Не треба втягувати соціологів у політику
На фотовиставці до 8-ї річниці газети «День» один із відомих економістів підійшов до мене і з легкою усмішкою сказав:
— Ви взяли на себе роль захисника соціології? (це натяк на нашу з В. Хмельком статтю на сайті «Української правди» 14.09.2004) Даремна праця, ніхто вам не повірить. Я вже давно намагаюся пояснити деякі елементарні речі з економіки, наприклад, про реальний рівень інфляції — жодного ефекту…
І все-таки образливо. На парламентських виборах 2002 р. провідні соціологічні центри за два тижні до виборів досить точно визначили, які партії пройдуть до парламенту (крім Партії зелених і «Жiнки за майбутнє», хоч і ці відхилення були в рамках похибки вибірки), а дані екзит-полу взагалі майже ідеально збіглися з результатами виборів (менше 0 ,8% для всіх партій, крім «ЄдУ», що отримала на 1,4% більше за дані екзит-полу, та «Нашої України», що отримала на 1,4% менше, див. Загальнонаціональні опитування exit poll. — Заповіт: Київ, 2002, с. 86). Американські соціологи вітали українських колег з успіхом. А деякі журналісти і багато політиків кажуть про провал соціологів, про їхню некомпетентність і продажність, причому і представники влади, і представники опозиції. З чим це пов’язане?
По-перше, іноді це піар, прагнення знизити негативний для їхнього кандидата вплив низького рейтингу, коли насправді вони довіряють результатам досліджень, але публічно ганьблять соціологів (до речі, думка, що відставання рейтингу завжди негативно впливає на виборців, помилкова — вона не враховує, що деяке зниження рейтингу може викликати мобілізацію прихильників і противників альтернативного кандидата, які ще вагаються).
По-друге, некомпетентність політиків або журналістів, які іноді порівнюють рейтинги, отримані в різний час (а коливання в часі бувають значними) або за різними показниками — наприклад, порівнюють відсоток по відношенню до всіх опитаних і відсоток по відношенню до тих, хто має намір прийти на вибори (в цій кампанії прихильники Ющенка активніші, і відрив Ющенка від Януковича більший, коли йдеться про тих, хто планує прийти на вибори).
По-третє, враження великих розходжень даних різних соціологічних центрів нерідко створюється або посилюється поведінкою замовників і багатьох ЗМІ. Коли вони мають справу з професійними соціологічними центрами, що працюють багато років і зацікавлені в роботі між виборами та після виборів, то фальсифікація даних на догоду замовнику цілком виключена. Це поставило б під удар репутацію центру і згодом безперечно призвело б до втрати західних замовлень, які й дають основні доходи професійним центрам. Але існують інші методи. Остап Бендер, який поважав Кримінальний кодекс, говорив, що є багато порівняно чесних способів відбирання грошей. Точнісінько так само існує кілька порівняно «чесних» способів маніпулювання даними соціологічних досліджень.
Перший — це замовчання невигідних даних і оприлюднення вигідних. Наприклад, у цій передвиборній кампанії основні канали ТБ нерідко давали не рейтинги, а дані про те, хто, на думку опитаних, стане президентом (частина населення це могла сприймати як рейтинги). За міжнародними стандартами (а ми є членами ESOMAR і WAPOR — європейської та всесвітньої асоціацій дослідників громадської думки) замовник є власником отриманих даних і ми маємо право публічно протестувати, лише якщо отримані від нас дані підміняють іншими чи спотворюють.
Другий спосіб — це занесення до анкети, за якою проводять опитування, не нейтральних, акцентуйованих запитань або розташування запитань у такому порядку, що зрушують інформацію. Йдеться не про спрямовані запитання («push questions»), які явно призначені для формування думки, а не її вивчення. Наприклад, запитання «Чи підтримуєте ви запропоноване В. Ющенком введення віз із Росією?», тоді як Ющенко цього не пропонував, формує негативне ставлення до кандидата і може позначитися також й у відповідях на подальші запитання. За роки нашої роботи було кілька спроб запропонувати нам такі псевдоопитування, від яких ми відмовилися і завжди відмовлятимемося, попри пропоновані фінансові умови. А в разі акцентуйованих запитань йдеться не про нав’язування певної думки, а про досить тонкі нюанси й акценти.
