Iкони рятуватимуть... створенням комісії

Як і передбачали фахівці, внаслідок невідповідного кліматичного режиму почали руйнуватися ікони, перенесені наприкінці минулого року з Вірменської церкви до нового фондосховища Львівського національного музею. «День» уже повідомляв, що в 30-х роках минулого століття фундатором унікальної колекції давньоукраїнського сакрального мистецтва був митрополит Андрiй Шептицький. А від 1954 року одна з найунікальніших у світі за масштабами творів колекція, яка на сьогодні нараховує 10 тисяч предметів, зберiгалась у Вірменському соборі. Впродовж 1994 — 2001 років частину збірки звідти було перенесено в одне з приміщень Національного музею, а наприкінці 2002 року в зовсім непристосоване для зберігання ікон нове фондосховище перенесено одразу 3 тисячі експонатів. Причому робилось це аврально, без дозволу міжвідомчої реставраційної ради, не фахівцями-реставраторами, які відмовились це робити, а... слюсарями, електриками та іншими робітниками. Чому так? На Різдво Вірменську церкву збирались відвідати вірменський католикос та французький шансоньє вірменського походження Шарль Азнавур. Тому львівська вірменська громада дуже наполягала, аби влада звільнила собор від колекції образів. Однак високі гості до Львова не приїхали.

І ось наслідок: ікони, перенесені до нового фондосховища, внаслідок порушення кліматичного режиму почали здуватися. Словом, руйнівний процес, який вже торкнувся кількох десятків ікон, все-таки, на жаль, відбувся. Про його небезпеку, до речі, попереджали самі ж фахівці-реставратори Національного музею, але його дирекція ні про що не хотіла чути. Ні його керівник Мирослав Откович, ні його рідний брат і одночасно начальник Львівського обласного управління культури Василь Откович, здавалось, не чули аргументів фахівців відносно того, що переносити ікони в непристосоване приміщення ні в якому разі не можна — інакше вони пропадуть. І тоді проти наказу свого директора виступили музейні реставратори, які категорично відмовилися переносити ікони, навіть під загрозою звільнення з роботи. А деякі музейні представники в знак протесту проти волюнтаристського рішення свого керівництва, навіть звільнилися з роботи за власним бажанням.

Проте не минуло багато часу як до звільнених музейних працівників приєднався і їх колишній керівник. Мирослав Откович тепер обіймає посаду... директора Львівської філії Національного реставраційного центру. Тобто, щуку кинули у річку? А його колишні обов’язки поки що виконує Тетяна Лупій — молода жінка без досвіду адміністративної роботи. Малоймовірно, що вона поверне до музею всіх звільнених фахівців і відновить музейний реставраційний осередок, аби спільними зусиллями розпочати процес порятування унікальної колекції ікон. А поки що кожен день їх перебування в новому приміщенні загрожує образам подальшою руйнацією. Щоправда, голова Львівської облдержадміністрації Мирон Янків пообіцяв відносно цієї реальної небезпеки... «дати відповідні доручення, зробити зустрічі з професіоналами і спеціалістами та створити незалежну комісію»...