Франція вшанувала пам’ять жертв Голодомору
23 листопада в славетному старовинному католицькому Соборі Паризької Богоматері відбулася особлива служба Божа — літургія візантійського (східного) обряду, яку правив апостольський екзарх для українців — греко-католиків Франції, країн Бенілюксу та Швейцарії єпископ Михаїл Гринчишин. Служба була присвячена вшануванню 70-ї річниці Голодомору в Україні. Проповідь виголосив Голова конференції єпископів Франції кардинал Жан-Марі Люстіже. Таким чином Франція вшанувала пам’ять невинно загиблих жертв злочинної політики сталінського режиму. Вашій увазі пропонуємо витяги з проповіді кардинала Жан-Марі Люстіже, наданої «Дню» Посольством Франції в Україні.
«Брати й сестри! Мені видається вражаючим, що Господь наш Ісус Христос тісно пов’язує заповідь любові — любові до Бога та любові до ближнього — з таїнством спокути гріхів. Євангеліє вказує нам, що виконувати заповідь любові до ближнього можливо лише ціною спокути гріхів... Із страшної історії українського голодомору 30-х років я ж виокремлю три уроки.
Перший полягає в тому, щоб ми запитали себе самих: «Як таке могло трапитись? Як люди можуть вчиняти подібні вбивства?» Відповідь є такою: подібне трапляється, коли людина ставить себе на місце Боже й свою власну волю перетворює на волю Божу. Гріховною помилкою ідеології, яка спромоглася на такий людомор, є те, що в прагненні знищити ідею Бога вона піддалася ідеї всемогутності й створила собі ідолів. Але не для блага людського, а для намірів, позбавлених співчуття, поваги, людяності. Ми, віруючі, знаємо, що, аби позбавитись ідолів та визнавати лише Єдиного Творця та Іскупителя, завжди необхідно боротися. Це є перший урок, який нам не варто забувати.
Другий урок полягає в тому, що злочинне ідолопоклонство не може обійтися без брехні, яка є для нього абсолютно необхідною. Треба було приховати вчинені вбивства, приховати страшний злочин. І єдиною зброєю бідних жертв, усіх тих, хто «волає про захист до небес», є правда. Гігантська брехня, яку доконала радянська влада, знайшла собі поплічників і в країнах Заходу. То ж запам’ятаймо, що брехня завжди йде поруч з убивством, з бажанням заподіяти смерть. Але ж і брехня невблаганно призводить до смерті, до вбивства ближнього або до гріховного самогубства. Любити Бога всіма силами своїми та не впадати в ідолопоклонство — означає творити правду, жити в правді. Це і є те, чого вимагає від нас спогад про цю жахливу подію нашого часу.
Третій урок українського голодомору говорить про малодушність людей. Як можна пояснити, що люди доброї волі, люди поінформовані, не захотіли тоді підняти свій голос? Як пояснити, що велика сила люду не сказала ні слова, аж доки не скинула владу, яка вчинила цей злочин? Як пояснити, що замість того, щоб протистояти вбивчому ідолопоклонству та торжествуючій брехні, ті, хто мав би захищати правду, керувались власними недалекоглядними інтересами?
Ми віримо, що Христос узяв на себе незліченні й незбагненні страждання людей, а українські селяни, які зазнали їх, знайдуть у Христі втіху. І нехай визнання цього великого злочину допоможе народам осягнути шлях любові, правди та відваги».
