РЕЗОНАНС

Церкви на грішній землі

У газеті «День» від 4 жовтня 2006р. повідомлення Клари Гудзик про те, що «УПЦ Московського Патріархату скаржиться Конференції європейських церков, а протоієрей Олександр висвітлив проблему надання канонічній церкві в Україні статусу юридичної особи, реституції майна та розповів про «численні перешкоди», що постають на шляху соціального служіння церкви».

Але тут проглядається не любов до ближнього та до Бога, а більш приземлені справи — загарбати для МП більше землі та церковних споруд. Для цього й будують нові церкви (хоча, і в існуючих майже немає віруючих). Особливо наполягають на будові нових церков у містах, де земля дуже дорога (в Києві навіть МП наполягає на будівництві церкві у сквері). І навіщо нові церкви, при тому, що населення України щорічно скорочується на 500 тис. осіб (на 350—360 тисяч — природне скорочення та на 90 тисяч, які щорічно мігрують з України, про що повідомило УТ в програмі «Толока»).

Чому активізувався МП? Тому що, коли працював п’ять- шість років тому 25 канал телебачення, то священники МП казали, що їм добре допомагав пан М.Я. Азаров і закликали голосувати за нього. Тому зараз, коли пан Азаров — друга людина в Уряді України, МП зробить все, щоб у його підпорядкування перейшло найбільше землі та церковних споруд. Тому й землю під будівництво нових церков треба давати лише в оренду і за такими ж цінами як і для інших установ. Отже, не виключено, що вони в подальшому будуть продавати церковні споруди разом із землею (якщо населення України скоротиться ще на 5 — 10 мільйонів осіб), бо нікому буде ходити у всі церкви.

При встановленні податку на нерухомість треба встановлювати й податок на церкви, бо в іншому випадку землі України забудують церквами всіх конфесій.

Цікаво тільки, наскільки заповнюються церкви віруючими, особливо православними? Чи платять церкви податок за землю, де є їхні споруди? Чи обкладається податком торгова діяльність церков? (відгук на статтю Клари ГУДЗИК «Церкви світу», газета «День», середа, 4 жовтня 2006)

Похибки підрахунків — помилка лічильників чи уряду?

У газеті «День» від 20 вересня 2006 р. Юрій Бойко у своїй статті «Новий енергетичний порядок» порушив питання газової проблеми. Він стверджує, що власний видобуток газу 2005 року склав 20,2 мільярда кубометрів. А населення України споживає 33,2 мільярда, з яких 1,1 припадає на бюджетні установи та 14,4 мільярда — на підприємства «Теплокоменерго». Таким чином, споживання на 14,4 мільярда перевищує видобуток.

Як сказала у своєму виступі Ю. Тимошенко, 2005 року власний видобуток газу — 20,5 мільярдів кубометрів, а населення споживає 19 мільярдів кубометрів, і, мовляв — 7,5 мільярдів дешевого українського газу йде на експорт російського газу в Європу.

Одразу виникає питання до уряду: чому Україна витрачає газу в три рази більше, тільки на потреби населення, ніж Польща, яка на населення і промисловість витрачає 11—12 мільярдів кубометрів? Де крадуть?

По-перше, Україна не має на своїй території лічильників газу на трубах з Росії. Дев’ять лічильників в Росії, два — в Білорусі. Зараз навіть ЄС хоче допомогти Україні встановити лічильники. А корупціонери не втратять свій шанс заробити гроші на маніпуляціях з лічильниками.

Крім того, втрати в котельнях і на теплотрасах тепла досягають 60%. І це повинні сплачувати люди? Немає лічильників і в квартирах, а через не утеплені вікна втрачається до 60% тепла.

У під’їздах пропонували встановити автоматичне освітлення: людина зайшла — ввімкнулося світло, а потім саме вимкнулось, як вже давно є на Заході. Це дало б змогу зекономити електроенергію на 97%.

У ЗМІ були повідомлення, що оплата за використаний газ населенням перевищує його надходження — фактично, в людей крадуть гроші.

