ЦЕРКВИ СВIТУ
Усе ще протестуємо
23 січня ряд православних та інших громадських організацій провели біля Посольства України в Москві мітинг на захист Української православної церкви Московського патріархату, а також на підтримку російської мови. За даними організаторів акції, в ній взяли участь декілька сотень людей. У руках вони тримали плакати: «Донбас, Крим, Новоросія — ми з тобою!», «Росія — не здавай південний схід», «Захистимо Православ’я від диктатури уніатів і розкольників!». Звертаючись до присутніх, співголовуючий Союзу православних громадян Володимир Махнач зазначив, що «Донбас, Крим і Новоросія не мають відношення навіть до історичної Малоросії, оскільки вони були освоєні та заселені великоруським населенням з Калузької та Костромської губерній при Катерині Великій. Тому їхня боротьба за державний статус російської мови та приналежність до Московського патріархату є необхідною й виправданою». У свою чергу лідер Союзу православних хоругвеносців Леонід Симонович заявив, що боротьба Донбасу, Криму та Новоросії тільки починається й що православні збираються пройти південним сходом України з корогвами, закликаючи народ до духовної й політичної мобілізації перед загрозою вступу України до НАТО та експансії католицизму. «Ми також збираємося здійснити десант у Почаєвську лавру, бо зараз великою є загроза її захоплення», — сказав Симонович.
Усі, хто виступав, звернулися до керівництва Росії із закликом підтримати ідею надання російській мові статусу державної в Україні, а також отримати від Президента цієї країни Віктора Ющенка гарантії підтримки Української православної церкви Московського патріархату. Мітинг був організований Союзом православних громадян, Донецьким, Луганським і Севастопольським земляцтвами, ЛДПР за участю Російського історичного товариства, спілки «Християнське відродження» та інших організацій. («Російська лінія», Інтерфакс)
Політика Московського патріархату в Україні
«І душею, і серцем ми хочемо, щоб українців об’єднала православна віра, щоб було більше довіри та любові», — сказав Віктор Ющенко на зустрічі з патріархом Московським і всієї Русі Алексієм II, яка пройшла позавчора в Свято-Даниловому монастирі російської столиці. В бесіді з патріархом Президент визнав складність нинішньої релігійної ситуації в Україні. Ми розуміємо ті обставини, в яких знаходиться Українська православна церква, коли є кілька конфесій, у яких своя історія відносин, часто дуже складна», — сказав В. Ющенко.
«...Усі політики, всі працівники органів, чимало аналітиків, інтелігенція й народ бачать виразки Російської православної церкви й не соромляться обговорювати їх між собою — оскільки це не виразки Боголюдського організму, а суто людські вади керівництва соціальної структури «церква». Суперечність між тим, якою має бути церква, й тим, якою вона є, дуже велика...
РПЦ як соціально-політичне утворення з глобальними амбіціями на першість у світовому православ’ї потребує наявності УПЦ у власних лавах. Тільки при єдності УПЦ з МП цей патріархат має першість у православному світі за кількістю общин...
Українська православна церква Московського патріархату вимушена, з одного боку, демонструвати себе як частину української народної традиції, оскільки мільйон воцерковлених віруючих — меншість населення України. У Києві єпископат УПЦ проповідує українською мовою, влаштовує виставки про Т. Шевченка, про українські перекази Біблії, підкреслює неадміністративний характер свого зв’язку з Москвою. Єпископи стверджують, що УПЦ і є вже Помісна Церква. При цьому в областях з переважанням російськомовної культури (Південь і Схід) УПЦ демонструє власну «українськість» тільки держапарату, а перед населенням не приховується російський характер християнської культури єпархій. Українське населення Заходу, Центру, Півночі України бажало б чути від УПЦ українську патріотичну риторику. Населення Півдня й Сходу бажало б чути від УПЦ російську патріотичну риторику. Український держапарат бажає чути українську патріотичну риторику від УПЦ на території всієї України. Російський держапарат бажає чути від УПЦ на всій території України риторику про приєднання до Росії у вигляді підтримки міфу про триєдність східнослов’янських народів.
Тому український єпископат розривається між необхідністю виконання всіх цих вимог і пристосовується до місцевої ситуації, говорячи в кожному випадку те, що бажає почути аудиторія. Тим часом керівництво МП не демонструє, що українська держава й український народ йому такі ж близькі, як і російські держава та народ. Патріарх не вітає українців з їхніми національними святами, не здійснює пастирських візитів, не звертається до української пастви українською мовою (на відміну від Папи Римського). Керівництво МП не усвідомлює необхідності посилення українського елементу в православній культурі Церкви.
Таким чином, МП не здатен бути одночасно націоналістичною церквою в Росії та універсальною в Україні. Логічний, здавалося б, вихід: проповідувати російський націоналізм у Росії, а в Україні підносити себе як «універсальну церкву», на ділі виявився неможливим. Тому що МП не вміє ефективно демонструвати власну універсальність. Хоч куди ступить нога московського архієрея, всюди він заводить «свої порядки». До того ж, МП боїться демонструвати власну універсальність в Україні, оскільки боїться втратити співчуття віруючих, налаштованих проросійськи. Демонстрація націоналізму всередині Росії та універсалізму в Україні означала б потроєння зусиль. До таких інтелектуальних зусиль і ідеологічної роботи МП виявився не готовим...
Під час української виборчої кампанії Московська патріархія не виступала із заявою про неприпустимість антиукраїнських публікацій у церковних і навколоцерковних ЗМІ, чимало яких закликали до порушення цілісності України й навіть до війни з нею. Не було припинено заклики окремих священиків до насильства!.. Тому що окремість українського народу сприймається Московським патріархатом як явище ненормальне й тимчасове. Право на самостійність і незалежність відтісняється на задній план; з боку Патріархату не виявляється ніякої підтримки розбудові української держави, розвитку української національної культури й мови. Звісно, «українофільські» кроки демонструє сама УПЦ. Але йдеться саме про позиції МП і особисто Патріарха, які щонайбільше просто ігнорують інтереси й сподівання українців. («Людина і її віра», RISU)
У Росії заборонять іудаїзм?
Ряд депутатів Державної думи — представників фракцій «Родина», КПРФ і ЛДПР вимагають заборонити іудаїзм у Росії на тій підставі, що «єврейська релігія — антихристиянська та людиноненависницька, що доходить до ритуальних вбивств. Чимало випадків цього ритуального екстремізму були доведені в суді». Текст цього звернення опубліковано в газеті «Русь Православная». Ініціатором запиту став депутат фракції «Родина» і головний редактор часопису «Русский Дом» Олександр Крутов. Депутати вимагають від прокуратури перевірити діяльність не лише всіх релігійних, а й національних єврейських організацій. «Останнім часом збільшилася кількість позовів, що подаються цими організаціями проти осіб, здебільшого російських патріотів, проти яких порушуються кримінальні справи за статтею 282 Кримінального кодексу Росії, що передбачає відповідальність за розпалювання міжнаціональної ворожнечі», — заявив Крутов. Що, очевидно, й стало першопричиною цієї ініціативи депутатів. (Портал)
