Iгри навколо «Кольчуг»
Лихо не без добра — говориться у відомому прислів’ї. Якби американські чиновники не підняли переполох на весь світ навколо одного-єдиного, вже майже магічного слова «кольчуга», надавши йому ореолу сенсаційної привабливості, громадяни України досі б не відали про чудо української техніки, яким вони дійсно можуть гордитися. Сама назва унікальних радарних систем говорить про багато що і є ключовою.
Кольчуга — це древня броня, яка оберігала воїна від ураження холодною зброєю. Кольчуга належить до оборонної зброї, вона нікого не вбиває. Разом із назвою сучасна українська «Кольчуга» успадкувала від своєї історичної попередниці і її захисну функцію. Різниця лише в тому, що в наш час одна «Кольчуга» може врятувати життя дуже багатьох мирних жителів від повітряного бомбардування агресора. Урядам, які не планують вести війну на території іншої держави, абсолютно нема чого турбуватися з приводу чиїх-небудь «Кольчуг». Зрозуміло, що продаж радарних установок Іраку всупереч санкціям ООН був би негідним фактом, але ніхто не пред’явив доказів існування такого факту.
В одній із телепередач, присвяченій ситуації навколо «Кольчуг», секретар РНБОУ Євген Марчук сказав: «Найвищий патріотизм у політиці, особливо у зовнішній, — це говорити правду, як і загалом у житті». Тому українська сторона виявила безпрецедентну відвертість і у відповідь на вперше висунені Україні звинувачення в незаконній торгівлі зброєю запросила експертів із США і Великої Британії.
Тим часом деякі наші горе- політики ще до завершення роботи експертів поспішили розіграти «кольчужну» карту. Так, Юлія Тимошенко, яка володіє даром перевтілення з влади в опозицію і навпаки не гірше, ніж сер Конан Дойль, розповіла світу детективну історію про ніби перекидання певної кількості «Кольчуг» із Білорусії в Україну. Невідомо, що про це подумали британські експерти, але після такої запаморочливої крутизни сюжету викривальний «цвях програми» іржавіє і непомітно розсипається на порох.
А ось лютий борець з «антинародним режимом» — П. Симоненко тематику «Кольчуги» не розробляє. Він ніби проти втручання американського імперіалізму у внутрішні справи України. Ні, якщо на лацканах піджаків біля серця депутата немає місця для символіки своєї країни, то будь-яка інша країна, необов’язково вже не існуюча, може застовпити там прапорці своїх інтересів. Несподіваний для багатьох нинішній радикалізм компартії може сигналізувати про готовність її лідера стати «головним виборцем» «вашингтонського кандидата» (за визначенням самих же комуністів) в президенти країни.
Багато політиків стараються скористатися ситуацією навколо «Кольчуг» для поновлення свого іміджу «борців за правду», але рідко хто піклується про імідж України та дотримується кредо, що найвищий патріотизм у політиці — це говорити правду. У морі брехні, інтриг, торгів за портфелі, боротьби особистих і кланових інтересів — це єдиний правильний і рятівний шлях консолідації національної еліти, щоб стати визнаними на міжнародній політичній арені.
Скандал, що роздувається на весь світ із «Кольчугами», не що інше, як пропаганда підготовки до іншої війни — вторгнення в Ірак. І чим би не закінчилося полювання на українські «Кольчуги», дволикий Янус «війни з тероризмом» на обличчі не схудне. Для України ж важливо відкривати дорогу своєму інтелектуальному потенціалу, щоб у світі знали не тільки про «Кольчугу», а й про інші вершини випереджувального зростання.
