складу парламентської більшості «Нашої України»?
— На мій погляд, це питання не має реальної основи. А останній том Жюля Верна я прочитав тридцять років тому. Більше коментувати тут нічого.
— А обрання пана Балоги на посаду голови ради партії прокоментуєте?
— Я завжди казав, що цю посаду не буде обіймати «парашутист», який лише вчора вступив у партію, а вже позавчора став її головою. Що ж до Віктора Балоги, то він в «Нашій Україні» з 2001 року, з першого року її існування. Він потужний організатор і відповідає тим критеріям, згідно з якими і я, й більшість партійців бачили майбутнього голову ради партії. Інша справа, що в окремих партійців, у тому числі й у мене, були і є сумніви щодо можливості поєднання роботи голови Секретаріату Президента (а ця робота є постійний форс-мажор) із посадою голови ради партії, яку теж неможливо виконувати на аматорських засадах. Тут є проблема. Як впорається з нею навіть такий ефективний менеджер, як В.Балога, покаже майбутнє.
— Після призначення Віктора Балоги на цю посаду пересічні партійці не приховували несподіваність внесення його кандидатури.
— По-перше, не призначення, а обрання. По-друге, це прізвище невипадкове. До речі, в обласних організаціях обговорювалися різні кандидатури, серед них, нехай і не найчастіше, називали і Віктора Івановича. Але ряд територіальних організацій «Нашої України», конкретно вісім із 27, заявили, що підтримають ту кандидатуру, яку запропонує почесний голова партії Віктор Ющенко. Як відомо, кандидатуру Віктора Балоги запропонував саме він.
— Віктор Ющенко назвав пана Балогу тимчасовою фігурою на чолі партії. Як ви вважаєте, взимку, на черговому з’їзді «НУ», є ймовірність, що він і надалі залишиться на цій посаді?
— Президент як ніхто знає рівень завантаженості голови свого Секретаріату, і тому, гадаю, він висловив сумнів щодо доцільності тривалого поєднання цих посад. Зрештою — час покаже. Прагматики стверджують, що немає нічого більш постійного, як тимчасове. Що ж до наступного з’їзду, то він ще не призначений.
— Чому кандидатуру Віктора Балоги підтримали аж з третьої спроби?
— Демократична партія…
— А чому Демократична партія не пускає на такий захід пресу?
— Навряд чи хтось заперечуватиме, що у вищій політичній лізі «Наша Україна» є найбільш відкритою, пригадайте лишень наші бурхливі з’їзди під кінокамерами. Думаю, якщо провести порівняльний аналіз щодо відкритості провідних політичних сил, то «Наша Україна» переможе якщо не нокаутом, то за явною перевагою.
Але робоче засідання ради партії не є з’їздом. Я хотів би послатися на політичного класика, колишнього британського прем’єр-міністра Ллойд Джорджа. Мотивуючи, чому він проти присутності журналістів на засіданнях Версальської конференції, Ллойд Джордж пояснив: «Я хочу дозволити собі розкіш інколи погоджуватися зі своїми колегами».
— Головне завдання, яке нині стоїть перед Віктором Балогою?
— Це питання до Віктора Івановича.
— Але ж на засіданні ради були окреслені його завдання як голови?
— Там, знаєте, не було такої атмосфери, коли директор скликає нараду і ставить якісь несподівані завдання. «Наша Україна» має партійну програму, є виборчі програми Президента і нашого виборчого блоку, зрештою, на третьому з’їзді партії в їх розвиток була ухвалена програма дій. У цих документах містяться наші відповіді на виклики часу, наші відповіді на всі актуальні запитання, часом незручні та гострі. А на раді партії йшлося про те, як виконувати завдання, визначені цими документами, як для цього розвивати партію. Адже обличчя партії — це, передусім, її політична позиція, що має дві складові: програмні документи і дії на їхнє виконання. Це і є тим головним, для чого існують політичні партії.
— Як ви вважаєте, політична сила, лідером якої є людина при владі, може користуватися довірою у суспільстві?
— Може, але формула «партія влади» ніколи популярності не додає, швидше навпаки. Класичний приклад — Вінстон Черчілль, який очолював Британію у найжорстокішій з війн і програв ординарні вибори в 1945 році! Чому ж так відбулося? Можливо тому, що він асоціювався у нації з тяжкими випробовуваннями: кров, піт і сльози. А після такої війни потяг у людей був до протилежного. В Україні восени 2004 року планка суспільних сподівань була надвисокою, ніяка реальність їх не змогла б задовольнити. Інша справа, що «помаранчева» влада не найкращим чином використала свої можливості.