Річ у тому, що цілком нейтральне формулювання запитання є дуже складною справою. Дослідник має свої переконання, стереотипи та мимоволі закладає їх в анкету навіть тоді, коли не має намірів зрушення інформації (спеціальне дослідження анкет, які використовують професійні центри США, показало, що таких запитань здебільшого близько 10 — 15%). Доказово визначити такі запитання складно, дуже часто це справа смаку, тому в цих випадках соціолог може лише висловити свої сумніви замовнику, але якщо той наполягає — треба виконувати його вимоги. Наприклад, за радянських часів міськком компартії (який затверджував усі анкети) заборонив нам (я працював у той час у відділі соціології Інституту філософії) запитувати киян про розмір зарплати, вважаючи його провокаційним. А кілька років тому я довів представнику однієї транснаціональної компанії в Україні те, що питання про вплив реклами не дає коректної інформації, але замовник залишив усе, як було, оскільки це запитання ставлять багато років у десятках країн, і воно потрібне саме в такому формулюванні для порівняння.
Єдиний спосіб боротьби з «відносно чесними» способами маніпулювання соціологічними даними — проведення й оприлюднення своїх власних досліджень, проведених за свій рахунок, що ми й робимо час від часу.
Із кінця вересня почали відбуватися події, які поставили під удар репутацію нашого інституту (КМІС), потім і центру СОЦИС, а тим самим і репутацію створеного з ініціативи фонду «Демократичні ініціативи» консорціуму п’яти організацій (ДІ, КМІС, СОЦИС, Центр ім. Разумкова, Соціальний моніторинг), які об’єдналися для спільного проведення унікального екзит-полу (опитування 50 тисяч виборців на виході з виборчих дільниць). Що й спонукало мене взятися за віртуальне перо.
Перший «подарунок» ми отримали від сил, близьких до влади.
Я маю сказати, що, на відміну від думки багатьох людей, які висловлюються на інтернет- форумах (час від часу доброзичливці присилають мені посилання на висловлювання про запроданство соціологів), наявність різних політичних сил як клієнтів збільшує незалежність компанії. Якщо вона працює на одну політичну силу (однаково, опозиційну чи провладну), і ця сила не публікує дані замовлених досліджень, то вона точно так само не дасть вам провести і своє дослідження й опублікувати ці дані. Якщо ж політичні дослідження не домінують у роботі компанії, а політичні дослідження вона проводить для політично різних клієнтів, то в неї набагато більше незалежності. Чесно кажучи, в розпал кожної виборчої кампанії в нас з’являється сильна спокуса взагалі «зав’язати» з електоральними дослідженнями. Але крім грошей, дуже важливо перевірити свою вибірку, мережу, методологію, жодне інше дослідження не дозволяє оцінити якість роботи системи загалом. Нам потрібні вибори та референдуми, щоб градуювати наш вимірювальний інструмент (я вже неодноразово зазначав, що політики для соціологів — те саме, що миші для біологів). Тож зазвичай у період між виборами ми «зализуємо рани», забуваємо образи та знову втягуємося в ці дослідження.
Цього разу ситуація має похмуріший вигляд.
Протягом кількох місяців ми проводили опитування для Фонду «Громадська думка» (ФГД), тобто розробку анкети й аналіз даних проводив ФГД, а КМІС виконував опитування та введення зібраної інформації в комп’ютери. ФГД — це один із двох найвідоміших російських професійних центрів вивчення громадської думки (нарівні з Левада-центром, колишнім ВЦДГД). За прийнятими в міжнародних стандартах правилами, без дозволу замовника виконавець не має права не лише публікувати отримані дані, а й повідомляти про факт проведення ним досліджень. До середини вересня опитування для ФГД, як і наші власні опитування (в тому числі опитування для різних політичних сил, на оприлюднення результатів яких ми отримали дозвіл), показували помітний відрив Ющенка від Януковича, до останньої декади вересня він становив 6 — 8%.
Проте після підвищення пенсій і проросійських заяв Януковича його рейтинг швидко зріс, і час проведення опитування став критичний (нижче наведено графік, побудований президентом КМІС професором В. Хмельком, де це добре видно).
