ЩО ХОРОШОГО? ЩО ПОГАНОГО?

Іванна КОБЕРНИК, ведуча програми «Факти» (ІСTV):

— Надзвичайно болючі історії — про вбитих, або ж жорстоко побитих рідними людьми дітей. Коли у вівторок ми отримали ще один такий сюжет із Харкова (з початку року вже розповідали про п’ять подібних випадків), стало моторошно. Коли побачила на екрані личко двомісячного хлопчика з жахливими ранами, які нанесла жінка, що його народила (слово мама якось важко тут вжити) стало просто страшно. Я, звичайно, вмовляла себе, що це поодинокі випадки, може, й раніше таке траплялося, та правоохоронці цього не розголошували... Та ні — лікарі кажуть, що кількість травмованих батьками дітей різко зросла. І найжахливіше — я не уявляю, яка тут може бути виховна робота чи покарання. І хто може це робити? Яким сюжетом пояснити, що це катастрофа, кого кликати в експерти і порадники? Якщо в матері (батька) піднімається рука на рідного малюка, чия голова розміром з дорослий кулак, і зупиняється ця людина, коли дитина вже не дихає, я не уявляю, які слова можуть пояснити людині з таким ходом думок, що так робити не можна. Я не пам’ятаю, коли востаннє почувала таку безвихідь і безсилля. З хорошого — цього тижня я вкотре переконалася, що найромантичніше місто на Землі — це Київ. Навіть кандидат в Президенти Росії вибрав нашу столицю, щоб таємно відпочити від тягаря виборчої кампанії. Навіть якщо потім виявиться, що це була провокація чи ще щось — в пам’яті глядача залишиться одне: Київ — це місто, куди їдуть отримати задоволення.

Василь ГУБАРЕЦЬ, виконавчий директор Української асоціації виробників друкованої продукції:

— Хорошою подією для мене та мого співавтора Івана Падалки став вихід у світ нашої науково-пізнавальної книжки «Із чарівних комор підземелля» про світ корисних копалин України. А погано те, що дуже швидко розповсюдився грип. Мене він теж дістав. Засмучують також страшні терористичні акції за кордоном. Це найгірше й найстрашніше, і негативно впливає на психіку людини.

Любомир ПОКОТИЛО, керівник регіональних програм (програма «Партнерство за прозоре суспільство»):

— Добре те, що у нас на роботі успішно пройшла конференція, присвячена діяльності неурядових організацій. У ній брали участь представники неурядових організацій, народні депутати та науковці. Ми займаємося запобіганням та протидії корупції в Україні. Однак в цілому тиждень виявився дуже неспокійним. Прикро, що Ірак та Москва постраждали від терактів. Сумно, що люди гинуть, невідомо через що. Тому найбільш позитивним для мене є те, що здорові моя родина та друзі.

Володимир МАЛИНКОВИЧ, директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень:

— Добре, що цього тижня в нас не було серйозних політичних подій. Я, на відміну від журналістів, вважаю, що чим менше політичних скандалів, тим краще. Це означає, що країна розвивається нормально. І дуже добре, що парламент після свого бойкоту з боку правих починає серйозно працювати. А що стосується ситуацій, які я вважаю негативними, то це — спроба позбавити радіостанцію «Свобода» права мовити на хвилях радіо «Довіра». Хоч і вважаю, що українська радіостанція «Свобода» — дуже слабка, і, загалом-то, це — викинені на вітер гроші американських платників податків. Але позбавлення цієї радіостанції можливості мовити в Україні може призвести до нового політичного скандалу, до спекуляцій, які можуть перешкодити нормальному проведенню політичної реформи. Але загалом політична атмосфера в Україні була досить сприятливою, що й радує. Чого не можна сказати про події в світі. Тому що в світі саме в цей час відбувалися дуже серйозні теракти. І в Іраку, і в Ізраїлі, і в Москві. Мене засмучує загибель ні в чому не винних людей, а також. те, як реагують на терор влади в Москві, Вашингтоні, Тель-Авіві та Єрусалимі. Всюди взято курс на придушення терору силовими методами. Боюся, що це не кращий варіант. З терором, передусім, потрібно боротися з допомогою позбавлення терористів соціальної бази. Але цього не робиться. І Путін, на жаль, продовжує наполягати на своїй колишній тактиці — «мочити в сортирі». Мені здається, вирішувати цю проблему треба саме шляхом переговорів із тією частиною чеченської опозиції, у тому числі й воєнної, яка виступає проти терору і яку можна залучити до боротьби з терористичними угрупованнями. Але цього немає. І більш того, в Москві атмосфера така, що про це ніхто навіть не ризикне говорити. Буквально в усіх програмах ідеться тільки про одне: про посилення поліцейського режиму, посилення силових структур тощо. Це може погано закінчитися.

Мене засмутив той факт, що наша інтелектуальна еліта, в тому числі й київська, поводилася досить невиразно в ситуації навколо газети «Сільські вісті», і майже ніхто рішуче не засудив грубі антисемітські публікації, в тому числі й люди, яких я вважав своїми друзями.