Почім любов до народу?
Принципово дискримінаційна позиція чи то керівників російського Газпрому, чи то російського уряду щодо постачання газу Україні за ціною у 230 доларів США за 1000 м куб. начебто сприяла консолідації українського суспільства.
Насправді ж газове протистояння двох господарюючих суб'єктів спричинило небачену активність всіх політичних сил України, які гуртом і поодинці кинулись рятувати національні інтереси України. Начебто вони раніше про це не знали, тобто знали, але чекали, коли рак на горі свисне. Народ почув прізвища представників влади, які, нібито дбаючи про національні інтереси України, при укладанні цієї угоди були позбавлені права вибору і підписали її, не заглиблюючись в суть цих інтересів. Оскільки Конституція України — ні та, що була до 01.01.2006, ні та, за якою живемо з 1 січня, як не визначає саме поняття національних інтересів, так і не покладає обов'язку по їх захисту на жоден інститут держави.
Закон України «Про основи національної безпеки України» все ж містить таке юридичне поняття, як національні інтереси, суть яких зводиться до життєво важливих матеріальних, інтелектуальних та духовних цінностей українського народу як носія суверенітету та єдиного джерела влади. А ще закон визначає національні інтереси як визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток.
Саме до сфери національних інтересів слід віднести, окрім постачання газу, ще й такі життєво важливі матеріальні складові добробуту українського народу, як мінімальна заробітна плата, прожитковий мінімум, мінімальний розмір пенсій, допомога немічним тощо.
Зрозуміло, що ця складова національних інтересів не є вигідною у веденні публічної дискусії ні для самої влади, ні для широких опозиційних кіл у парламенті. Так, в одному з перших своїх інтерв'ю в новому році молодий віце- прем'єр із соціальних та гуманітарних питань В.Кириленко зазначив, що Законом України «Про Державний бюджет» з 01.01.2006 передбачено збільшення мінімальної заробітної плати із 332 грн. до 350. Він також сказав, що будуть збільшені прожитковий мінімум, мінімальний розмір пенсій, а також пенсії інвалідам-ліквідаторам аварії на ЧАЕС, інші види допомоги... Цей закон є обов'язковим до виконання чиновниками виконавчої влади, для судової системи і для депутатів всіх рівнів.
Кожного нового скликання народні депутати присягають на вірність Україні та зобов'язуються усіма своїми діями дбати про благо Вітчизни та добробут народу, що має ототожнюватись із відстоюванням національних інтересів. Як дбають? Після минулорічних літніх парламентських канікул суспільство дізналось про новину, в яку одразу й не повірило. Постановою Кабінету Міністрів України міністрам, їхнім заступникам тощо заробітна платня начебто встановлена у 15—18 тис. грн., залежно від стажу, наукових ступенів, інших особливих заслуг. Оскільки народні депутати України за своїм статусом рівні з міністрами, то й їм, за розпорядженням голови Верховної Ради України В.Литвина, зарплатня з 01 вересня 2005 року нараховується у відповідності до цієї урядової постанови. Відомо також, що ані парламент у цілому, ані народні депутати поодинці за півроку до закінчення своїх повноважень не заперечували проти цього «космічного» розриву в розмірах зарплатні зі своїми виборцями...
Однак, за прямою нормою Основного Закону, засади регулювання праці визначаються виключно законами України, зокрема Законом України «Про оплату праці». Джерелом коштів на оплату праці бюджетників є кошти відповідних бюджетів. Усім відомо, з яких саме джерел наповнюються державний і місцеві бюджети — з кишені кожного працюючого громадянина, кожного підприємства і організації, приватного і неприватного підприємця, податків і зборів...
Голова Верховної Ради В.Литвин якось публічно пообіцяв розпорядитися щодо скасування свого ж розпорядження про встановлення розмірів заробітної плати народним депутатам у відповідності до постанови Кабміну. Чи віддав таке розпорядження Володимир Литвин і чи виконуватиметься воно, достеменно невідомо. Але саме за його розпорядженням від 09 вересня 2005 року за №1145, з 01.09.2005 була встановлена заробітна плата народним депутатам у 18341 грн. 55 коп. на місяць. Саме такі суми зазначаються в довідках, які видаються народним депутатам всіх попередніх скликань для подання за місцем проживання для оформлення пенсії.
Справді, закон передбачає, що «...умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.., а оплата праці здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України...». Отже, розмір заробітної плати в державі, в тому числі й для членів Кабміну, й для депутатів парламенту мав би визначатися саме на підставі законодавчого акта України, тобто закону, публічного акта держави. Бо хто саме встановив, що посадовий оклад депутата парламенту дорівнює 6109 грн., а надбавка за особливий характер роботи та інтенсивність праці сягає 6269 грн., премія — 4887 грн. 20 коп. і т.п.? Не може керівник уряду чи парламенту сам собі встановлювати розміри заробітної плати, бо такі розміри й оплата праці здійснюється ще й на основі генеральної, галузевої, регіональної угоди та колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Оскільки визначений мінімальний розмір заробітної плати по Україні становить 332(!)грн., то встановлення самими урядовцями собі таких розмірів оплати праці явно виходило за межі їхніх повноважень.
Куди поділися в цей момент «захисники народу» — комуністи на чолі із вірним ленінцем П.Симоненком та нові захисники, які тепер називаються Народним блоком В.Литвина, який начебто весь від народу і за народ?
Певне, саме з цих 332 грн. і треба виходити, призначаючи розмір заробітної плати усім посадовим і службовим особам органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій. Публічно і прозоро запровадити систему грошового забезпечення від Президента України до державного службовця найнижчої ланки.
Сьогодні вже очевидно, що обіцянка голови Верховної Ради України скасувати своє розпорядження була простим піар-ходом у передвиборній боротьбі за владу.
...Уже розпочалась процедура представлення народу списків партій і блоків (до яких включені за рішенням чи то керівників, чи то керівних органів цих партій «кращі сини та дочки» українського народу) на виборах до парламенту і до органів місцевого самоврядування. Пишні та публічні процедури презентацій виборчих списків засвідчують і добробут на презентаційних столах, і добробут на автостоянках біля під'їздів.
Усього достатньо. Але тільки для себе. Без народу.
То чи дбатимуть вони про добробут українського народу і чи відстоюватимуть національні інтереси як життєво важливі матеріальні, інтелектуальні та духовні цінності українського народу — носія суверенітету та єдиного джерела влади?