Першим з опитувань, у яких виявилося підвищення рейтингу Януковича, було якраз опитування, проведене для ФГД, оскільки воно триває лише 5 днів. Ми відіслали масив даних до Москви і через якийсь час дізналися з програм новин, що рейтинг Януковича зрівнявся з рейтингом Ющенка, крім того, Гліб Павловський сказав про це в передачі «5 каналу» українського ТБ. Оскільки це суперечило всім іншим даним, то, природно, сприйнялося як московська «утка», а українські соціологи, до яких звернулися за коментарями, говорили, що ФГД тут не має своєї опитувальної мережі і це або фальсифікація, або дані якихось халтурників.
Що тут казати… Нікому не побажаю опинитися в такій ситуації. Ні сказати нічого, ні прокоментувати ми не можемо. ФГД, який на виборах- 2002 дуже швидко викладав дані всіх українських опитувань на свій відкритий сайт, тепер не дав дозволу на їх публікацію. Якби дані всіх опитувань, проведених КМІС для ФГД, регулярно оприлюднювали й раніше, коли рейтинг Ющенка був безумовно вищий за рейтинг Януковича, то ФГД міг зміцнити й свою репутацію професіоналів в Україні, і нас не підвів би. Наступного дня мені подзвонив директор ФГД Олександр Ослон і дозволив, як ми вже давно наполягали, коментувати дані та говорити про нашу співпрацю. Велике дякую! Головне, вдало вибрати час.
А тут підійшли дані опитування, яке КМІС і СОЦИС робили на замовлення й за питальником Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайла Погребинського (КЦПДК) — понад 11 тисяч опитаних, той самий результат (рейтинги Януковича й Ющенка зрівнялися) та його освітлення на всіх каналах. Цього ж дня СОЦИС із фондом «Демократичні ініціативи» (ФДІ) проводить прес- конференцію за результатами спеціального роллінгового опитування, який СОЦИС робить на замовлення ФДІ. (див. таблицю, усі дані зведені по відношенню до єдиного показника, цю таблицю взято з прес-релізу прес-конференції КМІС і СОЦИС від 7 жовтня 2004).
І тут настав другий етап нашої історії — компрометація членів консорціуму непровладними силами.
По-перше, фонд «Демініціативи» чомусь заніс до свого прес-релізу дані роллінгового опитування лише загалом за 20 днів (2-га колонка), тоді як дані опитування за ближчий період (останні 900 анкет, 3-я колонка) відрізняються від даних, отриманих КМІС і СОЦИС за анкетою КЦПДК, не більше, ніж на 1%. Президент центру СОЦИС Микола Чурилов говорив про це на прес-конференції, але ЗМІ орієнтувалися на прес-реліз і так сталося, що СОЦИС протягом двох днів доповідав два результати — за одним Янукович наздогнав Ющенка, за другим — 5% різниці (тоді як реально для близьких періодів дані не відрізняються!). Це не залишилося непоміченим і СОЦИС також згадали на «5 каналі» і в інтернеті «незлим тихим словом», СОЦИС також потрапив до списку фальсифікаторів. Вітаю вас, Миколо Миколайовичу!
Усе це б’є по репутації як СОЦИСу і «Демініціатив», так і консорціуму екзит-полу загалом.
По-друге, на прес-конференції в УНІАНі 1 жовтня я говорив про причини відмінностей опублікованих даних ФГД і наших та назвав: (1) показник, (2) час проведення опитування і (3) конструкцію анкети (до речі, в повідомленні УНІАНу було сказано лише про конструкцію анкети та не згадані інші чинники, а також те, що КМІС проводив польовий етап дослідження, хоча я говорив про це). Ці ж чинники я назвав журналістам у нашій спільній із СОЦИС прес-конференції 7 жовтня, але вказав на те, що, як видно з порівняння колонок 1 і 3, також 1 і 4, дані СОЦИС за той самий період також показують зближення рейтингів. Тому різниця конструкції анкет найімовірніше може пояснити лише 2-3 відсотки відмінностей, хоча це вимагає подальших досліджень.
