Медичний трафік
Нотатки до професійного святаЯкщо людина все життя працює в наукових установах, то десь у шухляді накопичує дипломи. Ось і я маю свій «джентльменський набір» — включно зі свідоцтвом «Відмінника охорони здоров’я». Останнім у мої папери ліг сертифікат учасника конференції з проблем нетрадиційної медицини, яка відбулася за ініціативи Інституту геронтології. Під час конференції я запланував цю статтю; писалася вона трудно, але зрештою визріла напередодні Дня медика. 20 червня лікарів, фармацевтів, медичних сестер і санітарок привітають пацієнти та високі посадовці, про нас напишуть газети, розповість і заспіває радіо. Це буде приємно. Проте урочисті дійства трохи нагадуватимуть день народження хворого, який хоч і не підводиться з ліжка, та щосили посміхається. Так, Україна має багато лікарів найвищої кваліфікації — і, кажучи м’яко, дуже недосконалу систему охорони здоров’я; сільська медицина в руїнах. Так, державі бракує коштів на гідний розвиток лікувальної справи, але «в тіні» обертаються мільярди; медичні заклади й лікарі «беруть» — офіційно, напівофіційно та «в лапу»; обсяги «тіні» перевищують те, що дає бюджет. Так, маємо прекрасні традиції підготовки лікарів — і виписуємо дипломи неукам, які їх просто купують. Хворі (їхні родичі) мають близькі до нуля шанси на відшкодування втраченого здоров’я (життя), спричиненого діяльністю чи бездіяльністю лікаря; невіглас може не боятися, що в нього відберуть ліцензію, бо ліцензії в Україні видають на методи, а персона ескулапа захищена довічним дипломом; лікарські співтовариства не можуть (та й не хочуть) запроваджувати «служби внутрішньої безпеки» й самоочищатися від баласту. Так, наш ринок відкритий для кращих зразків світової фармації, але аптеки насичені фальсифікатами і т.зв. «субстандартами» (яким дорога на смітник).
У англомовних контекстах слово traffic, яке стоїть у заголовку статті, має багато відтінків, зокрема — нелегальне транспортування й розповсюдження товарів чи послуг, пов’язане з корупцією. Несвяткове слово, але дуже містке.
БАЗАР НА РИНКУ
Беручись до роботи, я почав читати, слухати й дивитися рекламу медичного спрямування. Відразу впадає в очі її асиметричність. Домінують стоматологія, гінекологія, лікування імпотенції та алкоголізму, засоби для схуднення та — океан! — вітаміни, мікроелементи, «біологічно активні харчові добавки» (БАД) та фітопрепарати. Вони, як виявляється, запобігають виникненню всіх хвороб, а ті, що вже є, виліковують на раз-два… Пригадалася зроблена мені пропозиція одного пана: я, значить, «виходжу на потрібних людей», а він, значить, виграє тендер на поставку великої партії вітамінів, вироблених за кордоном. За це було обіцяно «очень большие деньги, и мы вас не обманем». Ні за службовими повноваженнями, ні за особистими знайомствами нічого такого зробити я не міг би, навіть маючи велике бажання, але «вітамінщик» свій товар таки прилаштував. Якщо йдеться не про «дуже великі гроші», а про сякий-такий заробіток, то по медикаментозному трафіку бадьоро крокують немало лікарів. Вони призначають пацієнтам ліки, які самі ж їм і продають (або виписують рецепт на певну аптеку, де ведеться облік дипломованих комівояжерів). Це називається «стільниковий маркетинг», — він прекрасно себе зарекомендував при просуванні на ринок, скажімо, пральних порошків чи мила. В Україні діють кілька зарубіжних фірм, які мають мило, вітаміни і БАД в одному, сказати б, пакеті. І що в цьому поганого? — запитаєте ви. Погане те, що славетні БАД у переважній більшості взагалі «туфта»; вітаміни та мікроелементи корисні при деяких захворюваннях, але ж їх намагаються втелющити всім, — наслідком цього є збагачення каналізаційних вод. Якщо говорити про здорових, яким бракує вітамінів через погане харчування, то на дорогі «полі-мульті-комбі» вони не мають грошей. Але за останні купують ліки «від серця» чи «від шлунку», а їм рекомендують саме «ті, що треба»: наприклад, дорогий імпорт, а не медикаменти українського виробництва, які в багатьох випадках не поступаються зарубіжним.
