Ринок і моральність

Клемансо якось сказав, що війна — це надто важлива справа, щоб цілком віддавати її генералам. Дотримуючись тієї ж логіки, моральність також дуже важлива, щоб цілком віддати її філософам, особливо там, де справа стосується моральності ринків. Ті, хто вважає себе захисником моральності, більш схильні ставитися до ринків з антипатією, у той час як ті, хто сприятливо ставиться до ринку, зазвичай міркують про виробництво, розподіл і матеріальне благополуччя, тобто про що завгодно, тільки не про моральність.

Однак ринок має багато позитивних етичних якостей. Розглянемо одну з них, установлену ще Адамом Смітом, а саме зв’язок між індивідуальною автономією та матеріальною самостійністю, що досягається за допомогою законної вільної трудової діяльності. «Не від доброзичливості м’ясника, пивовара й булочника чекаємо ми отримати свій обід, а від дотримання ними власних інтересів, — писав Адам Сміт. — Ніхто, крім жебраків, не бажає цілком і повністю залежати від доброзичливості інших людей».

Це є частиною знаменитого твердження про корисність прагнення дотримуватися власних інтересів. Але зауважимо також і те, що, згідно з цим твердженням, залежність від інших людей вважається такою, що розкладає етично. Томас Карлайл і згодом Маркс та Енгельс засуджували це прагнення дотримання власних інтересів і пов’язаний із ним розвиток «грошових відносин» як небезпечний наступ на традиції або джерело відчуження людини від суспільства. Щонайменше, існує небезпека того, що грошові відносини можуть стимулювати безглузду прихильність роботі та переконання в тому, що достоїнство людини здобувається тільки через оплачувану працю, викликаючи таким чином страх залежності від інших людей або призводячи до прагнення уникнути участі в дуже важливій, але неоплачуваній діяльності.

Але зворотним боком грошових відносин є свобода та самовизначення, що виникли після знищення таких звичних суспільних відносин, як рабство і кріпосна залежність, що цілком підпорядковували індивідуума волі хазяїна. Не підпорядковують людину грошові відносини й волі держави. Ця незалежність лежить в основі твердження Гегеля, що можливість самостійно заробляти собі на життя є одним із ключових чинників, що дозволяють людині почуватися особистістю.

Навіть більше, саме ринкові відносини роблять чесність важливою чеснотою. Торговці, які прагнуть забезпечити своїй справі міцну базу із постійних клієнтів, не схильні обманювати своїх покупців. Компанії, які бажають залучити й утримати інвесторів, докладають максимальних зусиль для забезпечення фінансової прозорості.

І, мабуть, найголовніше: ринкові відносини сприяють установленню миру в усьому світі шляхом створення ширших форм співпраці. Як зазначав Адам Сміт, коли комерційна діяльність зв’язує нас із людьми з інших країн, ми починаємо ставитися до них не як до варварів, а як до потенційних постачальників і клієнтів. Іншими словами, капіталізм створює раціональне розуміння їхніх потреб та інтересів.

Ринки також можуть стати потужним засобом вирішення проблеми релігійного та громадського антагонізму шляхом створення стимулів до співпраці з тими, чиї переконання та кінцеві цілі й зобов’язання відрізняються від наших власних. Після закінчення найкривавішого століття у світовій історії, вироблення неупередженого і навіть байдужого ставлення до кінцевих цілей інших — допоки вони не спрямовані проти нас — має стати головним пріоритетним завданням для людства.

Однак байдужість, викликана дотриманням власних інтересів, не означає відсутності взаємних інтересів. Зв’язок між дотриманням власних інтересів та взаємними інтересами виявляється, наприклад, щоразу, коли продавець вимовляє фразу: «Чи можу я вам допомогти?» Цю фразу часто вважають нещирою та награною, за винятком тих людей, яким довелося жити в суспільстві, де продавці ігнорують покупців. Стимульованій комерційними інтересами дбайливості продавця справді не вистачає істинного альтруїзму й турботи про людей. Але, як свідчить історія, здатність ринку створити турботу про інших, виходячи із власних інтересів, безперечно, краща за інші можливі альтернативи.

Звісно, турбота, що грунтується на дотриманні власних інтересів, може призвести до нещирості та відчуття торгівлі самим собою або, швидше, відчуття необхідності стати можливим об’єктом купівлі-продажу. Це є однією з основних тем сучасної соціальної критики, узяти, приміром, Руссо, «Смерть торговця» тощо. Постійне створення нових потреб, в основі яких не лежать міркування про те, як ці новації впишуться в наше життя, може призвести до механічного, безрадісного споживання.

Але капіталізм також створює нові та складніші форми індивідуальності, ніж раніше. У колишніх суспільствах статус, скажiмо, селянина, ремісника або купця часто цілком визначав особистість людини. Членство у гільдії, приміром, визначало цілий комплекс суспільних ролей: економічних, правових, політичних і навіть релігійних. Сучасне ринкове суспільство ж, навпаки, грунтується на менш міцних, тимчасових зв’язках і асоціаціях, чиє призначення полягає в переслідуванні певних економічних, культурних або політичних інтересів.

Для таких зв’язків і асоціацій потрібна незначна частина ресурсів людини, а іноді лише символічний грошовий внесок. У результаті сучасна людина може належати до набагато більшої кількості суспільних груп, у той час як самі групи більше не є всеосяжними. Сучасні об’єднання дають можливість участі без цілковитого поглинання людини. Так я можу одночасно бути чоловіком і батьком, буддистом, шанувальником джазу, молекулярним біологом, стрільцем і шанувальником модерністської літератури. Історично новим явищем, що виникло впродовж останніх кількох століть, є можливість бути усім вищеперерахованим одночасно.

Цей широкий діапазон можливостей багато в чому є заслугою ринку. Однак із ним пов’язана певна небезпека, яка полягає в тому, що такий великий вибір може породити мінливе «я», в якого відсутня серйозна прихильність до будь-кого або будь-чого і для якого в будь-якому соціальному контракті основне значення має пункт, що звільняє від відповідальності за взятими зобов’язаннями. Однак розуміння цієї небезпеки не має відвернути нашу увагу від фундаментального факту, що багато етичних переваг і концепцій індивідуальності та свободи особистості, що сприймаються як належне в капіталістичних суспільствах, багато в чому є досягненням і заслугою самого капіталізму.

Джеррі З. МЮЛЛЕР — професор історії Католицького університету Америки (Вашингтон, округ Колумбія)