Експертний «Майдан»

Як Україні скористатися можливостями, які відкрилися перед нею після зміни влади? Це питання стало предметом обговорення «круглого столу», проведеного вчора Центром миру, конверсії та зовнішньої політики України й Фондом Фрідріха Еберта. За словами директора Центру Олександра Сушка, вперше за багато років у експертної спільноти з’явилася можливість «змінити платівку» й не просто констатувати наявні проблеми, а й пропонувати шляхи їхнього розв’язання. Водночас керівник представництва Фонду Фрідріха Еберта в Україні Гельмут Курт застеріг від зависоких очікувань, які можуть призвести до розчарувань і фрустрації, й запропонував зосередитися на безлічі нагальних питань, в тому числі відносинах із сусідами, проблемах поточної співпраці з країнами ЄС. А посол Швеції Йон-Крістер Оландер попередив, що в Євросоюзі тепер ніхто не зважатиме на прорахунки й вади минулого керівництва — усі слідкуватимуть за діяльністю чинної влади.

Як вважає засновник Центру миру, конверсії й зовнішньої політики професор Олександр Потєхін, потрібно будь- що уникнути розриву між деклараціями й реальними кроками. Експерти не хочуть покладатися на те, що «Президент — хороша людина», й насамперед переймаються єдністю позиції політичних фігур і інституцій, які визначають зовнішньополітичні рішення. Якщо раніше говорили про «оточення», «сім’ю» Леоніда Кучми, тепер можна говорити про «команду» Віктора Ющенка, втім, питання впливу на голову держави залишається актуальним. А за наявності принаймні чотирьох потужних центрів зовнішньої політики — Секретаріату Президента, Ради нацбезпеки, Міністерства закордонних справ, апарату віце-прем’єра з євроінтеграції — потрібна чітка координація. До того ж, слід зважати й на вагому роль голови уряду. Втім, професор Києво-Могилянської академії Олексій Гарань закликав не драматизувати ситуацію, адже українська проблема не унікальна. Так, у США досі мало місце суперництво між радником президента із національної безпеки й держсекретарем. «Інша справа — транспарентність у їхніх відносинах», — зазначив Олексій Гарань.

Щодо прозорості нової української влади в ухваленні зовнішньополітичних рішень експерти мають зауваження. Зокрема, їх турбує майбутнє державної доктрини євроінтеграції, широке обговорення якої обіцяв організувати віце-прем’єр Олег Рибачук, перспективи досі не сформованого Комітету з євроінтеграції, відповідних департаментів у міністерствах. За словами Олександра Сушка, є небезпека певної формалізації європейського курсу, хоча про свідомий саботаж з боку влади, звісно, не йдеться. «Феномен Орла (колишній заступник голови адміністрації президента, донедавна посол України в Італії. — Авт. ) не має відродитися, — зазначив Олександр Сушко, — але бюрократія діє за своєю логікою, зовсім іншою, ніж та, яку мали люди на Майдані». За словами директора Центру миру, конверсії й зовнішньої політики, українські експерти збираються жорстко вказувати на дефіцит легітимності, який влада сама створює своїми діями. Вони прагнуть «підхопити вплив Майдану» й перетворити його на постійний контроль, «щоб нова влада не законсервувалася в уявленні, що представляє весь народ».

Втім, директор фонду «Демократичні ініціативи» Ілько Кучерів зазначив, що експерти й громада — не завжди брати-близнюки. Так, за результатами анкетування, проведеного Центром миру, конверсії й зовнішньої політики, за вступ України до ЄС висловилися 94% опитаних політологів, журналістів, державних службовців. А загалом по Україні, за даними «Демініціатив», євроінтеграцію однозначно підтримують 44% громадян, які, зрештою, й матимуть визначати курс держави на референдумі. За вступ до НАТО висловлюються 76% експертів і тільки 15% громадян. А от приєднання до ЄЕП підтримують 15% експертів і аж 58% пересічних українців... Для того, щоб змінити таку ситуацію, Ілько Кучерів пропонує використати потенціал неурядових організацій. «Євроінтеграція — надто важлива справа, щоб довіряти її політикам», — процитував він гасло польських NGO, які проводили кампанію заради збільшення явки на референдумі про вступ країни до ЄС. Водночас Ілько Кучерів вважає, що для перетворення неурядових організацій на справжній локомотив зовнішньополітичного курсу країни вони обов’язково повинні мати українське фінансування, а не закордонне, як зараз, через що деякі політичні сили вбачають у них «агентів Сороса й Буша».

У рік, що залишився Україні до парламентських виборів, ця карта безумовно активно розігруватиметься. Учасники «круглого столу» одностайно відзначили великий негативний вплив, який справила на ідею євроінтеграції й вступу до НАТО президентська кампанія Віктора Януковича, особливо на півдні та сході країни. На переконання аналітиків, під час парламентської кампанії потрібні політичні сили, які б не побоялися оголосити приєднання до ЄС і НАТО засадами своєї програми. Загалом же до березня 2006 року в української влади залишився дуже обмежений ліміт часу, який не варто гаяти на перетягування ковдри між різними інститутами. Учасники «круглого столу» заявили, що жодним чином не збираються долучитися до цього можливого заняття, але обіцяють Віктору Ющенку та його команді прискіпливий громадський контроль.