Сподіваюся, шановні читачі, ви не підозрюватимете КОЖНОГО лікаря в намаганні заробити на вашому горі. Але ризикну дати дві поради. Перша: не купуйте медикаментів у лікаря, якщо вони (випадково, саме для вас…) лежать у його портфелі; не купуйте засобів лікувального призначення в ділових дівчат із стільникових фірм. Де сьогодні уславлений американський «Гербалайф» (про який у США мало хто знав і тоді, коли в нас навколо нього вирували пристрасті)? Зник «Гербалайф» — туди йому й дорога. Друга порада: більше довіряйте українській фармації. На вітчизняному ринку справді є ефективні зарубіжні ліки, які в нас не виробляються. Але не все те золото, що блищить. Стільниковий маркетинг у медицині — західний винахід; часто-густо під нього продукуються старі препарати під новими назвами й за новими цінами. Всесвітньо відому фірму (вона працює й у нас — не називаю, бо не маю бажання судитися) впіймали на тому, що її фахівці ВИГАДАЛИ неіснуючу хворобу, запропонували засіб лікування й найняли лікарів, щоб ставили діагноз і виписували рецепти. Many, many…
ВІТЕР ЗІ СХОДУ
Як це тепер називається, «фішкою» нашої медицини стали ліки рослинного походження — фітопрепарати. Ними заробляють на хліб багато борців за здоров’я — від дідусів-травників до академіків несправжніх і справжніх академій. Їм усім (а головне — їхнім пацієнтам) я бажаю успіхів. Порівняно недорогі рослинні засоби сьогодні виконують важливу соціальну функцію, повертаючи надію тим, хто не має грошей на дорогу аптеку, і тим, кому ні «офіційна», ні будь-яка інша медицина вже не можуть допомогти. У деяких випадках фітопрепарати дійсно полегшують перебіг хвороб або й спричиняються до одужання. Чому б і ні? Зроду-віку лікувальні властивості рослин використовуються в медицині: від «проносної» рицини до «серцевої» конвалії, від протималярійної хіни до відхаркувального термопсису, від тонізуючого женьшеню до газогінного кропу, від «апетитного» полину до сечогінної петрушки, від омели, яка понижує кров’яний тиск, до кропиви, яка запобігає кровотечі… Валеріана, шипшина, ромашка, м’ята, липовий цвіт, кора дуба, безсмертник, березові бруньки, чорниця, насіння льону — всі вони (та багато інших) є в класичній фармакопеї, за якою вчили мене тоді, коли багато нинішніх фітотерапевтів ще й не народилися. Окремішність фітомедицини, її альтернативність медицині «офіційній» — блеф. Проте — крім комерції — за їхнім протиставленням стоять і дуже істотні речі. У звичайній аптеці ви знайдете насамперед медикаменти, які — спрощено — є дуже чистими й концентрованими екстрактами із лікувальних рослин (або синтезовані за їхнім взірцем). «Рослинна» аптека пропонує первинну сировину, в якій лікувальні чинники мають на два-три порядки меншу концентрацію й тягнуть за собою шлейф супутніх речовин. Що добре, а що погано? Якщо ви п’єте чай, то вам потрібен цукор, а якщо хочете гнати самогон, то придасться цукровий буряк. Утім, певні лікувальні властивості має т.зв. «темний цукор», розташований посередині між фітобуряком і рафінадом — і має їх завдяки супутнім речовинам, у яких жирують молекули сахарози. Отже, фітопрепарати є слабкими, але комплексними лікувальними засобами (й на цьому тримається «східна» фармація), а голі та енергійні, як куля, екстракти пропонує фармація «західна». Наша публіка мліє, почувши про медицину тібетську чи китайську, — чи варто? На Мао Цзедуна і Кім Ір Сена працювали спеціальні «східні» інститути, а що такого особливого з того вийшло? Верблюд надійніший, а літак швидший. Ятрогенія (ускладнення, до яких спричиняє застосування ліків) набагато частіша при використанні сильнодіючих засобів, але «м’яка» терапія небезпечна тим, що пацієнт може не дочекатися її наслідків. Йдеться про вибір тактики щодо конкретного пацієнта в конкретній ситуації, а не про принципові відмінності фіто- та «не- фіто»-медицини. Часто смішить і дратує, а часом викликає розпач спосіб, у який фітотерапевти (гомеопати, екстрасенси, ті, що лікують музикою чи ароматами й т.д.) рекламують свій метод і навіть виходять на трибуну наукових зібрань: декларації — й жодних доказів. Існує усталена процедура апробації ліків, без якої на західному ринку ви не продасте бодай однієї пігулки. У її основі — принцип презумпції, протилежний тому, якого тримається юриспруденція: підозрюваний НЕ МУСИТЬ доводити свою чесність, а лікар МУСИТЬ довести, що його метод дає ефект. Близько 20% хворих почуватимуться краще, якщо їм дати підфарбовану воду чи «порожні» таблетки (плацебо). Ліки вважаються дієвими, якщо їхня дія істотно (за математичною оцінкою) перевищує дію плацебо. Можна сфальсифікувати контрольне дослідження — це злочин, можна взагалі не проводити його — це дикість. Усі розмови про «офіційну» традиційну медицину й нетрадиційну, альтернативну їй (народну, трав’яну, гомеопатичну, біоенергетичну, біоінформаційну… що там іще?) є комерційними. Медицина може бути науковою, тобто ДОКАЗОВОЮ, або сурогатною, тобто БЕЗДОКАЗОВОЮ — й більше ніякою. Людовикові XIII за останні 10 місяців життя 215 разів давали проносні (фіто!), зробили 210 клізм і 47 кровопусків; без такого лікування нещасний король протримався б трохи довше. Такою була медицина тоді, але бути такою сьогодні вона не повинна.
З чистою совістю можу рекомендувати читачам два фітопрепарати. Кожний має такий набір корисних речовин, наче Бог і Дарвін створили їх на замовлення лікарів. Систематичне (але не надмірне) вживання цих препаратів може убезпечити вас від багатьох неприємностей; висока оцінка їхньої ефективності ґрунтується й на вікових традиціях, і на сучасних дослідженнях. Це — зелений чай і червоне вино. А взагалі найкращі фітопрепарати сьогодні купуйте на базарі. Колись у лікувально-трудовому профілакторії (були такі тюрми для алкоголіків) я почув від аборигенів геніальну коломийку: «Чтоб закончить пятилетку, // Вы не пейте горькую. // Брось конфетку и таблетку, // Ешь капусту с морковью». Воістину! Не хотів би, панове, щоб у тому, про що йдеться вище, ви побачили оповідку лише про по ганих лікарів, яким байдужа хвора людина. Лікарі (як і пацієнти) бувають різні. Справжня (гуманна в кращому розумінні слова) медицина є незнищенною. Я щиро вітаю колег зі святом. Шануймося, бо ми того варті! Тримайтеся...