Батіг і пряник

Країна може розвиватися динамічно лише в тому випадку, якщо не тільки має у своєму розпорядженні достатній енергетичний потенціал, а й здатна його ефективно використовувати. Це не дуже приємне для України узагальнення зробив керівник новоствореного Національного агентства з питань ефективного використання енергоресурсів Євген Сухін (свого часу він очолював компанію «Ітера-Україна», а потім вирушив у самостійне економічне плавання та зайнявся, зокрема, проблемами енергозбереження). За його словами, енергоємність у нашій країні в 2,6 разу вища, аніж у будь-якій розвиненій країні. А, наприклад, від Японії, ми відстаємо втричі. Щоправда, процес зниження енергоємності в Україні вже почався, і його динаміку протягом останніх років Сухін називає хорошою, але зазначає, що цим країна зобов’язана стабільним цінам на енергоносії, та прогнозує, що надалі через зростання цін такого зниження енергоємності чекати вже не доводиться.

І тут Сухін, начебто навіть недоречно, каже: «Слово «енергозбереження» треба просто забути, — і пояснює: — Найбільше енергозбереження досягається тоді, коли ніщо не працює, але економіки при цьому не буде ніякої». Він закликає приділяти більше уваги енергоефективності, що вимірюється енергоємністю виробництва або енергоємністю валового внутрішнього продукту. Згідно з недавно прийнятою енергетичною стратегією країни, до 2030 року передбачено знизити цей показник в 2,2—2,4 разу. Однак за цей період ВВП передбачається збільшити приблизно втроє. Тож виконання цього завдання, за словами Сухіна, може привести Україну до стрімкого економічного підйому. Якщо ж не займатися цією проблемою та не добиватися, щоб зростання ВВП постійно випереджало приріст використання енергоресурсів, то країна, як вважає Сухін, не лише отримає «серйозний економічний мінус», а й загалом «економіки в нас не буде».

Щоб уникнути цієї загрози, пропонується розробити та ввести в дію енергетичний кодекс, який би передбачав зокрема відповідальність за марнотратне використання енергоресурсів. Тим паче, що сьогодні в Україні відсутнє, на відміну від інших держав, відповідне законодавство. Чи потрібна в такому суто економічному питанні, як енергоефективність, відповідальність, аж до карної? На підтвердження Сухін розказує про те, чим обертається для країни щорічна перевитрата 30% питної води. Тільки для того, щоб подати цей об’єм води в будинки, треба витратити понад мільярд кіловат-годин, а для виробництва такої кількості електроенергії необхідні 146 тисяч вагонів вугілля. І тільки для того, щоб перевезти цей вантаж, потрібні 180 мільйонів гривень.

Аналізуючи енергетичну стратегію країни, Сухін відзначив як завдання першорядної ваги зменшення споживання природного газу з 76 мільярдів кубометрів до 49 мільярдів. А енергозалежність щодо нафти й газу з нинішніх 55 до 11,5% у 2030 році. Для цього слід практично вдвічі збільшити використання свого власного ресурсу — кам’яного вугілля.

Разом із тим, Агентство збирається зосередитися на стимулюванні використання альтернативних і відновлюваних джерел енергії, частка яких в енергобалансі виросте до 19%, що відповідає європейським стандартам. Це дозволить замінити дедалі дорожчий імпорт і зміцнить енергонезалежність країни. За словами Сухіна, тільки так звана зелена відновлювана технологія забезпечує деяким європейським країнам до 24% споживаних енергоресурсів. На думку голови Агентства, Україна спроможна замінити до 30—40% традиційних енергоносіїв (нафта і газ). Для цього можуть бути використані так званий синтез-газ і шахтний метан (останнього можна щорічно видобувати 4—5 мільярдів кубометрів), а також мала гідроенергетика, яка поки що не отримує підтримки, але, за даними Агентства, може забезпечити 4—5 мільярдів кіловат-годин електроенергії (були згадані також сонячна та вітроенергетика, однак у них Агентство, мабуть, не особливо вірить і не вважає їх вирішальними для України).

Водночас не викликає сумнівів, що в Агентства можуть з’явитися якісь пріоритетні або навіть улюблені види відновлюваних енергоресурсів. Так, Сухін не без гордості демонструє журналістам слайд, а згодом обіцяє провести екскурсію на розроблений його конструкторським бюро і змонтований у селищі Клавдієве під Києвом завод з отримання синтез-газу з біомаси, а точніше — тирси (надалі він, мабуть, зможе працювати також на торфі та бурому вугіллі). Продуктивність установки — дві тисячі кубометрів газу на годину. На думку Сухіна, в перспективі його потужність може бути доведена до п’яти тисяч кубометрів, а поширення цієї вітчизняної технології (на одному майданчику передбачається розміщувати до 50—60 таких блоків) може забезпечити країні заміну 20—25 мільярдів кубометрів природного газу. Твердження поки що, треба сказати, досить спірне, і добре, що Сухін це як винахідник (він має у співавторстві відповідний патент) добре розуміє. Проте як керівник Агентства він, мабуть, має можливість просувати своє дітище, і вже в червні воно буде перемонтоване та встановлене на одному з працюючих енергогенеруючих об’єктів і, за задумом, допоможе суттєво скоротити використання природного газу. Більш того, Сухін навіть вважає, що його технологія для України більш перспективна, ніж нарощування видобутку вугілля. Без особливого ентузіазму відгукується він і про будівництво нових атомних станцій («стратегічно — так, а тактично — давайте будемо думати, оскільки на це потрібні дуже великі кошти»). «Якщо ми доведемо, що «зелена» енергетика більш конкурентоспроможна порівняно з іншими видами енергетики, то вона розвиватиметься в Україні більш високими темпами», — стверджує Сухін. Чи можна його в цьому дорікати? А що як ми справді відкрили щось своє? Але ось аналогічне агентство в Німеччині для розвитку подібних проектів має можливість щорічно пропускати через себе три мільярди євро. Ціна цих кредитів — 0,75% річних, причому їх видають на 40 років, і в перші 15 років, як розповів Сухін, не повертаються. А його відомству бюджет передбачив 383 мільйони гривень під 10% і лише на п’ять років. «Крім батога (відповідальності за марнотратне використання енергоресурсів. — Авт. ). нам потрібен ще й пряник, — каже Сухін і розповідає, що в тій же Німеччині людині, яка побудувала електростанцію, що працює на зеленій енергії, уряд одразу повертає 30% витрат. «Без преференцій і нам зеленої енергетики не підняти», — зазначає голова Агентства, яке відає енергоефективністю.