«Дикі танці» від Григорія Чапкіса
26 лютого у Київському академічному театрі оперети відбудеться творчий ювілейний вечір заслуженого артиста України, лауреата міжнародних конкурсів, видатного хореографа Григорія Чапкіса з нагоди 75-річчя з дня народження та 60-річчя творчої діяльності.
Декілька поколінь глядачів захоплювалося сольними партіями Григорія Чапкіса в «Чумацьких радощах» та «Повзунці» як соліста ансамблю ім. П. Вірського. Шалена енергія, надзвичайна пластичність, магнетизм Чапкіса відчуваються навіть і зараз, коли дивишся на чорно-білі фотографії, де маестро застиг у стрибку. Ці «дикі» українські танці, виявляється, були популярними вже досить давно. Знають їх у всьому світi — там, де побував легендарний ансамбль танцю ім. П. Вірського (Григорій Чапкіс був близьким другом Павла Вірського до його останнього подиху).
Майбутній хореограф прийшов до ансамблю далекого лютого 1946 року (тоді Чапкіс був зарахований артистом балету до Державного ансамблю пісні й танцю України під керівництвом Л.Д.Чернишової, який після реорганізації у 1951 році спочатку став називатися Державним заслуженим ансамблем танцю України, а пізніше прославився, як ансамбль ім. П.Вірського) і пропрацював аж до 1972 року, об’їздивши з ним понад 70 країн світу.
За скупими рядками біографії — ціла епоха: народився 24 лютого 1930 року у Кишиневі (Молдова). В 1943 роцi вступив до хореографічної студії при Київському оперному театрі під керівництвом Б.А.Долидзе. У 44-му вступив до ПТУ та в Державний ансамбль трудових резервів. Має багатий кіно-, фотоархів гастролей та виступів ансамблю ім. П.Вірського. З 1972 року займається бальною хореографією. Стає радником у Раді з бальних танців при Міністерстві культури України. У 1964 році Г. М. Чапкісу було присвоєно звання заслуженого артиста України. Він є лауреатом міжнародних конкурсів, нагороджений золотими медалями багатьох фестивалів у Берліні, Парижі, Москві і т.iн. Ветеран Великої Вітчизняної війни. Нагороджений численними нагородами СРСР.
Сучасники знають Григорія Чапкіса як організатора Школи танцювальної терапії, яка працює в клубі «Модус-Ніка», що на проспекті Героїв Сталінграда — для немолодих за віком, але нестаріючих душею. Легендарний хореограф проводить тут заняття самовіддано й натхненно. Його кредо: хто танцює, той не хворіє, бо ніколи навіть думати про це.
Також маестро-хореограф — один із ініціаторів знаменитого щорічного фестивалю «Київський вальс» (він проходить у День Києва), який було задумано, щоб привабити якомога більше старших людей, бо зазвичай у центрі «тусується» молодь під бамкання року та попси. Пан Григорій зібрав колишніх своїх учнів, тепер уже літніх (дехто репетирував у нього понад 45 років тому), і створив чудовий колектив «Натхнення» («Вдохновение»). Декого, приміром, Валентину Степанівну Гуртову та Вадима Йосиповича Кудрицького, відшукав на танцювальному п’ятачку в Гідропарку, де вони відводять із ровесниками ностальгуючу душу під незабутні ретромелодії. Узимку ж влаштовують зворушливі «бали» у фойє метро «Театральна». Щорічно на майдані Незалежності виступають на фестивалі у «Ветеранському вальсі».
