Церква — за вільний вибір

Наприкінці минулого тижня в Українській православній церкві Київського патріархату (УПЦ КП) відбулася видатна подія, а саме — черговий Помісний собор. Іншими словами — засідання найвищого керівного органу Церкви, у якому взяли участь як духовні, так і світські представники Церкви.

Собор проаналізував життя Церкви в сучасних умовах і прийняв низку важливих постанов. Лейтмотивом доповідей ієрархів та виступів членів Собору пролунало усвідомлення того історичного факту, що за минулі роки УПЦ КП стала дійсним втіленням омріяної Української незалежної помісної церкви, за яку народ, суспільство змагались упродовж століть.

Звіт про роботу Патріархії та про життя Церкви з часу попереднього собору зробив Глава УПЦ КП патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Собор визнав істотне численне зростання і зміцнення УПЦ КП і схвалив діяльність патріарха Філарета — предстоятеля церкви. Йому були надані повноваження для подальшої розбудови Київського патріархату, а також заради отримання статусу церкви, визнаної Вселенським Православ’ям. (На прес-конференції архієпископ Переяслав-Хмельницький Димитрій сказав: «Україна — найбільша православна країна світу і її церква обов’язково буде визнана — це тільки справа часу».) Собором було прийнято також оновлений Статус, який більше відповідає сучасним реаліям.

Важливою подією стало благословення Собором нового перекладу українською мовою богослужбових книг (Євангеліє, Требне Євангеліє, Апостол, Служебник, Часослов та ін.) для відправлення богослужінь в усіх парафіях УПЦ КП. Варто відзначити, що робота над перекладами богослужбових книг продовжується й сьогодні. Під час перерви в роботі засідань патріарх Філарет звершив — у сослужінні учасників Собору — урочисте освячення хреста, встановленого на фундаменті Десятинної церкви — на місці запланованої відбудови Десятинної церкви, першого кам’яного храму Києва. Як сказав архієпископ Димитрій, «чому ми мусимо демонструвати світу тільки залишки «фундаментів православ’я?»

На вечірньому засіданні Собору до лику святих було причислено засновників Манявського скиту в Прикарпатті — преподобних Іова й Феодосія (ХVI ст.), а також митрополита Ростовського Арсенія (Мацієвича), випускника Києво- Могилянської академії, якого в часи царювання Катерини II було позбавлено сану, чернецтва, імені і свободи — він закінчив своє життя у кам’яному мішку Ревельської фортеці.

6 липня на засіданні Архієрейського собору було обрано новий склад постійних членів Священного Синоду і Вищої церковної ради. Було також обговорено і схвалено Послання Помісного собору УПЦ КП до пастирів і вірних Церкви, а також листи до Президента та Голови ВР.

Неабияку вагу має прийнята Собором Декларація «Про духовне відродження українського суспільства в умовах глобалізації світу», яка розпочинається словами: «Підносимо подячні молитви до Господа нашого Ісуса Христа за дане нам благословення незалежного буття Української держави, яке сприяє духовному та матеріальному відродженню і зростанню нашого народу». У Декларації викладаються, зокрема, такі думки та рекомендації:

«Православна церква сприймає принцип відділення Церкви від держави як чітке розмежування законом функцій обох сторін та взаємне невтручання кожної сторони у справи чисто церковні або державні… Це не означає, однак, повного витіснення Церкви з суспільних процесів та відділення Церкви не стільки від держави, скільки від суспільства, суспільного життя. Незалежна від держави Церква має стати ближчою до суспільства і виконувати своє соціальне служіння. Відносини церкви і держави мають будуватися на засадах партнерства.

Незалежна Україна не може знаходитися осторонь загальносвітових процесів глобалізації. Це процеси, які мають об’єктивні причини. Але Церква не може не турбуватися тим, що ці процеси включають у себе також творення спільного духовного простору, цінності якого входять у суперечність із християнством. Церква застерігає українське суспільство від повторної спроби витіснити християнство...

Однією з головних ознак духовної кризи є спотворення шкали суспільних цінностей, перше місце в якій замість духовного посіло матеріальне. Тому нагальним для нас є відновлення пріоритету духовного над матеріальним...