Газета «Голос України» писала, що після установки лічильників виявилося, що за воду (гарячу і холодну) довелося сплачувати в п’ять разів більше з населення та у 20 разів більше з установ (шкіл, дитячих садків та ін.).

У своєму виступі на радіо «Ера» депутат Верховної Ради Вахга сказав: «Купуючи газ в Туркменістані за низькою ціною і погодившись купувати його через посередника за значно вищою ціною, корумпціонери у Києві отримували щодня по 10 мільйонів доларів». І це повинен сплачувати український народ?

Ще за перше правління Л. Кучми планували за п’ять років встановити лічильники води, опалювання, газу, придбали їх за кордоном, налагодили вітчизняне виробництво, а потім все це припинилося.

Голова Державного комітету з енергозбереження Юрій Шульга ще 2002 року зазначав: «Встановлення лічильників гальмують енергопостачальні організації». І напрошується висновок: якщо навести порядок у державі та не давати стільки красти, то треба не збільшувати тарифи, а зменшувати.

Верховна Рада блокує закон зі стимулювання економії енергоресурсів. Його пропонував міністр Скляров, який від’їхав до США. Він же пропонував будівництво заводу електроламп з більшим КПД (що дало б економії двох ТЕЦ). Але посередникам треба не економити, а заробляти гроші на зубожінні свого народу.

Без встановлення лічильників опалення, води і газу — порядку в Україні не буде. Уряд надалі буде обкрадати народ. А між тим, Україна може скоротити витрати газу для населення на 50%. (відгук на статтю Юрія БОЙКО «Новий енергетичний порядок», газета «День», №158, середа, 20 вересня 2006)

Російська та українська мова: знайдіть відмінності

У газеті «День» від 29 вересня 2006 р. Микола Сірук у своїй статті «Контрпродуктивна заява» висвітлює те, яким чином Росія розігрує в Україні мовну проблему. На цю ж мовну тему в цьому ж номері газети можна прочитати лист Сергія Стефанко «Мовна анархія, або Битий небитого везе».

На жаль, ЗМІ України не проаналізували навіть останній перепис населення і ніхто з керівництва також не використовував дані перепису. А за даними перепису видно, що Україна — переважно слов’янська держава: лише «русские» та українці складають 95,1% населення (77,8% — українці та 17,3% — росіяни). Але якщо взяти дитяче населення, то за даними перепису, 82,9% у нашій державі українських дітей та 12,7% — «русских». Ось про це всі й мовчать. Тобто, шкіл з російською мовою навчання і повинно бути — 12,7%.

Чомусь Україна не протестує проти того, що в Росії практично відсутні українські ЗМІ, що російські ЗМІ надають лише негативну інформацію щодо України. Та і ЗМІ нашої держави про це майже не згадують. А зараз, коли до влади в Україні прийшли такі «антиукраїнські» особи, як В.В. Корнілов та М.Я. Азаров, про що пише С. Стефанко, русифікація України посилиться.

По суті, вся антиукраїнська діяльність в Україні — це і антислов’янська, і антиросійська, бо в Росії зараз 25 мільйонів мусульман та 20 мільйонів нелегальних мігрантів. Тобто, більшість працездатного населення «не русские», а так звані проросійські сили в Україні, працюють на олігархів та бюрократів Росії. Російський народ, і у першу чергу «русские», вимирають та вироджуються через алкоголізм. На жаль, у селах України також існує така проблема, але про це так прямо в ЗМІ України не пишуть, у той час як російська преса цього не приховує. Гадаю, якби українські ЗМІ тільки передруковували деякі висловлювання засобів масової інформації Росії щодо демографії, екології, то прихильників Москви було б менше в Україні. Якщо б ЗМІ України постійно доводили до відома населення демографічні данні народжуваності, смертності по областях та прогнози на майбутнє в цьому питанні (а вони прогнозують «вимирання» як «русских», так і українців, значне скорочення дитячого та працездатного населення), то так званим проросійським силам було б значно важче вести свою підривну діяльність в Україні. (відгук на статтю Миколи СІРУКА «Контрпродуктивна заява», газета «День», №165, п’ятниця, 29 вересня 2006)

Владислав КОМОВ, лікар, пенсіонер