Туманність «Аль-Каїди»

Перефразовуючи відому тезу Карла фон Клаузевіца «війна є продовженням політики іншими засобами», можна сказати, що міжнародний тероризм також є своєрідним продовженням міжнародної політики. Міжнародний тероризм — це недержавне, тобто відкрито не санкціоноване державою як суб’єктом міжнародного права, трансграничне насильство стосовно цивільного населення та інфраструктури, яке має насамперед міжнародно-політичні цілі. В одному зі своїх аспектів міжнародний тероризм характеризується фальсифікованою міжнародно-правовою суб’єктністю. Насильницькі методи вирішення міжнародних питань виводяться за межі міжнародного правового регулювання, контролю й санкцій.

Нині головний, якщо не єдиний інструмент міжнародної терористичної діяльності — це «Аль-Каїда», що являє собою глобальну мережу переважно ідеологічно пов’язаних угруповань, що вкорінюються і діють на національному локальному рівні з активною внутрімережевою координацією та міжетнічною циркуляцією.

Ця організація існує на локальному рівні, будучи при цьому глобальною. І завдає своїх ударів, використовуючи тих людей і ті підрозділи, які не є органічними, національними для даної території. Якщо ми візьмемо теракти в Лондоні, то їх здійснюють пакистанці за походженням, але британці за громадянством. При цьому висуваються вимоги, які торкаються не стільки внутрішньої ситуації в Британії, скільки Іраку й Афганістану.

Нині «Аль-Каїда» є аморфним утворенням, свого роду «туманністю», у якій є більш чи менш «густі скупчення» — регіональні філіали: «Аль-Каїда в Месопотамії», «Аль-Каїда в Європі», «Аль-Каїда в землі Єгипетській», «Аль-Каїда в Берберії» й інші. Плюс до цього існує безліч організацій і угруповань, які буквально тяжіють до «Аль-Каїди» і зливаються з нею.

Останнім часом «Аль-Каїда» формується за принципом інтенціональності. Це означає, що якась група може стати частиною або клоном «Аль-Каїди» за умови, якщо вона цього хоче. Якщо спочатку терористична мережа зростала й збільшувалася за рахунок розділення, то зараз за рахунок додавання. Зародки «Аль-Каїди» з’являються незалежно від основної частини, як свого роду клони, яким ще належить стати або не стати «Аль-Каїдою».

У цьому сенсі показова історія організації «Аль-Каїда в Месопотамії», яка діє на території Іраку. Спочатку це було угруповання «Єдинобожжя і джихад», яке діяло, до речі, в Йорданії, а не в Іраку, а також у Німеччині. Потім «Єдинобожжя і джихад» була буквально прийнята до «Аль-Каїди». Вона зробила заявку і її прийняли. Осама бен Ладен зробив керівника цієї організації еміром (військовим командиром), і вона стала називатися «Аль-Каїда в Месопотамії».

Цей принцип діє й зараз. Буквально днями була опублікована заява нового угруповання, яке називає себе організатором недавнього теракту в Єгипті. І зовсім недавно з’явилася палестинська «Аль-Каїда». При цьому «Аль-Каїда» позиціонує себе як релігійна ісламська організація. Вона дійсно дотримується послідовного ваххабізму, адаптованого до сучасних умов. Але міжнародна терористична активність «Аль-Каїди» призвела до розколу в ісламі. У масовій свідомості та пресі це розділення формулюється як співвідношення традиційного ісламу й радикального ісламу, джихадизму, сектантського ісламу, ісламського фундаменталізму й так далі.

Цей розкол виражається в тому, що значна, в деяких випадках дуже велика частина мусульман, довіряє Осамі бен Ладену як релігійному лідеру. За даними одного американського дослідницького центру, рівень довіри до Осами бен Ладена становить у Йорданії 60% опитаних (2003 року було 55%), у Пакистані — 51% (2003 р. — 45%). У інших країнах відбувається падіння. В Індонезії 2003 року рівень довіри становив 58%, 2005-го — 35%. У Марокко він упав з 46% до 29%, в Туреччині — з 15% до 7% і в Ліваны з 14% до 2%.

Але Осама бен Ладен — це лише уособлення процесів і тенденцій. Специфіка загонів міжнародного тероризму — це наявність у них улема, тобто знавця ісламського права, або спеціального шаріатського комітету. Склалася ціла група улемів у різних країнах, які дають інтерпретацію ісламу в дусі «Аль-Каїди». Звідси можна зрозуміти, чому, наприклад, у Єгипті мусульмани вбивають мусульман. Улеми звинувачують деяких єдиновірців у віровідступництві, кажучи, що вони мусять загинути й проти них має вестися джихад.

Для подолання міжнародного тероризму треба покласти край мобілізації його «піхоти», тобто залученню дедалі більшої кількості людей у різних кінцях світу. Самі мусульмани не повинні потурати тим, хто, звертаючись до ісламу, виправдовує й планує теракти. Більш того, необхідне шаріатське віровчительне спростування ідеології ізоляціонізму, шахідизму, халіфатизму й так далі.