Християнство розглядає свободу як невід’ємну якість людини, надану їй Творцем. Разом з тим, наявність права людини на свободу накладає на неї обов’язки перед Богом та іншими людьми. Боротьба за права людини у сполученні із замовчуванням її обов’язків — одна з основних причин соціальних негараздів...

Небезпека духовного і морального занепаду європейської цивілізації повинна спонукати всі християнські конфесії об’єднати свої зусилля у відстоюванні єдиного для всіх християн морального вчення. Саме на цьому повинен бути зроблений акцент екуменічного руху...

Наша Церква не виступає проти соціальних нововведень, які покликані задовольнити функціональні потреби суспільства, зокрема, проти ідентифікаційних кодів або нових способів реєстрації фізичних осіб України. Вона виступає проти примусових і безальтернативних нововведень, які нагадують часи тоталітарного минулого...

Незважаючи на те, що вже близько 15 років наша Церква має можливість вільно виконувати свою духовну і суспільну місію, значна частина духовенства залишається інертною у справі налагодження духовного просвітництва, розповсюдження всіма доступними заходами православної віри. Це має змінитися... Історія церкви свідчить, що одним із найкращих способів проповіді християнства є праведне і побожне життя. З іншого боку, ніщо так не відвертає невоцерковлених християн від церкви, як недостойна поведінка пастиря та віруючих, порушення ними Божих Заповідей...

В умовах тимчасового розділення українського православ’я потрібно особливо дбати про збереження заповіданої Богом християнської любові до братів і сестер, які належать до УПЦ МП; пам’ятати про те, що у визначений Богом час вони стануть вірними єдиної Помісної Української Православної церкви. Між тим вороже ставлення до них віддаляє час відновлення порушеної єдності: «Відсутність любові робить безплідними всі інші чесноти та подвиги», сказано в Євангелії...

Незалежність нашої держави — дар Божий. Тому за те, як ми скористуємося цим даром, ми будемо нести відповідальність не тільки перед майбутніми поколіннями, але й перед Подателем цього дару».

Одним із соціально важливих документів Собору є «Послання Помісного Собору УПЦ КП до боголюбивих пастирів, чесного чернецтва, всіх вірних та до співгромадян». Там йдеться, серед іншого, також про ставлення Церкви до майбутніх виборів президента України. Нижче наводимо кілька положень Послання:

«Наша Церква в загальному схвально ставиться до процесів встановлення мирних і справедливих взаємовідносин між державами і підтримує інтеграцію України в європейську спільноту, з якою нас поєднує спільна християнська духовна і культурна традиція. Разом з тим ми вважаємо, що, незважаючи на суспільні та економічні проблеми, український народ має духовні скарби, які можуть принести користь і для європейської спільноти. З іншого боку, Україна повинна відкинути духовно згубні традиції, якими, на жаль, страждає європейське суспільство...

Церква вважає своїм обов’язком нагадати, що вищою метою існування держави як інституту, встановленого Богом, є піклування про духовний стан і добробут своїх громадян. Зневага до потреб знедолених є порушенням Божого закону, за яке винні несуть відповідальність перед Богом...

Цього року держава переживає складний процес виборів нового глави нашої держави. Ми як православні християни повинні під час виборів виконати через голосування свій громадський обов’язок. Кожен повинен голосувати — згідно зі своїм особистим вибором. Порушення права на вільний вибір, яким є маніпуляція результатами волевиявлення народу, є не тільки діянням, яке карається державними законами, але й зневагою закону Божого. На того, хто зважиться вчинити таке, чекає нелицемірний Божий суд...

Той, хто хоче взяти на себе тягар служіння народу, має володіти не тільки належними адміністративними навичками, але й високими духовними і моральними якостями. Найпершою серед них повинна бути любов до свого народу і своєї держави, бажання дбати про зміцнення суверенітету, про політичну і економічну незалежність України, а також про піднесення духовності народу на основі традиційних християнських та загальнолюдських цінностей. Помісний Собор УПЦ КП закликає всіх вірних нашої Церкви та всіх співгромадян взяти під час голосування ці критерії за основу вибору президента України».

Помісний собор УПЦ КП також ухвалив рішення закликати всеукраїнську паству за кожним богослужінням підносити до Господа особливе молитовне прохання: «За справедливі вибори Глави держави Української, щоб Господь послав людям розум і нелицемірну любов до країни нашої і був милостивий до неправд і провин наших і помилував нас».