Гетьман Iван Мазепа: погляд крізь століття
Задум створення виставки, що присвячена Іванові Мазепі, виник два роки тому, на зйомках фільму «Молитва за гетьмана Мазепу». Чи то Богдан Ступка, виконавець головної ролі, чи Борис Возницький, директор Львівської картинної галереї, в розмові припустили, що можна створити цікаву й значущу експозицію. Щодо Возницького, то він завжди доводить свої задуми до логічного завершення і вирізняється особливою послідовністю. Два роки тому він зумів показати львів’янам виставку, присвячену гетьману Виговському. Нині в селі Руда на Львівщині Борис Возницький очолює роботу над створенням музею козацької слави. Однак і йому навряд чи вдалося б iз такою широтою і швидкістю організувати виставку, присвячену Мазепі, якби не інший фанат козацької минувшини, мистецтвознавець, директор київського видавництва «Емма» Володимир Недяк. Цей ентузіаст, об’їхавши всю Україну, власноручно зробив вісім тисяч фотографій музейних експонатів, що розповідають про козацьку добу. (Тобто він добре знав, де що зберігається і де що просити). Завдячуючи об’єднанню їхніх зусиль, цього літа (аж до 24 серпня) після величезної й копіткої роботи, до якої також долучилися понад 20 музеїв України, львів’яни та гості міста можуть оглянути експозицію знакового змісту.
…В історії України Мазепа — постать, навколо якої майже три століття точаться гострі суперечки, схрещуються різні, часто полярні думки. Захоплення, різке неприйняття, замовчування — ось приблизний діапазон суджень. Що спонукало Івана Мазепу перейти від одного правителя до іншого? Яке його місце серед українських гетьманів? Чому улюбленець Петра I став його заклятим ворогом?
Найчіткіше політична позиція Мазепи окреслена в Конституції 1710 року, укладеній вірним мазепіанцем, однодумцем і продовжувачем його справи в еміграції гетьманом Пилипом Орликом. Своєю актуальністю і високим рівнем демократичності цей документ багато в чому випередив ідеї Французької революції. Хоча б це має застерегти нас від однобоких оцінок.
Людина європейської освіти, політик епохи бароко, з притаманним йому потягом до тонкої, заплутаної інтриги, гетьман, який свою полководницьку та державну діяльність поєднував iз активною підтримкою освіти та науки. Сьогодні добре відомо, що своїм коштом він збудував майже 20 церков. І мало кому відомо, що під проводом його уряду старшина й козаки заклали основи майбутньої промисловості України. Лише в Стародубському полку за часів Мазепі існувало двадцять буд для випалювання поташу, а на Чернігівщині — одинадцять чот (взводів) виробляли скло, діяло 12 паперових фабрик. По всій Гетьманщині поширювалося керамічне виробництво, а ткацтво набуло характеру організованого фабричного виробництва полотна, сукна, шовку, козацьких поясів, килимів. Водяні млини, що були джерелом дешевої енергії, обслуговували гути, керамічні майстерні, лісопильні заводи.
Як визнає один iз основних спонсорів виставки президент АО «Оболонь», «певно, вже в тих умовах Іван Мазепа добре розумів значення середнього підприємця для загального розвитку економіки. Мазепа навіть надавав таким підприємцям старшинські звання, висуваючи їх у коло шляхетської української еліти й беручи таким чином під державну опіку.
Захоплюючим авантюрним романом було і його життя. Не випадково він став героєм творів поетичних геніїв Дж.Байрона й О.Пушкіна, В.Гюго і Ю.Словацького, композиторів Ф.Ліста та П.Чайковського, художників О.Верне та І.Рєпіна, мислителів та істориків Вольтера та М.Костомарова.
Погодьтеся, щоб повно висвітити матеріал, зібрати необхідну кількість експонатів, що стосуються епохи й особисто гетьмана Мазепи (вони знаходяться не лише в Україні, а й поза її межами — у Швеції, Франції, Польщі, Єгипті, Росії та інших країнах), складно обійтися без державної підтримки. Варто пригадати, що до 10-річчя святкування незалежності України в указі Президента йшлося про організацію всесвітньої виставки, присвяченої Івану Мазепі, і навіть на спеціальну нараду до Києва приїжджали директори багатьох музеїв. Але як це, на жаль, часто буває, реальних грошей на організацію виставки держава не дала і виставка навряд чи відбулася, якби не «12 апостолів», як наголосив Володимир Недяк , — українських підприємців, фінансистів та звичайних громадян, які виділили для створення експозиції гроші.
Організатори зібрали 120 тисяч гривень, тому дещо звузили коло iнтересiв, зосередили свій погляд на експонатах, які поєднували Мазепу із західноукраїнським регіоном, зокрема його візитами на Львівщину. Взагалі ж варто зазначити, що в місті Лева виставка, присвячена постаті Мазепи, не перша. У травні 1932 р. Національний музей зусиллями вченого і довголітнього директора Іларіона Свенціцького вже звертав увагу громадськості до постаті Івана Мазепи. Щоправда, не відомо, які саме експонати були тоді зібрані. Та, напевно, особиста книга гетьмана — «Євангеліє», яка зберігалася в Національному музеї у Львові, точно побувала на обох виставках. Видання Києво-Печерської лаври 1703 року, на форзаці якого читаємо, що це дарунок царевича Олексія Петровича, є унікальним. Після руйнувань Батурина, де було знищено палац Мазепи та його величезну бібліотеку, ця книга, мабуть, єдиний збережений її екземпляр. Саме це «Євангеліє» допомагало Мазепі пережити останні роки його життя і втішало аж до смерті.
Серед цікавих знахідок виставки — маловідомий портрет Мазепи зі збірки музею Івана Франка у Львові, такі раритетні речі як шабля гетьмана, його срібна чарка, звіздиця — дар Мазепи церкві, срібне блюдо — дар матері Марії Мазепини Глухівському монастирю, чудотворна ікона Любицької Богородиці кінця ХVII ст., запоясний каламар Василя Кочубея, пернач Павла Полуботка та чимало інших. В експозиції є твори й сучасних митців, тематично пов’язані з епохою Мазепи, зокрема костюми Володимира Фурика для фільму «Молитва за гетьмана Мазепу». Фотографії церков, соборів, монастирів, побудованих на гроші Івана Мазепи. Експозиція розповідає й про численні міфи щодо життя гетьмана, яких історія знає чимало. Виділений навіть окремий зал з урною, в якій зберігається земля, взята з місця поховання Мазепи. Її привіз iз Галацу голова Одеської спілки письменників, генерал-хорунжий Чорноморського козацтва Богдан Сушинський.
Відома українська співачка Ніна Матвієнко, яка приїхала на відкриття виставки і ходила по залах майже ніким не помічена, признавалася із хвилюванням: «Я вражена і глибоко вдячна організаторам. Дуже потрібна виставка. Нехай якомога більше людей долучаться до пізнання особистості Івана Мазепи і до його високого патріотичного духу. Думаю, що Україна сумує за людьми такого рівня і такої потреби захистити свій народ. Є такий український кант ХVIII століття (і вона тихенько заспівала):
«Ах, Українонько, бідна годинонько тепер твоя.
Згинули козаки, сміливі юнаки. Ах, кров моя!
Где ж ви Дорошенки, где ж ви, Хмельниченки, І ви, Івани?
Смілиї сотники, битні десятники і ви, гетьмани?..»
Можливо, це епіграф до нашої дійсності?.. Якщо так, то його необхідно змінити.
