У нас — свій шлях
Чому Україна обов’язково повинна кудись нині вступати? З одного Союзу ледве живими «видряпалися», так скоріше нам потрібно влізти в інший — вже в Євросоюз? Від комуністичних комісарів — до єврокомісарів? І все тільки тому, що там рівень життя вищий? Та не хочуть вони нас, бояться. І будуть вигадувати все нові причини, щоб нас до себе не приймати. Бо якщо ми з успіхом розвалили один Союз, хто ж нас зараз запросить до іншого?
І це стосується як Заходу, так і Сходу! У ніяких ніби «єдиних економічних просторах» нас ніхто по-серйозному не чекає. Також побоюються. А раптом ми знову викинемо щось непередбачуване?
І тут немає нічого страшного. У кожної людини, кожної країни — свій Шлях. У тому й вся річ, що Україна як держава і суспільство самодостатня в усьому — і в політиці, і в економіці, і в культурі. А свої страхи, свій комплекс неповноцінності нам давно вже потрібно залишити в минулому. Все ж таки 13 років незалежності повинні й чомусь навчити.
І слава Богу, що ми є, що ми такі. Світ широкий і багатогранний, різновеликий і багатокольоровий, і в ньому є місце для всіх. Як для людей — великих і маленьких, розумних і не дуже, успішних і неуспішних, так і для країн — самодостатніх і ні, багатих і бідних, об’єднаних у різні союзи і не об’єднаних. Просто не треба нікому нав’язуватися зі своєю підлеглістю, якщо немає на це достатніх підстав. Україна їх не має і ніколи не мала. І все у нас вийде! Адже комусь треба бути локомотивом, рушієм Історії, а комусь її сумлінно та чесно здійснювати. І те, й інше рівнодостойне в світі.
