Караїми сигналять: «SOS!»
Голова Асоціації кримських караїмів «Кримкарайлар» Володимир Ормелі вважає, що в Україні необхідно терміново прийняти програму, спрямовану на збереження караїмського народу та його історико-культурної спадщини. Таку пропозицію він висунув під час громадських слухань із проблем кримських караїмів, що відбулися днями в Сімферополі. «Основна наша проблема зараз — зберегти народ, зберегти його етнокультуру, історію», — зазначали практично всі учасники слухань. Актуальність проблеми загострюється тим, що прийняті в Україні та в Криму рішення, спрямовані на збереження культури караїмів і пам’ятників їхньої історії, не працюють у повній мірі, а іноді й просто не виконуються. Водночас ситуація загострюється з кожним роком. Якщо, за даними статистики, на початку ХХ століття у світі нараховувалося 14—16 тисяч караїмів, зараз — лише дві тисячі, у тому числі в Криму 100 років тому проживало близько восьми тисяч караїмів, на сьогодні — лише 740 осіб.
Голова Асоціації кримських караїмів Володимир Ормелі також повідомив, що до революції 1917 року в Криму існували караїмські школи, притулки, бібліотека, випускали журнали караїмською мовою. Зараз нічого цього немає. На його думку, в країні треба розробити системну та комплексну програму із збереження караїмського народу та його історико- культурної спадщини в Україні. Вона, за словами В Ормелі, повинна, зокрема, містити заходи з підвищення народжуваності, допомогу молодим караїмським сім’ям у вирішенні житлових проблем, підготовку національних кадрів й інші заходи, що сприяли б виживанню народу як цілісної спільноти. Така програма, на думку учасників слухань, повинна бути скоординованою із зусиллями інших країн, де живуть караїми, зокрема з урядом Литви, оскільки саме кримські караїми свого часу були переселені до Тракаю, а також Польщі й інших країн.
Крім того, Асоціація кримських караїмів «Кримкарайлар» звернулася до керівництва України з проханням повернути караїмському народу низку культових будівель і національних святинь у Криму, зокрема стародавнє печерне місто Чуфут-Калі — їхнє родове гніздо — і прилегле до нього кладовище-святилище Балта Тиймез під Бахчисараєм.