Сергій Таран, якому, на його прохання, я переслав анкету для вивчення, опублікував «Заяву Інституту масової інформації» за своїм підписом як директора цього інституту й аспіранта шанованого університету в США. У цій публікації, на основі як аргументованих зауважень, так і суто суб’єктивних міркувань С. Таран оцінив можливі зміщення рейтингів на користь кандидата від влади за рахунок конструкції анкети, у 10% абсолютно незважаючи на те, що емпіричні дані не підтверджують його гіпотез. І далі йде попередження КМІСу та СОЦИСу, що робота з КЦПДК, який розробляє такі погані анкети, може зашкодити репутації цих шанованих компаній. Після цього Сергій Таран і Ілько Кучерів, директор фонду «Демініціатив», проводять прес-конференцію, повідомляючи про яку 8 жовтня, ведучі «5 каналу» говорили вже про можливу добавку 20% на користь Януковича (і це при тому, що дані КМІС щодо цієї анкети збіглися з даними СОЦИС, отриманими через тиждень, із точністю до 1%).
Чому взагалі треба було ставити під сумнів нашу репутацію на основі гіпотез про те, як може вплинути анкета на результати, коли це можна точно оцінити за даними? У цілковитій відповідності до Керівництва ESOMAR/WAPOR про опитування громадської думки (п.4.2-10) ми дали коментарі про можливі обмеження точності опитування, в тому числі про наші сумніви щодо конструкції анкети та збільшення помилки у зв’язку з цим. Чому ж це має шкодити нашій репутації? Якби КЦПДК замовив це дослідження непрофесійним компаніям, то журналісти взагалі могли не дізнатися про можливі зміщення в інформації й не отримати анкету для аналізу.
Судячи із форумів в інтернеті й отримуваних листів, збиток завданий Інститутом масової інформації і «5 каналом» репутації КМІС, СОЦИС, фонду «Демініціатив», а тим самим і консорціуму екзит-полу, виявився цілком реальним (слід сказати, що «5 каналу» робить честь те, що він частково виправив ситуацію, запросивши через день президента КМІС В. Хмелька та директора «Демініціатив» І. Кучеріва в прямий ефір для роз’яснення питання).
Підбиваючи підсумки, хочу сказати таке:
1) дані професійних соціологічних центрів за однаковими показниками і за той самий період дають досить узгоджені результати, реальні розходження даних поки що укладаються в похибку вибірки;
2) політичні замовники компрометують соціологів вибірковою публікацією вигідних даних, що породжує ілюзію неузгодженості даних професійних центрів;
3) політичні сили підривають авторитет соціологів, висловлюючи сумніви в їхній сумлінності щоразу, коли соціологи отримують «незручні» для них дані.
Люди добрі, не втягуйте нас у політику! Соціологи повинні вимірювати та показувати, що відбувається. Я розумію, що часом ми приносимо комусь погані новини, але боротьба з нами не допоможе вашій справі — треба боротися з явищем, а не з тими, хто його фіксує. Ми міряємо правильно (дивіться реальні дані на сайтах професійних центрів, а не відображення їх у ЗМІ), проблеми в суспільстві, а не в термометрі. Якщо ви посієте недовіру до професійних соціологів, розіб’єте дзеркало суспільства, то втратить сенс і екзит-пол, й інші опитування, кожен політик зможе сміливо спиратися на «думку більшості», підготовлену в його штабі. Кому це вигідно?
ДОВІДКА АВТОРА
Про роллінгове дослідження. Спочатку опитують 2000 респондентів, відібраних за спеціальною «порційною» вибіркою по 200 чоловік у кожній «порції», потім кожні два дні опитують нові 200 чоловік, а 200 опитаних першими видаляють із масиву, тобто на кожному етапі роллінг характеризує стан, який фіксувався за попередні 20 днів, наприклад, хвиля, додана 20 — 21 вересня, об’єднується з даними з 2 по 19 вересня. Таким чином, роллінг, акумулюючи дані за 20 днів, умовно кажучи, відображає ситуацію приблизно 10-денної давності. Тому дані роллінга, проведеного з 13 вересня по 2 жовтня й оприлюдненого 6 жовтня, зафіксували лише незначне зменшення різниці рейтингів основних претендентів — із 6-8 до 4-5 відсотків.
