У Росії вимагають поновлення розслідування загибелі «Курська»
Учора в Росії відбулися жалобні заходи, приурочені до третьої річниці найстрашнішої за всю повоєнну історію російського флоту трагедії — загибелі атомного підводного човна «Курськ». 12 серпня 2000 року з судна, на якому проводилися навчання в Баренцевому морі, перестали надходити повідомлення. Корабель визнали аварійним, почалися роботи по з’ясуванню його місцезнаходження, яке було визначене о 4:36 ранку наступного дня. Тодішні спроби дістатися всередину виявилися марними, результат дала лише міжнародна рятувальна операція, яка розпочалася 19 серпня. Наступного дня було офіційно оголошено про загибель підводного човна разом із 118-ма членами екіпажу.
Основні заходи по вшануванню пам’яті загиблих пройшли у Санкт-Петербурзі. Було відправлено панахиду в Миколо-Богоявленському соборі, на Серафимівському кладовищі, де поховано 32 члени екіпажу, відбувся мітинг пам’яті. Основною подією стало відкриття меморіалу морякам-героям.
Російська громадськість відреагувала на наближення роковин трагедії зі змішаним відчуттям скорботи й обурення. Останніми днями знову почали лунати вимоги родичів загиблих про відновлення розслідування, яке було закрите генеральним прокурором Росії Володимиром Устиновим у липні 2002 року через відсутність складу злочину. Протягом цього тижня очікується подання близько 40 звернень від сімей загиблих, які вважають, що реальні обставини події були ретельно приховані від широкого загалу. Їхні твердження грунтуються на заявах деяких фахівців, зокрема, адвоката більшої частини позивачів Бориса Кузнецова про наявність фактів, які свiдчать, що 23 людини у дев’ятому відсіку були живими ще упродовж двох діб після аварії. Можливо, вони могли би бути врятованими за умови оперативнішого втручання, нехай навіть за участю іноземних рятувальників, по допомогу яких росіяни звернулися далеко не одразу. Зважаючи на свідчення очевидців —моряків судна «Петро Великий», які нібито бачили у зоні дислокації «Курська» зелений буй, що міг належати іноземному кораблю, та деякі інші неперевірені заяви, родичі ставлять під сумнів ще й офіційну версію про зумовленість катастрофи вибухом торпеди всередині корабля. Екологи правозахисної організації «Беллуна» у своїй скарзі до Московського міського суду, розгляд якої збігся у часі з роковинами загибелі «Курська», наголошують на необхідності розсекречення даних про радіаційні аварії на російських підводних човнах. На думку одного з керівників органiзацiї А. Нікітіна, міністерство оборони Росії приховує інформацію про справжню кількість та наслідки аварій підводних човнів.
