«ЄЕП було винайдено спеціально для України...»

— Підписати договір про створення Єдиного економічного простору його учасники планують у вересні. Однак поки що небагато хто уявляє, чим буде ця структура. Чим відрізняються принципи побудови ЄЕП від зони вільної торгівлі в рамках СНД і ЄврАзЕС?

— В основі договору про Єдиний економічний простір лежить «усічений» варіант документа про створення Єдиного митного союзу — попередника ЄврАзЕС, підписаного в лютому 1999 року президентами Росії, Казахстану, Таджикистану, Киргизстану і Білорусі. Договір про ЄЕП визначає мету, завдання і принципи функціонування цієї структури, порядок її формування, взаємодію членів ЄЕП при їх вступі до СОТ, порядок створення і функціонування наднаціональних органів: Ради глав держав і Комісії з торгівлі та митних тарифів.

— Якими повноваженнями передбачається наділити ці наднаціональні органи?

— Функції виконавчого органу ЄЕП приблизно виконуватиме Комісія з торгівлі та митних тарифів. На відміну від свого аналога в ЄврАзЕС, ця комісія не набуде функцій координатора проведення спільної макроекономічної політики та політики у сфері руху товарів і послуг, капіталу, робочої сили. У свою чергу за Радою глав держав запропоновано закріпити функцію консультативного органу, в рамках якого приймаються рішення, обов’язкові до виконання владою членів ЄЕП.

— Яким чином розподілятимуться голоси в Раді?

— Є два варіанти розподілу голосів. Один із них — «одна країна — один голос». За другим варіантом голоси розподіляються відповідно до економічного потенціалу країн-учасниць. Росія наполягає на прийнятті другого варіанту (вага Російської Федерації в сумарному ВВП чотирьох держав становить 86%).

— Українська делегація відмовлялася підписувати документи, в яких iшлося про створення «наднаціональних органів» влади, пропонуючи розпочати зі створення повноцінної зони вільної торгівлі в рамках СНД. Чому спочатку не було вирішено всі проблеми із ЗВТ, щоб потім вже перейти до створення більш складних структур?

— На наш погляд, зона вільної торгівлі в рамках СНД вже діє, тому потрібно перейти до тіснiших відносин — митного союзу. Перманентні ж торгові суперечки між нашими країнами закономірні, вони були й будуть, оскільки залежать від економічної ситуації в кожній державі. Більше того, в урядах як України, так і Росії є представники галузевих лобістських груп, що веде до застосування торгових обмежень: ефективних і дешевих способів виведення галузей із кризи. До речі, приклади торгових воєн демонструють країни ЄС, які нескінченно сперечаються між собою.

— Однак питання про «повнокровне» функціонування ЗВТ Україна порушувала протягом тривалого часу. Чи не є це свідченням того, що в цьому питанні існують деякі проблеми?

— На наш погляд, проблем немає. Існували непорозуміння через специфіку торгівлі між нашими країнами. Скажімо, Таджикистан вилучив із режиму вільної торгівлі алюміній, свій основний експортний товар. Що ж до відносин Росії з Україною, то РФ вилучила нафту і газ із переліку винятків зі сплати ПДВ на експорт у зв’язку з величезними збитками для російського бюджету. Ці питання вирішуються шляхом переговорів, тому ми вважаємо, що система вільної торгівлі діє, але відносини між нашими країнами час перекладати на новий рівень відносин — митний і економічний союз.

— Одна з головних перешкод для економічного співробітництва України та Росії — низькі ціни на енергоносії всередині РФ, що ставить під загрозу конкурентоспроможність української економіки. Яким чином вирішуватиметься ця проблема в рамках ЄЕП?

— Аналогічна проблема існує не тільки у відносинах України та Росії. У переговорах про вступ РФ до СОТ однією з головних претензій членів цієї організації (зокрема, Євросоюзу) до Росії є низькі ціни на енергоносії в РФ. Однак необхідне від нас встановлення єдиного тарифу на всій території країни здійснити практично неможливо в такій величезній державі. Одна річ — Москва, і зовсім інша — Магадан: різні витрати енергії вимагають рiзних цін на енергоносії.

