Сімейний скандал на очах у російських гостей

Це був великий сімейний скандал, під час якого летіли лише клапті, і відбувалося це на очах у всіх. Щоправда, донині невідомо, чи було потім шампанське. Свідками того, як минулого четверга в Києві завидна пара оранжевої революції — Президент Ющенко та його прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, — вчепилися одне одному у волосся, був щонайменше десяток гостей, переважно представники російських нафтових компаній. Метою зустрічі була, власне, розмова про останні хвилювання на бензиновому ринку в Україні. Завдяки численним свідкам, тепер у газет української столиці інша тема: Ющенко, зазвичай відомий своїми довгими повчаннями, дав минулого четверга своєму темпераментному прем’єр-міністру словесний ляпас.

Чутки про бурчання та ниття, що спостерігаються у відносинах між ними, побутують уже давно. Заперечень і гострих зауважень останнім часом побільшало, проте зовні обидва зберігали самовладання. Але минулого тижня, якщо вірити газетам, усе це вийшло назовні. Якщо зібрати воєдино всі висловлювання авторитетних осіб з обох сторін, то, безперечно, виходить, що драма почалася з того, що Ющенко на очах російських гостей здійснив найгірше з того, що може зробити джентльмен стосовно дами: він вибачився за неї. На думку Президента, уряд Тимошенко припустився помилки, відреагувавши на несподіване подорожчання палива на ринку тим, що встановив максимально можливу ціну на нього.

Багатьох власників заправних станцій, які в результаті цього втратили прибуток, це примусило закрити свої підприємства. Наслідком стали черги біля бензоколонок, двигуни, які працюють із перебоями та чадять через низькоякісне паливо, чорна торгівля та спекуляція, як у кращі часи Радянського Союзу.

Ющенко, за своїм фахом банкір і ліберальний реформатор-економіст, який користується авторитетом за кордоном, очевидно, чекав, що прем’єр-міністр не заперечуватиме главі держави на очах у присутніх, — перебуваючи в колі нафтових королів, він ясно назвав ціновий диктат уряду «таким, що суперечить ринковим принципам», і «надмірним». Але Тимошенко, убивчою зброєю якої є її мова, розшаленіла. Слово за словом — і Президент, зрештою, назвав свій уряд «найгіршим у Європі», запропонував уїдливій Тимошенко піти у відставку та порекомендував їй, якщо вона збирається і надалі так діяти, одразу приєднатися до демонстрантів-комуністів на вулиці, дудіти в дудки та бити в барабани.

Повідомлення багатьох газет про цей інцидент досі не спростовані. Вони підтверджують ситуацію, яка протягом останніх тижнів ставала дедалі очевиднішою: з оранжевою революцією відбувається те саме, що й із багатьма іншими революціями з часів штурму Бастилії. Після перемоги відбувається розкол на якобінців (або більшовиків) і на помірну буржуазію. В Україні ця лінія розколу проходить між Тимошенко та Ющенком. Те, що сьогодні навіть прихильники Тимошенко називають свого прем’єр-міністра через її революційний радикалізм і волю до боротьби проти старих еліт «більшовичкою», свідчить про багато чого.

Визначені максимальні ціни на бензиновому ринку лише ще один приклад політики, що не може допускати революційної боротьби та при цьому бездумно використовує новознайдену державну владу. Причиною цього кроку було переконання Тимошенко, що підвищення цін могло бути лише «саботажем» ворожого «картелю».

Важливішою причиною сутички є боротьба за колишні великі державні підприємства України. Ющенко і Тимошенко, зокрема, одностайні в тому, що окремі сумнівні приватизаційні угоди скиненого режиму Кучми слід переглянути: насамперед угоду з продажу металургійного заводу «Криворіжсталь», яким заволоділи за дуже низькою ціною зять Кучми мільярдер Пінчук і донецький вугільний олігарх Ахметов.

Але існують розбіжності щодо кількості приватизаційних угод, що підлягають перегляду. Тимошенко на початку лютого виступила першою, назвавши 3000 підприємств, приватизація яких була, можливо, незаконною. Ющенко, не бажаючи вселяти невпевненість у впевнено зростаючу економіку своєї країни, негайно викреслив два нулі та повідомив, що він радше думає про 30 підприємств. Інвестори демонструють невпевненість, оскільки, як і раніше, незрозумілими залишаються відносини власності. Стрімке економічне зростання, що становило в першому кварталі 2004 року 10,8%, впало в 2005 році до 5,4%. Суперечку поки що влагодити не вдалося.

Проте коли новина про скандал у керівництві держави стала надбанням гласності, Ющенко одразу запевнив, що він, як і раніше, «довіряє» своєму прем’єр-міністру та має намір разом із нею йти на парламентські вибори 2006 року. Тимошенко, зі свого боку, заявила, що вона збирається працювати «в команді» Ющенка «ще багато, багато років».

Тобто, формально проблема для громадськості врегульована. Принаймні, питання про шампанське на тій конфіденційній зустрічі минулого четверга все ж залишається неясним. Тоді як друзі Тимошенко розповідають, що, мовляв, Президент після розмови з нафтовими королями запропонував усім присутнім, крім прем’єр-міністра, випити по келиху шампанського, люди Ющенка запевняють, що ніхто взагалі не пропонував щось пити, оскільки господар зустрічі пункт про «шампанське» з порядку денного викреслив. Водночас президентська адміністрація повідомляє, що шампанське на зустрічі не передбачалося з самого початку.

Картина кращих часів: 26 грудня, після перемоги на виборах Віктора Ющенка, обидва головні керівники оранжевої революції в Україні співають разом перед сотнями тисяч своїх прихильників національний гімн. Через п’ять місяців гармонії у відносинах між ним і прем’єр-міністром як не бувало.