Роботодавець — найманий працівник: у пошуках балансу
Iз жовтня минулого року в нашій країні «працює» проект технічного співробітництва Міжнародної організації праці (МОП) під назвою «Україна: сприяння реалізації основних принципів і прав в світі праці». Ініціативу МОП виявляє не випадково — Україна ратифікувала всі вісім конвенцій цієї організації, тобто зобов’язалася довести відносини «роботодавець— найманий працівник» до загальноприйнятих у світі стандартів. Тим часом, країна продовжує регулювати всі процеси у цій галузі згідно з Кодексом законів про працю, прийнятим ще в далекому 71-му році. Причому з пострадянських республік Україна — єдина держава, яка поки ще не розробила національний кодекс. І, незважаючи на те, що даний документ пережив безліч «пластичних операцій» (було прийнято понад 50 законів про внесення змін до КЗпП, істотно підкоректовано 221 з 265 статей), задекларованому в Україні курсу на ринкову економіку нинішнє трудове законодавство не відповідає. Чого варте одне тільки формулювання статті першої, що визначає головним завданням «поступове перетворення праці на благо суспільства на першу життєву потребу кожної працездатної людини», тоді як головною спрямованістю трудового законодавства повинен бути захист інтересів осіб, які за об’єктивними обставинами повинні продавати свою робочу силу.
Питанням розробки нового трудового законодавства з урахуванням нинішніх економічних реалій було присвячено тристоронній семінар, який днями відбувся у Лютежі. У роботі семінару взяли участь депутати, представники державних органів влади, профспілок, об’єднань роботодавців, міжнародні експерти з трудового права. Під час обговорень основних принципів реформування законодавства про працю було підкреслено, що «свіжий» кодекс повинен оптимально балансувати захисну і виробничу функції трудового права, за допомогою якої буде забезпечено рівновагу інтересів найманих працівників і роботодавців. Ще одним важливим завданням визначено забезпечення максимальної диференціації правового регулювання праці, тобто врахування особливостей роботи працівників малого бізнесу, кооперативів, окремих категорій, якi працюють у нетипових формах зайнятості — нинішній кодекс переважно орієнтований на виробничу сферу.
На даний момент вже існує Концепція нового кодексу. Щоправда, за визнанням самих учасників, її реалізація — починаючи від подальшого удосконалення і закінчуючи прийняттям її на державному рівні — займе не менше за два- три роки. Однак, на думку голови парламентського комітету з питань соціальної політики і праці Василя Хари, терміни її прийняття необхідно скоротити як мінімум удвічі. З другого боку, актуальним питання про впровадження нового кодексу стане тільки тоді, коли проясниться картина з прийняттям законів про медичне і загальнообов’язкове пенсійне страхування, положення яких повинні відбиватися у трудовому законодавстві.
