Зрозуміти іншого

Людмила Уліцька запустила новий дитячий літературний проект «Інший, інші, про інших». Це серія книжок, що мають навчити дітей основ терпимості до різних народів і культур. Світ побачили чотири перші томи: «Стрічки, мережива, черевики» Раїси Кирсанової, «Подорож по чужих столах» Олександри Григор'євої, «Сім'я в нас й у інших» Віри Тименчик і «Великий вибух і черепахи» (про виникнення світу з погляду міфології та науки) Анастасії Гостєвої. Зрозуміти іншого — в цьому й полягає значення проекту Людмили Уліцької. А розуміння, звісна річ, спирається на знання. Абхазець Даут із книжки Віри Тименчик «Сім'я в нас й у інших» із подивом дізнається, що батьки його однокласника Кирила розлучені. А в книжці Анастасії Гостєвої «Великий вибух і черепахи» хлопчик Кирило з'ясовує, що міфологічні уявлення про походження Всесвіту підтверджуються сучасними науковими концепціями. Відмінності у звичках, одязі, їжі, раніше розпорошені у просторі та часі, в сучасному світі наче зібралися воєдино. До речі, саме тому історичний і географічний аспект у всіх чотирьох книжках домінує. У сучасному «маленькому» світі, в якому все близьке, все по сусідству, географічні й історичні особливості виявляються більш ніж актуальними. З розмаїттям треба щось робити, тобто якось його приймати. Адже із запитання «Як правильно?» починається людське життя (виховання, принаймні). І що означає тепер це «правильно», якщо правила можуть бути різні, якщо інші не віддалені від нас, але поруч із нами? І головне — що нас, таких різних і несхожих, об'єднує; що стоїть за відмінностями; що, зрештою, дозволяє зрозуміти та прийняти кожного? Про новий проект Людмили Уліцької інформує www.izvestia.ru.

— Терміном «інший» окреслюють образ будь-якої людини — не такої, як ти сам, але і не ворога. Що ви вкладали в це поняття, коли давали назву проекту?

— Ви цілком праві — йдеться саме про людину, яка не така, як ви. Ми живемо сьогодні в суспільстві, де цей «інший» часто породжує нерозуміння, роздратування, неприязнь і навіть ненависть. І ця ненависть інколи виявляється результатом забобонів і неуцтва.

Убивства в підворіттях і на площах Москви, Петербурга та Воронежа чорношкірих студентів, китайських торговців і таджицьких дівчаток — знак жахливого стану нашого суспільства, яке не хоче брати на себе відповідальність за озвірілих малоліток із чавунними мізками та сталевими заточками. Потім цих недоумків саджають у в'язниці, і вони виходять звідти довершеними злочинцями.

Їм наші книжки не допоможуть, бо ця молодь узагалі нічого не читає, тим паче повчальну літературу. Але нічого, крім цієї «цибулинки», я не можу запропонувати.

— Які ще книжки заплановані?

— Про сварки та примирення, про різні професії, про народження і смерть — як вони сприймаються в людей різних культур, про кару, про бідних і багатих... Багато різних ідей...

— Книжка про професії якось перекликатиметься з хрестоматійною «Ким бути»?

— Ні, тут йдеться зовсім про інше — про існування «престижних» і «непрестижних» професій. Про зміну цих уявлень. Наприклад, у 1990-ті в нашій країні було скрутно з продуктами, і не те що бути м'ясником, а навіть мати знайомого м'ясника було дуже корисно. А в інших країнах, інших культурних системах м'ясник вважався особою «недоторканою», йому й руки не подавали. У ті ж 1990-ті роки, за результатами опитування школярів, з'ясувалося, що якийсь величезний відсоток школярок хоче стати валютними повіями. Отже, у свідомості цього покоління «найдавніша професія» здавалася престижною!

Хотілося б розповісти про ті професії, які в нашій країні сьогодні не мають високого престижу, але в усі часи представники цих професій оточені пошаною та повагою — я маю на увазі лікарів і вчителів.

— Я чула, що повинна з'явитися книжка про стосунки між статями. Чим вона радикально відрізнятиметься від тієї ж книжки про сім'ю?

— Ця тема в нас навіть не у другій черзі. Відкладена «на потім». Це — чоловік і жінка в культурі. Їхні різні ролі в різних суспільствах — ось що тут для нас найважливіше. Головна ідея проекту все-таки пов'язана з вихованням толерантності, і тут є про що поговорити за рамками «сімейної» теми.

— До речі, в «сімейному» томі, зокрема, розглядається одностатевий шлюб, про який одна з героїнь — тітка Нюра — каже, що, мовляв, «не треба дітям голови забивати» і «в наш час таких у в'язницю саджали». Ви не боїтеся, що так само можуть відреагувати дуже патріархальні читачі?

— Обов'язково будуть такі читачі, які відреагують, як тітка Нюра. Ми до тітки Нюри ставимося з великою повагою, вона чудова бабуся, але хотілося б, щоб було менше людей, які поділяють її установки. Для того й книжки написані. Ми не вербуємо підростаюче покоління в лави гомосексуалістів, але хотіли б бачити молодь здоровою, але більш терпимою.