Проте не виключаю, що Росії доведеться підіймати тарифи на енергоносії, але за наявності системи компенсацій і державних дотацій. В іншому випадку ціни піднято не буде: це буде політичним самогубством для Держдуми, уряду й президента.

— Чому не можна було реалізовувати в рамках СНД поставлену в рамках договору про створення ЄЕП мету? Чи не розділить ЄЕП долю Співдружності, що функціонувала, швидше, за схемою: «багато розмов — мало справ»?

— На мою думку, ЄЕП вигадано спеціально для України: Білорусь, Казахстан, Росія і так активно беруть участь у роботі СНД і ЄврАзЕС. Що стосується України, то вона навіть не є повноцінним членом СНД, а лише асоційованим. Тому було прийнято рішення про створення нового об’єднання, яке могло б зацікавити українську сторону. Проте не виключаю, що ЄЕП може розділити долю СНД і померти не народившись.

— Чи готова Росія на поступки Україні в економічній сфері при формуванні ЄЕП?

— Поступки буде зроблено, але про це говорити рано, оскільки ще нічого не підписано.

— Чи не є ЄЕП виключно політичним проектом, який представляє російському виборцю перед парламентськими виборами Путіна в ролі «збирача земель російських»?

— Думаю, що це не так. Можу навести більш яскравий приклад інтеграції — Союзна держава Росії та Білорусі. На даний момент ця тема практично не фігурує в ЗМІ, хоча союзні органи створено й вони функціонують. Союзна держава мені видається більш цікавою темою для російського виборця.

— Протягом років Україна й Росія не просунулися в спільному проекті з будування літака Ан-70. Можливо, варто спочатку довести до кінця цей проект, а вже потім ставити перед собою більш глобальні завдання, як створення ЄЕП?

— Наскільки мені відомо, робота над проектом Ан-70 повільно, але ведеться. Одна з причин гальмування — неузгодженість митної політики двох держав. У рамках цього проекту проходить величезний обсяг взаємних поставок на заводи. І неврегульованість митних питань призводить до завищення кошторисної вартості проекту. Тож створення ЄЕП має допомогти нашим країнам плідніше вирішувати конкретні проблеми.

— На думку українських аналітиків, включення в договір про створення ЄЕП пункту про узгодження дій членів нової структури при їхньому вступі до Світової організації торгівлі свідчить про бажання Росії сповільнити рух України до СОТ. Потрібно врахувати, що Київ ближчий до вступу до СОТ, аніж Москва (за прогнозами, Україні вдасться стати членом цієї організації в 2004 році, Росії ж — не раніше 2005-го). Чи згодні ви з цим?

— Не сказав би, що Україна така вже ближча до СОТ. Росія вже підписала досить багато протоколів, необхідних для вступу. На наш погляд, на переговорах із СОТ наші країни повинні виступати єдиним фронтом: тільки так можна відстояти прийнятні для нас умови вступу. На даний момент чотири держави СНД є членами СОТ — Молдова, Грузія, Киргизстан і Вірменія. Однак це маленькі країни з незначними економічними потенціалами, тому їхні уряди погоджувалися на всі запропоновані їм умови, та й не в повну мiру ще відчули наслідки вступу до цієї організації — а вони не примусять себе довго чекати. Потенціал і Росії, і України на порядок вищий, тому нам буде легше відстоювати свої позиції разом.

— Чи існують в Росії побоювання відносно того, що Україна вступить до СОТ раніше за РФ і отримає можливість зайняти більш жорстку позицію в діалозі з російською стороною у двосторонніх переговорах із вступу Москви до цієї організації?

— Такі побоювання є. Можна навести приклад Китаю, який після вступу до СОТ став вставляти Росії палиці в колеса, примушуючи російський уряд вирішувати проблеми з трудовою міграцією тощо, загрожуючи відмовою від підписання необхідного нам двостороннього протоколу...