Щодо рейтингів. «Курчаток восени рахують», а голоси — на виборах. Між виборами можуть бути рейтингові коливання, то справа другорядна, головне — робота: систематична, наполеглива, послідовна. І тоді успіхи будуть стабільними, а партія матиме підтримку людей всерйоз і надовго. До успіхів — не через маніпулятивні технології, а через роботу.
— До речі, щодо тези: «всерйоз і надовго». Саме так про свій уряд під час недавньої поїздки до США сказав Віктор Янукович. Як ви вважаєте, чи протримається Кабмін на тлі постійних розмов про перевибори, до 2011 року?
— Будь-який уряд при успішній роботі має хороші шанси. А при поганій — погані. Остаточно оцінювати роботу чинного уряду ще зарано, але проміжну оцінку я б поставив невисоку. Приміром, геополітичні орієнтири — це ж не просто вибір між НАТО чи ЄЕП. Це — вибір способу життя в Україні. НАТО — це не тільки потужна військово-політична машина, а й найвищі у сучасному світі стандарти прав людини, стандарти ринкової економіки і соціальних гарантій для людей. Це — рівень життя сучасних європейців. А ЄЕП — це ледь модернізований «совок». Тож сучасний курс команди Віктора Федоровича вкладається у формулу: вперед у минуле. Якщо він буде і надалі його втілювати, то шанси його ніякі. Але він може змінити свою політику, а отже, і перспективи.
— Ви є заступником голови комітету з питань правової політики. Як ви вважаєте, з точки зору права, як можна охарактеризувати співпрацю уряду і президентського Секретаріату?
— Дуже хороше запитання. Ці відносини — вирок конституційній реформі. Вона внесла таку плутанину у ці взаємини… Ця конституційна реформа — суцільний хліб суддям та адвокатам. Тому «Наша Україна» й ініціює її вдосконалення.
— Припустимо, група експертів чітко пропише усі неузгоджені моменти в Основному Законі. Але ж не виключено, що якісь пункти будуть «незручними» для депутатів. Де гарантія прийняття цих змін, коли саме парламент і затверджує Конституцію?
— Передусім створювати потрібно не комісію чи круглий стіл. Це все засоби. Створювати потрібно текст змін до Конституції. Далі цей текст має пройти якнайширше обговорення. Потрібно простими людськими словами пояснити, що саме і для чого пропонується змінити. Що власне змінила конституційна реформа? Стільці переставили у трикутнику: кабмін—парламент—президент? Для людей там нічого немає, і обговорювати їм було нічого. Але ж за десять років, що минули від прийняття нової Конституції, накопичилось чимало питань, які всіх нас як громадян стосуються. Зокрема, в сфері громадянських прав і соціальних гарантій. Скажімо, право на доступне і справедливе судочинство. Де воно? Або гідні соціальні стандарти? Де вони? Переконаний, ті пропозиції, які матимуть фахове наукове обґрунтування і отримають широку народну підтримку, парламент теж підтримає.
— Як ви вважаєте, політреформа запрограмована на конфлікт президентської та виконавчої влади, чи все ж в значній мірі все залежить від особистих стосунків чиновників з Банкової та Садової?
— В основі все ж таки правові суперечності. Плутанина у повноваженнях завжди породжує конфлікти. За таких умов призначте на ключові посади найкращих друзів, через деякий час вороги їм вже не знадобляться. У нашому випадку є перекіс повноважень на користь Кабміну.
Нікуди не подітись нам і від власної історії. Команди Віктора Ющенка і Віктора Януковича історія розділяє, атмосфери довіри між ними немає. Робота для України мала б об’єднувати, але буває так, а буває й інакше Скажімо, Олександр Мороз для мене залишається політичним зрадником, який обдурив і Президента та його команду, і своїх виборців. Однак під час розгляду питання про Голодомор 1932—1933 років він витримав відповідальну, патріотичну позицію. Минуле не має роз’єднувати назавжди і в усьому. Кожна політична сила, кожна людина має шанс стати кращою. І якщо уряд Віктора Януковича знайде в собі сили, аби перестати бути кремлівською тінню в Україні, а стане українським патріотичним урядом, я це буду тільки вітати. Та, на жаль, для такого оптимізму поки що немає аргументів.
